Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21668/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21668/19 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: - визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів № 1000000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року; - скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року - зобов`язати Київську митницю Держмитслужби визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" митну вартість товарів в розмірі 9887,46 євро, зазначену в митній декларації № UA 1000010/2019/356827 від 21.10.2019 року. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що, Товариством для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте Відповідачем, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню, а дії щодо прийняття такого рішення - визнанню протиправними. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів № 1000000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року; Скасовано повністю рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року; В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані Позивачем до разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 Митного кодексу України. Також вказано, що надане для підтвердження оплати товару платіжне доручення від 09.10.2019 № 1432 не містить відміток банку, а також не наданий рахунок проформа, передбачений п. 4.1 Контракту від 06.04.2019 №

3. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" та "ВІОСНІМІСА Spa" (Італія) 06.04.2019 року було укладено Контракт № 3, на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту "ВІОСНІМІСА Spa" (Італія) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу "ВІОСНІМІСА Spa" Позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010). У жовтні 2019 року "ВІОСНІМІСА Spa" (Італія) здійснив поставку товарів Позивачу на умовах EXW зі складу "ВІОСНІМІСА Spa", згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 272413 від 16.10.2019 року. Поставлені Позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, митний пост "Західний". З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія), Позивачем було подано Відповідачу електронну митну декларацію № UA 100010/2019/356827 від 21.10.2019 року на загальну суму 9887,46 євро, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар. Одночасно з подачею електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої митної вартості, Позивачем були направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4104), інвойс (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730), сертифікат походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів. Крім того, представником Позивача, для підтвердження митної вартості товару було направлено лист, вихідний № 017 від 21.10.2019 року на адресу Київської митниці Держмитслужби, щодо підтвердження митної вартості товару за № 1 ВМД № UA100010/2019/356827 від 21.10.2019 року разом із документами, які підтверджують митну вартість товару, заявлену Позивачем у митній декларації № UA 100010/2019/356827 від 21.10.2019 року на загальну суму 9887,46 євро. За результатами перевірки наданих документів, Відповідачем було встановлено, що заявлений Позивачем рівень митної вартості товар значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом. В зв`язку із наведеним, Київському митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року. Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем належними доказами не доведено, що Позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 Митного кодексу Украни регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу Украни). Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Судом першої інстанції правомірно зазначено, що зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, що Відповідач лише зазначив про наявність вказаних розбіжностей у поданих Позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів. Так, при опрацюванні наданих документів у митного органу виникли сумніві у правильності визначення митної вартості товарів, виходячи з наступного: - згідно п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2019 № 3 (далі - Контракт), графи 20 митної декларації від 21.10.2019 № UA100010/2019/356827 умовами поставки даної партії товарів є EXW - Zola Predosa (Італія). Згідно положень Інкотермс -2010. термін EXW (EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця) термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту; - при митному оформленні митної декларації від 21.10.2019 № ЦА 100010/2019/356827 для підтвердження транспортних витрат надана довідка від 15.10.2019 № 1510-15/1 від транспортної компанії ПП "Транс-Ліль", яка не є перевізником відповідно до транспортної накладної СМR від 14.10.2019 № 2724Пдокументи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування (зазначений у СМR ПП ОСОБА_1 ) та інші вищенаведені документи передбачені Наказом № 599 не надавались. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції між Приватним підприємством "Транс-Ліль", як експедитором (виконавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум", як замовником, укладено договір-доручення № 1610/18 від 16.10.2018 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого замовник діє від власного імені, а експедитор-(виконавець) діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори і за рахунок замовника. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення або групою перевезень. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.10.2019 між Приватним підприємством "Транс-Ліль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" був підписаний договір-заявка № 337 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів, відповідно до якого визначено наступний маршрут перевезення: It-40069 Zola Predosa, Bologna, (Biochimica) - м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, 28; найменування вантажа: Biochimica - Побутова хімія - засоби для прання; ставка (ціна) фрахта: 71701,00 грн, б/г розрахунок до 3 днів. Разом з зазначеними договорами Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на транспортування надано довідку ПП "Транс-Ліль" від 15.10.2019 № 1510-15/1, відповідно до якої витрати за перевезення по маршруту ІТ-UA автомобілем з державним номером № НОМЕР_2/ НОМЕР_1 склали 71701,00 грн., в тому числі транспортно-експедиційні витрати до кордону України п/пер Чоп з місця завантаження в Zola Predosa складає 50000 грн. (в тому числі разом з транспортними витратами, розвантажувально-навантажувальними роботами та експедиторськими послугами в розмірі 500 грн.) і витрати від п/п Чоп до місця розвантаження та вивантаження м. Київ, відстань складає 830 км, вартість витрат складає: 21701,00 грн (з них транспортні витрати складають - 18725 грн., експедиторські послуги складають - 2976 грн., в тому числі з ПДВ). Наведена вартість транспортування також підтверджується рахунком-фактурою № СФ-220/377 від 16.10.2019. Суму витрат на транспортування в розмірі 71701,00 грн. Позивач при визначенні митної вартості товару додав до ціни, що була ним фактично сплачена за вказаний товар, що не оспорюється Відповідачем. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав, що надані Позивачем документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України. Колегія суддів відхиляє твердження Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неналежного підтвердження Позивачем вартості товару за ціною договору, оскільки дослідивши платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності. Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 висловлено правову позицію згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Щодо доводів Відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що Позивачем до митного оформлення подано платіжне доручення, яке не містить відміток банку, що не дає можливості впевнитися в достовірності оплати, колегія суддів вважає безпідставними такі посилання, оскільки, оригінал вказаного платіжного доручення з відмітками банку перебуває у Позивача. Крім того, такі посилання жодним чином не спростовують правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору. Щодо невідповідності рішення про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з тієї підстави, що митницею не наведено конкретних та достатніх пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови, та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 року у справі № 804/2997/17. Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 810/4296/16 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, який вказав, що Відповідачем необґрунтовано відмовлено Позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації митною вартістю. Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що в даних правовідносинах у митного органу виник необґрунтований сумнів щодо правильності заявленої Позивачем митної вартості товару, що не спростовано Відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неналежного підтвердження митної вартості товару, оскільки вони жодним чином не спростовують вищевикладені мотиви, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який правомірно задовольнив позовні вимоги частково. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі Київської митниці Держмитслужби, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко