Постанова Одеський апеляційний суд № 521/13075/18

Номер провадження: 22-ц/813/2352/21 Номер справи місцевого суду: 521/13075/18 Головуючий у першій інстанції Плавич І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/13075/18 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2352/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Дерезюк В.В., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) Одеська міська рада, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Одеської міської ради, третя особа, , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою адвоката Бочевар Михайла Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Плавич І.В. 28 листопада 2019 року, повний текст рішення складений 09 грудня 2019 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним права забудовника щодо 3/4 частини житлового будинку під літ «М», загальною площею - 233,1 кв. м., житловою площею - 158,0 кв. м., прибудов - «М1, м», гаражу - літ. «Н», що розташовані за адресою - АДРЕСА_1 , у цілому закінчених будівництвом, відсоток готовності яких становить - 100%, із правом здачі цієї частини будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 11 вересня 2016 року у ДТП загинули його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Після їх смерті відкрилась спадщина у вигляді завершеного будівництва, яке не було здано в експлуатацію, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем за законом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом ОСОБА_4 .. Вони звернулись із відповідними заявами про прийняття спадщини, але приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, через відсутність правовстановлюючих документів на майно. Крім того, між сторонами існує спір щодо визначення розміру часток прав забудовника на будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_6 є спадкоємцем лише ОСОБА_4 , а права забудовника на спірне майно за адресою - АДРЕСА_1 , належали померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на час будівництва знаходились у шлюбі. ОСОБА_1 вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті його матері у розмірі 50% та після смерті його батька у розмірі 100%, а тому просив визнати за ним права забудовника щодо ѕ частин житлового будинку під літ «М», загальною площею - 233,1 кв. м., житловою площею - 158,0 кв. м., прибудов «М1, м», гаражу під літ. «Н», що розташовані за адресою - АДРЕСА_1 , у цілому закінчених будівництвом, відсоток готовності яких становить 100%, із правом здачі цієї частини будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1, а. с. 1 - 5). ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею права забудовника щодо 1/2 частини житлового будинку під літ «М», загальною площею - 233,1 кв. м., житловою площею - 158,0 кв. м., прибудов «М1, м», гаражу під літ. «Н», що розташовані за адресою - АДРЕСА_1 , у цілому закінчених будівництвом, відсоток готовності яких становить 100% із правом здачі цієї частини будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 11 вересня 2016 року у ДТП загинули її мати ОСОБА_4 та вітчим - ОСОБА_5 .. Після їх смерті відкрилась спадщина у вигляді завершеного будівництва, яке не було здано в експлуатацію, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 вказувала, що будівництво здійснювалось її матір`ю ОСОБА_4 на підставі усіх необхідних дозволів, відповідно до проектної документації. Вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 , проте, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та запропоновано звернутись до суду (Т. 1. , а. с. 68 71). 2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року відмовлено у задоволені вищевказаних первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_7 .. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами не надано до суду доказів на підтвердження того, що спірне майно є об`єктом завершеного будівництва, відповідає державно-будівельним нормам, збудоване у встановленому законом порядку на підставі дозвільної проектної документації. До того ж, у матеріалах справи присутні докази, що за адресою - АДРЕСА_1 збудовано самочинно будівлі, що не відповідають державно-будівельним нормам (Т. 2, а. с. 29 34). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Адвокат Бочевар М.П., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку висновку №32/18, складеному судовим експертом Сікорською О.А. 29 травня 2018 року. Будівництво здійснювалося попереднім власником майна - ОСОБА_4 , яка 11.09.2016 року загинула, на підставі всіх необхідних дозволів, в тому числі й на будівництво, відповідно до проектної документації, що підтверджується: - договором купівлі-продажу від 20.10.1998 року, посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1577; - висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.05.2018 року; - листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.05.2018 року №01-15/267п та витягом з журналу дозволів інспекції ДАБК м. Одеси. Проте, за життя ОСОБА_4 , завершивши будівництво, не встигла здійснити відповідні дії для прийняття майна в експлуатацію, не отримала правовстановлюючій документ та не зареєструвала право власності на спірне майно. 2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. 2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом не було враховано усталену судову практику, яка фактично є незмінною до теперішнього часу та описана, зокрема, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13. Вказує, що будівництво здійснювалося попереднім власником майна - ОСОБА_4 , яка 11.09.2016 року загинула, на підставі всіх необхідних дозволів, в тому числі й на будівництво, відповідно до проектної документації, що підтверджується: - договором купівлі-продажу від 20.10.1998 року, посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1577; - висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.05.2018 року; - листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.05.2018 року №01-15/267п та витягом з журналу дозволів інспекції ДАБК м. Одеси. Проте, за життя ОСОБА_4 , завершивши будівництво, не встигла здійснити відповідні дії, необхідні для прийняття майна в експлуатацію, не отримала правовстановлюючій документ та не зареєструвала право власності щодо спірного майна. 2.7 Узагальнені доводи Одеської міської ради в апеляційному суді Відповідач - Одеська міська рада, третя особа ОСОБА_3 правом надання відзиву на апеляційні скарги не скористалися. Відзив на апеляційні скарги не надійшов. 2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бочевар М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 року призначено справу за апеляційною скаргою адвоката Бочевар М.П., діючого від імені ОСОБА_1 , до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2020 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.07.2020 року клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Сопільник Валерія Юрійовича про продовження строків на подання відзиву задоволено та визначено строк до 22.10.2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. 25 лютого 2021 року від адвоката Фоміна А.І., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи. Клопотань та заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надав. ОСОБА_2 причини неявки не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надавала. Одеська міська рада причини неявки представника не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надала. ОСОБА_3 причини неявки не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надала. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає необхідним клопотання про відкладення розгляду справи відхилити, справу розглянути за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 12 вересня 2016 року, 11 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 12 вересня 2016 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М., ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила 26/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 , яке у цілому складається із 2-ох кам`яних житлових будівель, загальною площею - 42,2 кв. м., надвірних споруд: - «Д, В, Л, К» - сараїв, «Ж» - котельної, «З» - вбиральні, «И» - душу, №1-3 огороджень, І- мостіння, ІІ басейна, розташованих на земельній ділянці, загальною площею - 616 кв. м.. Як вбачається із висновку №32/18, складеного судовим експертом Сікорською О.А. 29 травня 2018 року, розміщення на земельній ділянці АДРЕСА_1 житлового будинку літ. «М» та надвірних будівель і споруд частково відповідають нормативним вимогам державних будівельних норм, оскільки розміщення вказаних будівель не відповідає ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень»: 3.25», ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»: п. 8.10». Відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №481564.36.17 від 09 березня 2017 року станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно за адресою - АДРЕСА_1 зареєстровано: - 26/100 частин за ОСОБА_4 ; - 74/100 частин за ОСОБА_3 .. Як вбачається із листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №483191.36.17 від 28 березня 2017 року будинок літ. «М», загальною площею - 185,5 кв. м., житловою площею - 39,2 кв. м., гараж літ «Н», розташовані за адресою - АДРЕСА_1 є об`єктами самочинного будівництва. Згідно із дублікатом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси 13 травня 2006 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 17 жовтня 1980 року. Відповідно до актового запису про шлюб №388 від 14.04.1976 року, складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений шлюб, після укладення шлюбу, зокрема, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ». Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Ленінським відділом РАЦС м. Одеси 07 червня 1991 року, народилась ОСОБА_12 , батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Відповідно до актового запису про розірвання шлюбу №735 від 05.08.1980 року, складеного Другим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 був розірваний, після розірвання шлюбу, зокрема, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_14 ». Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 13.05.2006 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеса, 17.10.1980 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 був укладений шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбі зроблено відповідний запис №828, після укладення шлюбу, зокрема, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_15 ». Згідно із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого ВРАГС виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 23 вересня 1994 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 23 вересня 1994 року, після укладення шлюбу, зокрема, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_17 ». Між сторонами виникли спадкові правовідносини. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ). У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як наводить ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У силу ст. 1258 ч. 1, 2 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України. Як закріплене в ст. 1261 ч. 1 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно із ст. 328 ч. 1, 2 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ст. 182 ч. 1, 2 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Отже, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Указаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону). Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Разом з тим, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Положеннями ст. 15, 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав і інтересів. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам законодавства. На підставі наявний у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову. Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду шляхом доповнення мотивувальної частини оскаржуваного рішення наступним обгрунтуванням. Відповідно до ст. 60 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Статтею 57 СК України визначено вичерпний перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з нормами статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як вже було встановлено права на об`єкти майнових прав, розташованих за адресою - АДРЕСА_1 , спільно належали померлому подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_4 , крім того, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 у позовній заяві вказувала, що будівництво здійснювалось її матір`ю ОСОБА_4 на підставі усіх необхідних дозволів відповідно до проектної документації. Проектна документація на об`єкт будівництва має бути розроблена з урахуванням будівельних норм та стандартів, чинних на дату передання її замовнику. Проектна документація затверджується відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №

560. Перед затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється оцінка впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Дозвільні документи на будівництво є законною підставою для реалізації будь-якого будівельного або архітектурного проекту. Будівельна документація надається замовнику відповідною інстанцією (Державної архітектурно-будівельною інспекцією) з метою контролю над виконанням нормативів, правил, вимог і умов містобудівного законодавства. Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; Відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747), надання (отримання), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. При вивчені матеріалів справи, колегією суддів встановлено відсутність дозвільних документів та проектної документації на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Колія суддів звертає увагу, що ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не надали до суду доказів на підтвердження того, що спірне майно, будівництво якого є завершеним, збудоване у встановленому законом порядку на підставі дозвільної проектної документації, відповідає державно-будівельним нормам. Навпаки, у матеріалах справи знаходяться докази, що за адресою - АДРЕСА_1 збудовано самочинно будівлі, що не відповідають державно-будівельним нормам. Таким чином, спадкоємці мають право звернутись до суду з позовом про визнання за ними майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини, але за умови, що будівництво здійснювалося згідно з законом. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Доводи апеляційних скарг, що будівництво здійснювалося на підставі всіх необхідних дозволів, в тому числі й на будівництво, відповідно до проектної документації, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Докази, на які посилаються апелянти, а саме на договір купівлі-продажу від 20.10.1998 року, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1577, висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.05.2018 року та лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.05.2018 року №01-15/267п, витяг з журналу дозволів інспекції ДАБК м. Одеси не є дозвільною документацією на будівництво. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме тільки в частині доповнення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вищевикладеним обґрунтуванням. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Між тим, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду шляхом доповнення мотивувальної частини оскаржуваного рішення вищевикладеним обґрунтуванням щодо підстав відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме тільки в частині доповнення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вищевикладеним обґрунтуванням. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме доповненню вищевказаним обґрунтуванням. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу адвоката Бочевар Михайла Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року змінити. Доповнити мотивувальну частину рішення висновками в редакції мотивувальної частини даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 16 березня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С.О. Погорєлова О.М. Таварткіладзе