Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2138/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2138/20 пров. № А/857/15949/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В. , Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, ухвалене суддею Гундяком В.Д. у м.Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №300/2138/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 25 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0075241-5133-0921 від 17.06.2020, яким йому визнано податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, за податковий період 2019 рік в розмірі 19137,80 грн. В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає, що податковим органом при визначенні грошового зобов`язання зі сплати податку на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України не враховано, що рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області «Про місцеві податки і збори» від 14.05.2018 не доведено до відома населення у встановленому законом порядку, а тому не підлягало застосуванню контролюючим органом. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі, аналогічних наведеним у позовній заяві. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено питання, які належать до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад. Так, відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України. Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком. Згідно приписів підпунктів 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. На виконання вказаних приписів ПК України 14.05.2018 Насташинська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області прийняла рішення «Про місцеві податки та збори». Прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов`язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, враховуючи ставки, визначені рішенням органу місцевого самоврядування, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0075241-5133-0921 від 17 червня 2020 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 19137,80 грн. ОСОБА_1 , вважаючи прийняте Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області повідомлення-рішення від 17 червня 2020 року №0075241-5133-0921 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.2 ст. 266 ПК України). Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України). Згідно пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В розумінні пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України). Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: наявність будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку; вищезазначені будівлі сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб). Судом встановлено та не спростовується скаржником наявність лише однієї з обов`язкових умов, визначена пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - функціональне призначення будівлі. Згідно специфіки об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Слід зазначити, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивач протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обґрунтовує фактом порушення строків опуюлікування рішення органу місцевого самоврядування, з урахуванням ставок якого визначено податкове зобов`язання, його суб`єктивних прав, свобод, інтересу. Разом з тим, доказів скасування рішення органу місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на розгляд суду не надано. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність визначення Головним упралінням ДПС в Івано-Франківській області податкового забов`язання із застосованням ставок податків, визначених рішенням місцевої ради. Водночас, суд першої інстанції слушно зазначив, що згадане рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області «Про місцеві податки і збори» від 14.05.2018 не є предметом оскарження в межах спірних правовідносин справі, а тому суд не вправі вирішувати питання щодо його правомірності. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання його протиправним. Оскільки інших підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним позивачем не вказано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0075241-5133-0921 від 17.06.2020 є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні. Доводами позивача, наведеними в апеляційній скарзі, також не спростовується правомірність висновків суду першої інстанції та не підтверджується протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №300/2138/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний