Постанова 4855 № 640/19089/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19089/20 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Василенко Ю.А., за участю: представника позивача: - Сіняка Д.В., представника відповідача: - Пожара В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОВ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клов» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0000644201, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 13 лютого 2020 року № 0000644201. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 01 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 8518, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клов» надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, як необґрунтованої, наголошує, що позивачем надано необхідну кількість первинних документів (більше 5 томів), які повністю підтверджують реальність здійснених господарських операцій, наявні в матеріалах справи свідчення працівників (вагарів, техніків - лаборантів) свідчать про фактичне виконання спірних договорів, в той час як доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтвердженні жодним належним чи допустимим доказом. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Клов» правомірно сформовано податковий кредит у спірному періоді по взаємовідносинам контрагентами - СФГ «Поле», ТОВ «Агро Консоль», позивачем надано усі необхідні первинні документи для підтвердження реальності укладених господарських договорів, які за своєю суттю та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наявними матеріалами справи підтверджено також подальшу реалізацію придбаного товару: ріпака, кукурудзи тощо, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 13.02.2020 року № 0000644201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, головним державним інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі сільськогосподарською продукцією управління податкового супроводження агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції ОВПП ДПС Хом`як С.І., на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України від 11.12.2019 року № 626 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Клов» щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більш 100 тис. гривень по деклараціях з податку на додану вартість з вересня 2016 року по серпень 2019 року, включно з урахуванням уточнюючих розрахунків. За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 23 січня 2020 року №209/28-10-42-01/31111564 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зокрема встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року на суму ПДВ 3129086,84 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 3129086,84 грн. Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що згідно проведеного аналізу інформаційних баз даних ДПС України встановлено, що СФГ «Поле» товар з номенклатурою «ріпак», «пшениця» не придбавало, не імпортувало, для виробництва недостатньо ресурсів, що може свідчити про обрив ланцюга постачання; неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Консоль», оскільки останнім придбано товар (ріпак, ячмінь) у підприємств-контрагентів, щодо яких відкрито кримінальні провадження, реалізовувався товар за ціною нижче собівартості, відсутні складські приміщення, вказаний товар не придбавався, не вироблявся. На підставі проведеної перевірки та з урахуванням висновків Акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної податкової служби України винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0000644201 та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3129086,84 грн. за серпень 2019 року відповідно до декларації від 19 вересня 2019 року №9215221545. Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України). Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Обов`язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам. Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Консоль» у липні 2019 року укладено договори купівлі-продажу №КЛВ150719/016, №КЛВ180719/024, №КЛВ220719/016, №КЛВ240719/022, №КЛВ290719/038, №КЛВ170719/001 та №КЛВ180719/025, за якими ТОВ «Агро Консоль» зобов`язується поставити позивачу ріпак, ячмінь 2019 року виробництва до орендованого позивачем складу та додатки до договорів, за якими ТОВ «Агро Консоль» надавало позивачу для перевірки документи щодо своєї діяльності. На підтвердження виконання умов договорів та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних бухгалтерських документів: - видаткові накладні: №7 від 16.07.2019 року (вага - 11,46 т.), № 8 від 16.07.2019 року (вага 3,38 т.), № 16 від 17.07.2019 року (вага 31,4 т.), № 14 від 17.07.2019 року (вага 61,66 т.), № 20 від 18.07.2019 року (вага - 125,44 т.), № 34 від 22.07.2019 року (вага - 26,24 т.) тощо; - картки аналізу на підтвердження здійснення лабораторного аналізу зерна за кожною поставкою; - складські квитанції на підтвердження факту прийняття зерна на склад; - рахунки на оплату: № 12 від 16.07.2019 року на суму 102 830,786 грн., № 14 від 17.07.2019 року на суму 324 231,50 грн., № 16 від 17.07.2019 року на суму 627 631,22 грн., № 21 від 17.07.2019 року на суму 1 263 166,25 грн., № 27 від 20.07.2019 року на суму 636 598,54 грн. тощо; - платіжні доручення: № 11819 від 22.07.2019 року, № 11870 від 23.07.2019 року, № 13764 від 12.08.2019 року, № 12034 від 25.07.2019 року, № 13980 від 14.08.2019 року, № 12131 від 29.07.2019 року, № 14066 від 15.08.2019 року, № 13171 від 02.08.2019 року тощо; - товарно-транспортними накладними підтверджується факт поставки товару зі складу ТОВ «Агро Консоль» до складу позивача, а саме: ТТН № 1 від 16.07.2019 року, № 3 від 17.07.2019 року, № 028 від 18.07.2019 року, № 163 від 20.07.2019 року, б/н від 22.07.2019 року, тощо. Крім того, у відповідь на адвокатський запит ТОВ «Агро Консоль» надано пояснення та підтверджуючі документи, відповідно до яких реалізоване ним позивачу зерно вирощене на орендованих полях, які оброблялися ТОВ «Агро Консоль» на підставі договору інвестування з ТОВ «Еколаб», на підставі якого ТОВ «Агро Консоль» були передані земельні ділянки, належні ТОВ «Еколаб»; вирощування зерна здійснювалося за допомогою працівників та техніки, орендованих у підрядних організацій. На підтвердження зазначеного матеріали справи містять витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, договір інвестування, договори оренди, докази для купівлі матеріалу для посіву ріпаку та ячменю, засобів захисту, зберігання зерна в м. Броди, звідки і відбувалася поставка позивачу, транспортування. Матеріали справи також містять протокол опитування директора ТОВ «Агро Консоль» ОСОБА_1 , в якому зазначено місця вирощування зерна та порядок передачі; факт отримання зерна від ТОВ «Агро Консоль» також підтверджується наявними в матеріалах справи свідченнями працівників, які приймали участь в оприбуткуванні вказаного товару. Вказані свідчення зафіксовані у протоколах опитування працівників, які надали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що ними приймалося зерно від ТОВ «Агро Консоль». Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено акти розрахунку, платіжні доручення. Крім того, у січні 2019 року між позивачем та СФГ «Поле» було укладено договори купівлі-продажу №КЛВ080119/001, №КЛВ280911/012, №КЛВ310119/005, за якими СФГ «Поле» зобов`язується поставити позивачу кукурудзу 2018 року виробництва; відповідно до договорів, укладених у липні 2019 року №КЛВ050719/023, №КЛВ080719/043, №КЛВ100719/014, №КЛВ160719/036, №КЛВ170719/029, №КЛВ180719/021, №КЛВ130719/012 СФГ «Поле» зобов`язується поставити позивачу ріпак та пшеницю 2019 року виробництва до орендованого позивачем складу. На підтвердження виконання умов договорів та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи копії: - видаткових накладних: № 1 від 09.01.2019 року (вага 80,76 т.), № 4 від 30.01.2019 року (вага - 23,66 т.), № 243 від 05.07.2019 року (вага 38,46 т.), № 247 від 08.07.2019 року (вага - 35,94 т.), № 274 від 16.07.2019 року (вага - 24,86 т.), № 285 від 16.07.2019 року (вага 12,64 т.), № 294 від 19.07.2019 року (вага - 39,74 т.) тощо; - карток аналізу на підтвердження здійснення лабораторного аналізу зерна за кожною поставкою; - складських квитанцій на підтвердження факту прийняття зерна на скла: реєстр накладних № 19 від 09.01.2019 року, реєстр накладних № 158 від 28.01.2019 року, реєстр накладних № 193 від 31.01.2019 року, СК № 88 від 05.07.2019 року реєстр ТТН № КЛВ19000080 від 05.07.2019 року, СК № 213 від 08.07.2019 року реєстр ТТН № КЛВ19000132 від 08.072019 року тощо ; - рахунків на оплату: № 1 від 09.01.2019 року на суму 351 306,00 грн., № 4 від 30.01.2019 року на суму 11 925,24 грн., № АИ00000137 від 05.07.2019 року на суму 425 000,39 грн., № АТ00000160 від 12.07.2019 року на суму 699 671,09 грн. тощо; - платіжних доручень: № 8971 від 10.01.2019 року, № 9323 від 30.01.2019 року, № 9548 від 13.02.2019 року , № 11075 від 11.07.2019 року, № 12263 від 31.07.2019 року. - товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару зі складу СФГ «Поле» до складу позивача, а саме: № ИЗ 51 від 13.07.2019 року, № ИЗ 0259 від 21.07.2019 року, № ИЗ 1 від 05.08.2019 року, № ИЗ 19 від 06.08.2019 року, тощо. Факт отримання зерна від СФГ «Поле» та його приймання на склад позивача також підтверджується протоколами опитування працівників, якими здійснювалося приймання товару на склад, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Зазначені особи повідомили про те, що ними приймалося зерно від СФГ «Поле» (копії вказаних протоколів містяться в матеріалах справи). Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено акти розрахунку та платіжні доручення. Колегія суддів також звертає увагу на необґрунтованість посилання контролюючого органу на відсутність у СФГ «Поле» ресурсів на виконання вищевказаних договорів поставки, з огляду на те, що протягом липня - серпня 2019 року (на час здійснення поставок зерна), у контрагента позивача обліковувалось: - у власності чотири вантажних транспортних засобів з причепами, два трактори, а також на праві користування комбайн (т. 7, а.с. 55)); - мав на праві користування земельну ділянку 1240,187 га та у власності земельну ділянку 12,68 га (т. 7, а.с. 54, зворотній бік); - мав у власності та користувався на праві оренди: гаражний комплекс, два склади, зерносушильний комплекс, три зерносушилки, плуг, культиватор, глибокозрихлювач, дві сівалки (т. 7, а.с. 54); - в СФГ «ПОЛЕ» працювали у штаті 14 осіб (т. 7, а.с. 53). Отже, на переконання колегії суддів, СФГ «Поле» мав достатні як трудові, так і матеріальні ресурси для виконання укладених із позивачем господарських договорів. Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. З урахуванням викладеного, колегія суддів наголошує, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, варто звернути увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Як слідує з матеріалів справи, з метою здійснення власної господарської діяльності з оптової торгівлі зерном шляхом подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» товару, між позивачем та ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» укладено договір поставки від 07 лютого 2019 року, за яким позивач зобов`язався передати у власність ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» кукурудзу; факт поставки підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та актом приймання-передачі зерна, відображено у податковій звітності, копії яких наявні в матеріалах справи; факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку. Відповідно до договору поставки від 29 липня 2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ «АДМ Юкрейн» позивачем здійснено поставку ріпака, що підтверджується видатковою накладною, актом приймання-передачі зерна, податковою накладною; факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку. Відповідно до договорів поставки за липень 2019 року, укладених між позивачем та ТОВ «Агропросперіс Трейд» останньому здійснено поставку ячменю, що підтверджено видатковими та податковими накладними, факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку. Таким чином, співставлення наявних в матеріалах справи доказів дає підстави вважати, що придбаний позивачем у ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» товар був використаний для здійснення власної господарської діяльності з метою подальшого продажу, про що також було зазначено в акті перевірки, та на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи описані вище документи. Варто наголосити, що зміст апеляційної скарги зводиться до обриву ланцюга постачання, а також неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Консоль», оскільки останнім придбано товар (ріпак, ячмінь) у підприємств-контрагентів, щодо яких відкрито кримінальні провадження, проте такі доводи, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року № 826/7047/13-а, від 06 червня 2018 року № 826/20003/14, сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказуванню, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню, з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб. Так, колегія суддів наголошує, що на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відсутні вироки в кримінальних справах відносно позивача або його контрагентів. Більше того, контролюючим органом вказується на наявність відкритого кримінального провадження відносно ТОВ «Еко-Трейд Захід», який взагалі не є контрагентом ТОВ «Клов» при укладені спірних господарських договорів. У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. З приводу вищевикладеного відповідачем, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18. Варто також наголосити, що узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.М.Собків Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 16 березня 2021 року.