Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3289/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1602/21 Справа № 185/3289/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищида М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про визнання дій незаконними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу в зв`язку з недопущенням до процедури поновлення на роботі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: В травні 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому з урахуванням неодноразових уточнень просив: визнати незаконними дії працівників ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в частині недопущення позивача до проведення процедури поновлення його на роботі в присутності законного представника ОСОБА_2 ; ухвалити рішення про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним недопущенням його до проведення процедури поновлення його на роботі в присутності законного представника коштів за вимушені прогули з 23.05.2019 року по 13.10.2020 року в сумі 236845,22 грн. Позов обґрунтовано тим, що з квітня 2017 року позивач працював на посаді гірничого майстра дільниці ШТ-1 ШУ «імені Героїв космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Наказом від 26.12.2017 року № 236/2к по ШУ «імені Героїв космосу» позивач був звільнений з роботи «за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно п.3 статті 40 КЗпП України». Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2019 року по справі № 185/10212/17 позивача було поновлено на займаній ним раніше посаді та стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» кошти за вимушені прогули в розмірі 10917,18 грн з 26.12.2017 року по 19.09.2018 року. Однак, на даний час, позивач формально не ознайомлений з наказом про поновлення на роботі та не допущений до процедури поновлення на роботі в зв`язку з небажанням працівників ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» допустити його до ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та проведенням подальшої процедури поновлення на роботі. За час розгляду справи кількість днів вимушених прогулів зросла та складає з 23.05.2019 року 357 робочих днів. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про визнання дій незаконними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу в зв`язку з недопущенням до процедури поновлення на роботі (а.с.136-138). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі (а.с.142-147). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом 1 інстанції встановлено, що наказом № 1428 від 22.05.2019 року було скасовано наказ №236/2-к від 26.12.2017 про звільнення позивача, поновлено позивача на посаді гірничого майстра дільниці шахтного транспорту №1 ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з окладом згідно штатного розкладу з 26.12.2017р., наказано позивачу надати трудову книжку, отримати відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці», Порядку №246, картку на проходження медичного огляду у КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» «ДОР», надати спеціалісту з адміністрування персоналу результати медичного огляду не пізніше наступного дня після завершення медичного огляду; оплату на період проходження медогляду здійснити відповідно до п. 10.13 колективного договору; організувати допуск позивача до роботи у відповідності до ст. 5,18 Закону України «Про охорону праці», Правил безпеки у вугільних шахтах, Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (а.с.107). У судовому засіданні позивача суду підтвердив, що отримав цей наказ лише 06.06.2019 у залі суду під час розгляду іншої справи. Зазначене також підтверджується власноручним підписом позивача на копії цього наказу (а.с.107). На виконання наказу № 1428 від 22.05.2019 відповідач неодноразово запрошував позивача для отримання картки для проходження медогляду та надання трудової книжки для внесення в неї відповідного запису (а.с. 51), в тому числі 27.05.2019, 31.05.2019, 19.07.2019 та інші дати. В свою чергу, позивач разом зі своїм представником також неодноразово з`являвся до приміщення відповідача для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та отримання направлення на медичний огляд. Проте, представника позивача не допускали в приміщення відповідача разом з позивачем для отримання направлення на медичний огляд та подальшого проходження працевлаштування, але жодних заборон або перешкод для пропуску позивача до приміщення відповідача не було. Зазначені обставини визнані обома сторонами та, в силу приписів ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, хоча й відповідають показам свідків та дослідженим відеозаписам, наданими позивачем. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач діяв правомірно та не порушував прав позивача, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені ст. 46 КЗпП України. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи. За змістом ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Слід звернути увагу на те, що відповідач не є ні державним органом, ні правоохоронним, ні судом. Отже, порядок здійснення представництва в даному випадку не був складовою процесуального представництва в суді або іншому державному або правоохоронному органі. Також участь представника в даному випадку, не пов`язана із судовим захистом прав позивача або захисту від можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. За приписами ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому представник позивача не надав підтвердження того, що він є адвокатом та може надавати «професійну правничу допомогу». Позивачем суду не надано жодних доказів того, що відповідач чинив позивачу перешкоди у зверненні за правничою допомогою до адвоката, чи центру безоплатної правової допомоги, чи до його представника поза межами території підприємства. Позивач не був позбавлений можливості отримати професійну правничу допомогу поза межами території підприємства відповідача як до звернення до відповідача, так і після. Позивач неодноразово з`являвся для отримання направлення на медичний огляд, але жодного разу цього не зробив, оскільки бажав це зробити саме з представником, якого не пропускали на територію підприємства відповідача. Позивач є дієздатною повнолітньою особою, яка на думку суду, в змозі самостійно отримати направлення на медичний огляд. Слід зауважити, що ст. 226 КзПП передбачена можливість участі представника працівника на засіданні комісії по трудовим спорам. Однак, в даному випадку отримати направлення на медичний огляд позивач повинен був у відповідного спеціаліста з адміністрування персоналу, що не є комісією по трудовим спорам. Діючим законодавством не передбачено обов`язкової участі представника під час отримання направлення на медичний огляд. У позивача було безліч можливостей отримати професійну правничу допомогу як у адвокатів, так і у інших фахівців у галузі права. На території відповідача, до якої відносяться й приміщення будівлі відповідача, до якої викликали позивача, встановлено пропускний режим, який організований у відповідності до «Інструкції по організації пропускного та внутриоб`єктового режиму на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», має обмеження щодо пропуску осіб на свою територію. Пропускний режим є складовою комплексної системи безпеки об`єктів відповідача. Обов`язку для пропуску представника позивача у відповідача не було. На думку суду відмова позивача від отримання направлення на медичний огляд та подальшого проходження працевлаштування є несумлінною поведінкою працівника, який своїми діями намагався збільшити час до початку роботи. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не допуск особи, яка називалася представником позивача, в даному випадку не є порушенням прав позивача. Тобто, посилання позивача на те, що він не виконував свою трудову функцію, оскільки не отримав направлення на медичний огляд на думку суду є безпідставними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про не секретність підприємства, колегія суддів відхиляє, оскільки підприємство відповідача є юридичною особою, яка на власний ризик веде господарську діяльність з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку, діє на основі статуту. Для захисту власності, підтримання порядку внутрішнього управління, захисту комерційної таємниці, конфіденційності, прав інтелектуальної власності на території відповідача встановлено пропускний режим, організований у відповідності до Інструкції по організації пропускного та внутриоб`єктного режиму на ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права й обставин справи, що є зручним для апелянта. Крім того, колегія суддів враховує, що 09 грудня 2020 року Верховний Суд по справі №185/10212/17 за позовом ОСОБА_1 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа директор виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Мкртчян С.В., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, постановив: касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасувати. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року залишити в силі, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Зважаючи на те, що поновлення позивача скасовано постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року по справі №185/10212/17, відповідач 22.12.2020 року видав наказ №4381 Про скасування наказу № 1428 від Про поновлення на роботі за рішенням суду. У зв`язку з зазначеним, вимоги позивача суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: