Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1309/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1700/21 Справа № 180/1309/20 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». За час роботи на даному підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Вібрація, важкість праці, хімічні речовини, шум сприяли розвитку професійних захворювань. Згідно виписки із акту огляду МСЕК у 2019 році йому первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 65% та встановлена третя група інвалідності. Згідно виписки із акту огляду МСЕК Серії 12ААА№078561 при повторному огляді йому встановлена третя група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності безстроково. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позбавлений права реалізувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, болями. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 160000 гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб (а.с.1-3). Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків - задоволено частково. Стягнуто з АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с.40-42). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині визначення суми моральної шкоди. Скасувати рішення в частині відмови в стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь, суму моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 160 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб (а.с.45-49). В апеляційній скарзі АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині розміру відшкодування шкоди, зменшивши розмір стягнутої суми з 100000 грн. до 50000 грн., з утриманням податків та зборів (а.с.54-57). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а а апеляційну скаргу АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» слід задовольнити частково. Матеріалами справи встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 . За час роботи на даному підприємстві він отримав професійні захворювання, які обумовлено умовами в яких він працював. За висновком МСЕК Серії 12 ААА№054240 від 08.01.2019 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 65% у зв`язку із професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. За висновком МСЕК Серії 12ААА №078651 від 09.01.2020 року при повторному огляді ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 65% у зв`язку із професійними захворюваннями та встановлено третю групу інвалідності. Виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійні захворювання. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100000 грн., суд 1 інстанції врахував значні тяжкі зміни його життєвих зв`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я. Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч. 1 та 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 листопада 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійні захворювання. Таким чином, встановлено, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат. Судом встановлено, професійними захворюваннями позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях через погіршення стану здоров`я, фізичний біль, необхідність постійного лікування, втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19). Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я та втратою працездатності, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стягнувши з відповідача на користь позивача 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги позивача з приводу того, що суд не навів мотивів, які б свідчили про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, а також доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції значно завищений розмір стягнутої з них суми моральної шкоди, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на те, що судом в повній мірі врахував тяжкі зміни життєвих зв`язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності неправомірних дій з боку відповідача та недоведеності ступеню страждань позивача є безпідставними. Посилання в апеляційних скаргах на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є необґрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. В той же час доводи апеляційної відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23 травня 2020 року, заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат - задовольнити частково. Другий абзац резолютивної частини рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року доповнити словами - з утриманням податків та зборів. В решті рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: