Постанова 4856 № 560/19198/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19198/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції-Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 05 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.11.2024 №220150002625. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1981 по 11.07.1983, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.10.2024, і здійснити відповідні нарахування й виплату. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання 01.09.1981 по 11.07.1983 згідно диплому від 11.07.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки прізвище в документі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані, та періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка документу оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня печатка та запис про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_4 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані. Апелянт зазначає, що позивачем не подано інших документів, передбачених Порядком №637 для підтвердження періодів роботи. Щодо зобов`язання суду першої інстанції зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання 01.09.1981 по 11.07.1983, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.10.2024, і здійснити відповідні нарахування й виплату, апелянт зазначає, що зарахування періоду роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, призначення, нарахування та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України. Отже, на думку апелянта, зобов`язання суду першої інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.11.2024 №220150002625 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1981 по 11.07.1983, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.10.2024, і здійснити відповідні нарахування й виплату, є безпідставним та необґрунтованим. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. 13.11.2024 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 220150002625 про відмову у призначенні пенсії. Зазначено, що страховий стаж - 27 років 5 місяців 15 днів. До страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1981 по 11.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки прізвище в документі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані; трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки титульна сторінка документу оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня печатка та запис про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_4 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані. Позивач, не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, звернулась з адміністративним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка документу оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня печатка та запис про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_4 ), суд першої інстанції критично оцінив такі доводи, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 11.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки прізвище в документі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), суд першої інстанції вказав, що вказаний висновок пенсійного органу спростовується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 27.09.1986. Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди навчання та роботи, тоді як документи, що були надані із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV. З врахуванням стажу позивача, який враховано відповідачем - 27 років 5 місяців 15 днів, та періодів, які слід врахувати за результатами розгляду цієї справи, страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік. Оскільки позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії 06.11.2024, тому пенсія повинна бути їй призначена з 14.10.2024 - з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 рік. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.11.2024 №220150002625 про відмову у призначення позивачу пенсії, судом встановлено, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи: -навчання з 01.09.1981 по 11.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_2 ), оскільки прізвище в документі ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані; -трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки титульна сторінка документу оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня печатка та запис про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_4 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані. В свою чергу, досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 27.09.1986, дівоче прізвище позивача « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 ». Тобто, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про незарахування навчання з 01.09.1981 по 11.07.1983 ОСОБА_1 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують зміну прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », що свідчить про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача. Щодо доводів апеляційної скарги в частині незарахування трудової діяльності згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка документу оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня печатка та запис про зміну прізвища заявниці ( ОСОБА_4 ), документи підтверджуючі зміну прізвища не надані, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Отже, надаючи оцінку викладеному, суд зауважує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про внесення записів до трудової книжки позивача з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій документації та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних. При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації. Також, згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV). Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Колегія суддів зауважує, що як встановлено судом вище, в матеріалах справи наявне свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 27.09.1986, згідно якого дівоче прізвище позивача « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 ». Отже, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у період з 15.10.1998 по 23.12.2009 інженера-програмісті військової частини НОМЕР_4 , а інших документів, які б спростовували відомості щодо наявності підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, відповідачем до матеріалів справи не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення пенсійного органу в частині незарахування до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи. В свою чергу, щодо посилань апелянт стосовно ненадання позивачем до заяви про призначення пенсії документів, які підтверджують зміну прізвища, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що питання щодо порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком № 22-1. Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відтак, за наслідком звернення позивача щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків. Щодо посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, при умові зарахування стажу роботи згідно інших документів, якими підтверджено записи трудової книжки, а згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.03.2020 по справі №155/1180/17 суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 ( предмет спору стосувався зобов`язання зарахувати фізичній особі до пільгового стажу періоди роботи на посаді тракториста) та постанову від 04 березня 2020 року у справі №155/1180/17 (предмет спору стосувався незарахування трудового стажу позивача на посаді водія, оскільки подана трудова книжка містила відомості про період роботи, який не був засвідчений печаткою роботодавця), так як обставини цієї справи та справ, зазначених апелянтом з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування. Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судому у постанові від 02.02.2018 у справі №677/277/17, сформульовано правовий висновок, згідно із яким : «відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення», у зв`язку з чим посилання апелянта на вказану постанову Верховного Суду як на підтвердження своє позиції в даній справі є необґрунтованим. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 13.11.2024 №220150002625 та наявність підстав для його скасування, а тому правомірним є висновок суду про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1981 по 11.07.1983, всі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.10.2024, і здійснити відповідні нарахування й виплату. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.