Постанова Луганський апеляційний суд № 2-737/2012

Справа № 2-737/2012 Провадження № 22-ц/810/35/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів Кострицького В.В., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 23 листопада 2020 року постановлену судом у складі судді Осіпенко Л. М. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №2-737/2012 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору продовженим та таким, що має юридичну силу, зобов`язання повернути суму вкладу, учасники справи: боржник Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» стягувач - ОСОБА_1 встановив: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаною вище заявою, в якій просило визнати виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом міста Луганська 15.02.2013 року на виконання рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 29.03.2012 року у справі № 22ц-2945, зміненого рішенням Апеляційного суду міста Луганська від 10.07.2012 року, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 23 листопада 2020 року в задоволенні вимог заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали просить її скасувати, а вказану заяву задовольнити. За доводами скарги судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржуване судове рішення не мотивоване, висновки суду необґрунтовані, і є помилковими. Скаржник зазначає, що суд не звернув уваги на те, що підставами звернення із вказаною заявою, є неможливість виконання рішення суду у даній справі за виконавчим документом з огляду на неможливість повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, а також неможливість прийняття виконавчого листа до виконання у зв`язку із закінченням строків його пред`явлення до виконання. Судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи на які посилався банк, зокрема, не досліджено та не встановлено «інших причин», які унеможливлюють виконання виконавчого документа у даній справі, а саме не встановлено лише дві обставини, які і є підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, таких як: закінчення виконавчого провадження та не пред`явлення ОСОБА_1 виконавчого листа після закінчення 13.02.2014 року виконавчого провадження до органів державної виконавчої служби. Суд допустив довільне тлумачення положень статті 432 ЦПК України, безпідставно обмеживши коло підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, лише однією, як відсутність обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням, на яку скаржник не вказував у заяві. Судом безпідставно не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що незважаючи на законодавчо встановлену неможливість звернення до примусового виконання документу відповідно до діючого законодавства України, 26.10.2018 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до Окружного суду м. Нікосії з клопотанням про визнання та виконання на території Республіки Кіпр судових рішень ухвалених судами України, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06 вересня 2014 року, що свідчить про порушення прав банку, та наявність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача адвокат Волков В.М. посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність ухвали суду просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Заслухавши доповідача, доводи та пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд виходив з того, що заявником не надано суду доказів того, що рішення суду було виконане боржником добровільно або у примусовому порядку, а також того, що після закінчення виконавчого провадження, виконавчий лист був повторно пред`явлений стягувачем до примусового виконання та перебуває у провадженні виконавчої служби, а обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, щоне зважаючи на законодавчо встановлену неможливість звернення до примусового виконання документу відповідно до діючого законодавства України, 26.10.2018 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до Окружного суду м. Нікосії з клопотанням про визнання та виконання на території Республіки Кіпр судових рішень ухвалених судами України, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06 вересня 2014 року, не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частинами 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Судом встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі обставини справи. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська ухваленого 29 березня 2012 року у справі № 2-737/2012, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору банківського вкладу (депозиту) №1005682105 від 06 липня 1995 року продовженим та таким, що має юридичну силу, зобов`язання повернути суму вкладу із нарахуванням процентів задоволено. Вказане судове рішення, 10 липня 2012 року рішенням Апеляційного суду Луганської області змінено, позов задоволено частково, зобов`язано ПАТ «КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 суму вкладу за договором із нарахованими процентами з моменту його укладання до 06 липня 2003 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2012 року вказані судові рішення залишені без змін. Постановою від 07 березня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 37184920 з примусового виконання вказаного рішення суду, зміненого рішенням апеляційної інстанції на підставі виконавчого листа № 2-737/2012, виданого 15 лютого 2013 року. 13 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 37184920 на підставі ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (в редакції, що діяла на той час) і повернуто виконавчий лист до суду у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника. Суд встановив, що виконавче провадження було закрито, а рішення суду як в добровільному, так і в примусовому порядку не виконане боржником. Отже, судом вірно встановлено, що підставою для закінчення виконавчого провадження став факт невиконання рішення суду боржником, і ця обставина заявником не спростована, тобто суду не доведено виконання вказаного судового рішення заявником як боржником, а також повторного пред`явлення ОСОБА_1 як стягувачем після закінчення виконавчого провадження, виконавчого листа до примусового виконання та його перебування у провадженні виконавчої служби, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не було встановлено обставин щодо закінчення виконавчого провадження та не пред`явлення ОСОБА_1 виконавчого листа після закінчення 13 лютого 2014 року виконавчого провадження до органів державної виконавчої служби. Довід апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом ч.2 ст. 432 ЦПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки є вірними висновки суду, про те, що обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, щоне зважаючи на законодавчо встановлену неможливість звернення до примусового виконання документу відповідно до діючого законодавства України, 26.10.2018 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до Окружного суду м. Нікосії з клопотанням про визнання та виконання на території Республіки Кіпр судових рішень ухвалених судами України, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06 вересня 2014 року, не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України. Посилання у скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 18 квітня 2018 року по справі №583/1840/15-ц та від 24 червня 2020 року по справі № 520/1466/14-ц, колегія суддів не приймає, оскільки ці постанови Верховного Суду є судовими рішеннями у конкретних справах за інших фактичних обставин та є результатом перегляду судових рішень за певними доводами касаційних скарг. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства, і незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, який надав їм належну правову оцінку. Доказів які б спростували висновки суду скаржником не надано. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Порушень судом норм процесуального права, колегією суддів не встановлено. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вказаних вище вимог, підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі не має. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`залишити без задоволення. Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови - 01 березня 2021 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький М.В. Назарова