Постанова 4855 № 580/1431/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року Справа № 580/1431/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення позивачу пенсії; - визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, яке викладене в листах відповідача від 04.03.2020 та від 05.03.2020; - зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 23.07.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) на вказаний нею банківський рахунок у розмірі, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що відповідач довів факт ненадання представником позивача оригіналів документів листом від 05.09.2019 №5252. При цьому, суд зазначив, що представник позивача надав відповідачу копію свідоцтва, що засвідчує факт про зміну імені з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , засвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.12.2018 та зареєстрована в реєстрі за №599, а інші документи, а саме: посвідчення особи № НОМЕР_1 ; копія довіреності на представників від 22.06.2018, свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені (з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 ), видані в Ізраїлі, містять апостиль на іноземній мові, переклад на українську мову засвідчений ОСОБА_5 , нотаріусом з АДРЕСА_1 , проте в матеріалах пенсійної справи містяться фотокопії вказаних документів без оригіналів апостилів та нотаріально засвідченого перекладу. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити її позов у повному обсязі, зазначаючи, що ця справа йде вже по третьому колу, що й досі її право на пенсію у зв`язку з досягненням пенсійного віку фактично не було відновлено, що судовими рішеннями в інших справах № 580/303/19 та № 580/3349/19, які набрали законної сили, установлено наявність всіх правових підстав для призначення їй пенсії та протиправність відмови УПФУ у її призначенні, але зобов`язано УПФУ повторно розглянути її документи. Разом з тим, апелянт вказує, що її право знову порушено відповідачем і пенсія їй так і не призначена. Водночас, апелянт стверджує, що всі необхідні документи були подані нею відповідачу в оригіналах для огляду, разом з якими також надано й копії, що підтверджується матеріалами справи та, зокрема, безпосередньо печаткою ГУ ПФУ в Черкаській області «отримано». З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляцією позивача, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта, а також правильності висновків суду першої інстанції та відсутності правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 та від 02.02.2021 витребувано додаткові докази та продовжено строк розгляду справи на розумний термін. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України (копія закордонного паспорту громадянина України НОМЕР_1 ). 25.01.1997 ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Згідно свідоцтва від 11.02.1997, виданого регіональним відділом про реєстрацію населення, м. Холон позивач змінила прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_1 . 17.07.2018 з метою призначення пенсії за віком уповноважений представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, в якій просив визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю. Листом ПФУ від 27.07.2018 №16584/П-11 уповноваженого представника позивача було повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживала за адресою: АДРЕСА_2 , то управлінням, визначеним для розгляду цієї заяви є Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області. 23.07.2018 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії за віком. Згідно з п. 10 вказаного листа представник надав відповідачу для огляду та засвідчення копій: оригінал довіреності; нотаріально засвідчену та апостильовану копію посвідчення особи; нотаріально засвідчену та апостильовану копію свідоцтва, що засвідчує факт про зміну імені (ім`я до зміни - ОСОБА_2 , нове ім`я - ОСОБА_1 ); нотаріально засвідчену та апостильовану копію свідоцтва, що засвідчує факт про вибір імені (прізвище до зміни - ОСОБА_4 , нове прізвище - ОСОБА_1 ); оригінал трудової книжки; оригінал диплома; оригінал апостильованої заяви, що підписана особисто ОСОБА_1 , підпис якої завірений нотаріально, про призначення пенсії за формою. 09.08.2018 відповідач листом № 48651/02-04 надав роз`яснення представнику позивача про неможливість призначення пенсії за віком з огляду на відсутність відповідної міждержавної угоди між Україною та Ізраїлем про призначення пенсій громадянам України, які постійно проживають у Ізраїлі. 20.08.2018 та 12.09.2018 представник позивача надіслав відповідачу додаткові документи, необхідні для призначення пенсії позивачу, а саме: нотаріально засвідчену копію ІПН та оригінали архівних довідок про заробітну плату. З листа відповідача від 15.11.2018 № 72855/03-02 вбачається, що рішенням у формі протоколу № 232730000721 від 02.10.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. Подані документи видані на прізвище ОСОБА_6 , а заява від ОСОБА_1 , отже необхідно свідоцтво про шлюб або заміну прізвища. Трудова книжка та диплом не завірені, копії довіреності та паспорта надіслані з копіями апостилів. Крім цього, позивач не проживає в Україні та відсутня відповідна міждержавна угода між Україною та Ізраїлем. 03.12.2018 представник позивача надіслав відповідачу нотаріально засвідчену копію трудової книжки та нотаріально засвідчену копію свідоцтва, що засвідчує факт про зміну імені ОСОБА_1 . Проте пенсія за віком позивачу призначена не була. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №580/303/19, яке набрало законної сили, було визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2018 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за її результатами рішення. Згідно листа відповідача від 13.06.2019 № 55029/03-01 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №850/303/19 відповідач розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.07.2018 та протоколом №232730003643 від 06.06.2019 відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що копії довіреності та паспорта надіслані з копіями апостилів, свідоцтво про зміну прізвища, трудова книжка та диплом не завірені належним чином, про що представника позивача повідомлено листом від 15.11.2018 № 72855/03-02. 30.05.2019 представник позивача звернувся до відповідача із листом № 4579 щодо призначення пенсії за віком відповідно до вищевказаного рішення суду. 25.06.2019 відповідач листом № 57786/03-02 повідомив про відсутність підстав для призначення пенсії за віком із посиланням на не усунення недоліків, які визначені в листі відповідача від 15.11.2018 № 728855/03-02. 05.09.2019 представник позивача направив відповідачу лист за №5252, згідно з яким до вказаного листа додані такі документи: довіреність представників (оригінал для огляду та копія); посвідчення особи № НОМЕР_1 (оригінал для огляду та копія); ІПН (оригінал для огляду та копія); свідоцтво, що засвідчує факт про зміну імені (ім`я до зміни - ОСОБА_2 , нове ім`я - ОСОБА_1 ) (оригінал для огляду та копія); свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені (прізвище до зміни - ОСОБА_4 , нове прізвище - ОСОБА_1 ) (оригінал для огляду та копія); трудова книжка (оригінал для огляду та копія); диплом (оригінал для огляду та копія); свідоцтво про народження (копія); апостильована заява, що підписана особисто ОСОБА_1 , підпис якої завірений нотаріально, про призначення пенсії за формою (копія). Листом від 23.09.2019 № 83281/03-01 відповідач направив позивачу акт про відсутність вкладень у конверті від 05.09.2019 № 2 на 1 аркуші. Факт відправлення підтверджується реєстром відправлених листів від 23.09.2019 та копією фіскального чека від 23.09.2019. Згідно з актом про відсутність вкладень у конверті від 05.09.2019 №2 під час розкриття конверта не виявлено оригіналів довіреності представників, посвідчення особи № НОМЕР_1 , ІПН, свідоцтва, що засвідчує факт про зміну імені (ім`я до зміни - ОСОБА_2 , нове ім`я - ОСОБА_1 ); свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені (прізвище до зміни - ОСОБА_4 , нове прізвище - ОСОБА_1 ), трудової книжки, диплому. Також копії довіреності та посвідчення особи надіслані з копіями апостилів, а свідоцтво, що засвідчує факт про зміну імені, та свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені, не засвідчені належним чином. У зв`язку з тим, що пенсію позивачу не було призначено, представник позивача звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 580/3349/19 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо розгляду листа від 05.09.2019, не призначення позивачу пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2018 про призначення пенсії за віком, з урахуванням листа від 05.09.2019 та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за її результатом рішення. На виконання вказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 22.07.2018 про призначення пенсії за віком, надану листом представника позивача від 23.07.2020, з урахуванням листа позивача від 05.09.2019, та згідно з протоколом №232730003643 від 03.03.2020 відмовив у призначенні пенсії позивачу, оскільки оригінали документів, зазначених у листі від 05.09.2019 №5252, не надані. Листом відповідача від 23.09.2019 № 83281/03-01 представнику позивача надіслано акт про відсутність вкладень у конверті від 05.09.2019 № 2, в якому зазначено, що під час розкриття конверта не виявлено оригіналів довіреності представників, посвідчення особи № НОМЕР_1 , ІПН, свідоцтва, що засвідчує факт про зміну імені (ім`я до зміни - ОСОБА_2 , нове ім`я - ОСОБА_1 ); свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені (прізвище до зміни - ОСОБА_4 , нове прізвище - ОСОБА_1 ), трудової книжки, диплому. Також копії довіреності та посвідчення особи надіслані з копіями апостилів, а свідоцтво, що засвідчує факт про зміну імені, та свідоцтво, що засвідчує факт про вибір імені, не засвідчені належним чином. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення призначення позивачу пенсії та рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, викладене в листах від 04.03.2020 та від 05.03.2020, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10.01.2002 № 2933-III (далі - Закон № 2933-III), Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України). Відповідно до ст. 2 Закону № 2235-III, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. За громадянином України зберігається громадянство України незалежно від місця його проживання. Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV (у редакції до 07.10.2009) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 51 цього Закону). Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. У пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058). Подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком № 22-1. Згідно п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Положення № 22-1). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (п. 22 Положення № 22-1). Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 23 Положення № 22-1). Відповідно до Закону № 2933-III Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року. Згідно ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються, зокрема, нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів. Відповідно до ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності), 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а тому позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-1V. При цьому, колегія суддів ураховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, про те, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим, судова колегія зазначає, що вищенаведеними приписами чинного законодавства чітко визначено процедуру призначення пенсії, яка передбачає звернення особи або її представника до органу ПФУ з відповідною заявою та документами, передбаченими Порядком № 22-1. При цьому, законодавством вимагається подання для призначення пенсії виключно в оригіналах документів про стаж, вік і заробітну плату та допускається можливість подання заявником інших документів у належним чином завірених копіях. Крім того, з аналізу норм Порядку № 22-1 також убачається, що законодавець не обмежує перелік документів, які подаються на підтвердження стажу особи, та не забороняє подання серед таких документів копії трудової книжки. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що у справі ОСОБА_1 , яка зберігається в ГУ ПФУ в Черкаській області, містяться, зокрема оригінали довідки на підтвердження її трудового стажу від 08.08.2018 № 61, архівної довідки від 03.08.2018 № 14-15/48, довідки про реорганізацію Черкаського заводу «Фотоприбор» від 03.08.2018 № 19-34/21, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.08.2018 № 62, від 03.08.2018 № 19-21/159, від 14.08.2018 № 63, апостильованого засвідчення підпису, а також нотаріально завірені копії трудової книжки позивача та свідоцтва, що засвідчує факт зміни імені. Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач через його представника, намагаючись з липня 2018 року реалізувати своє право на пенсію, неодноразово звертався до відповідача із заявами, оформленими, згідно з вимогами Порядку № 22-1, до яких ним було додано оригінали та нотаріально завірені копії відповідних документів стаж і заробітну плату та зміну прізвища. Тобто, сукупність документів, які наразі містяться у справі позивача (оригінал цієї справи було витребувано та оглянуто апеляційним судом), є достатньою та необхідною для призначення позивачу пенсії. При цьому, перевіряючи рішення суду першої інстанції та аналізуючи мотиви, з яких виходив суд, колегія суддів зазначає, що за виниклих обставин цієї справи, зокрема її розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, вимога щодо необхідності звернення позивача до ухвалення судового рішення з окремою заявою (оформленою окремим документом) про повернення їй судових витрат, а не наведення таких вимог у позові, є зайвим формалізмом та правовим пуризмом, застосування якого не відповідає принципу верховенства права. Разом з тим, судова колегія приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що в листі позивача, який зареєстровано відповідачем 05.09.2019 за номером 74055/09, зазначено (у додатках), що відповідні документи (зокрема, ІПН, довіреність, свідоцтво про зміну імені, трудова книжка) подані в оригіналах для огляду ГУ ПФУ в Черкаській області. При цьому, жодного акта про відсутність таких документів безпосередньо у справі, оригінали якої було надано суду для огляду, не міститься, хоча відповідач й посилається на нього у листах від 04.03.2020 та від 05.03.2020. Разом з тим, зазначений лист від 04.03.2020 не містить порядкового номера та/або номера його реєстрації у системі діловодства ГУ ПФУ в Черкаській області, а лист від 05.03.2020 не містить підпису особи, яка його склала. Тож, такі документи не є належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було достатніх правових підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач намагається реалізувати своє конституційне право на пенсію вже понад два роки, що наявність у неї такого права була двічі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, але, не зважаючи на це, реалізація такого права так і не відбулася - пенсія позивачу до теперішнього часу не призначена. Водночас, заперечення відповідача щодо наявності у позивача права на отримання пенсії в Україні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як відзначалося вище, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії. Разом з тим, позивач у своєму позові в цій справі просила визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення їй пенсії, а також визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, яке викладене в листах відповідача від 04.03.2020 та від 05.03.2020. Однак, з огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що в цьому випадку мали місце саме протиправні дії, а не бездіяльність відповідача, і листи є однією з форм вираження результату таких дій, але вони не можуть вважатися рішенням суб`єкта владних повноважень. При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи, надані відповідачем, взагалі не містять жодного рішення ГУ ПФУ в Черкаській області з приводу призначення позивачу пенсії (про призначення або про відмову в призначенні). З огляду на це, колегія суддів, відповідно до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними саме дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії, та з метою відновлення порушеного права позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 23.07.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії). Разом з тим, щодо позовних вимог у частині про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію на вказаний нею банківський рахунок у розмірі, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки на цей час такі вимоги є передчасними і задоволення їх судом призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача, які наразі ним ще не реалізовані. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат. Так, відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судова колегія встановила, що за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 1261,20 грн., що відповідає ставкам судового збору, визначеним у Законі України «Про судовий збір» та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.07.2018. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на сплату судового збору в розмірі 1261,20 (одна тисяча двісті шістдесят одна гривні двадцять копійок) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 16 березня 2021 р. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська А.Г. Степанюк