Постанова 4854 № 420/5261/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5261/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. ухвала суду першої інстанції прийнята у м. Одеса, 18 листопада 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єктом владних повноважень відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року у справі № 420/5261/20,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20. В обґрунтування заяви зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 набрало законної сили, проте безпідставно не виконується відповідачем. Зокрема, після проведення перерахунку пенсії відповідачем на виконання вказаного рішення суду, її розмір залишився без змін. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20, - залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення його заяви в порядку ст. 383 КАС України. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення у справі № 420/5261/20. Протиправна бездіяльність відповідача полягає у невиплаті з дня набрання законної сили рішення суду, позивачу пенсії у розмірі 41 909,14 грн., та відповідно невиконанні рішення суду в частині здійснення з 01.05.2016 року перерахунку пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення та здійснення виплати пенсії в цьому розмірі з 01.05.2016 року. 22.12.2020р. відповідачем у справі надано відзив на апеляційну скаргу, у якому орган ПФУ зауважив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні скарги мотивуючи тим, що судом першої інстанції вірно встановлено недоведеність позивачем ухилення відповідача від виконання судового рішення. Судова колегія вважає, що у відповідності до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення заяви позивача про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними в порядку ст. 383 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії, виходячи з розміру 70 % відповідних сум грошового забезпечення, зобов`язання перерахувати розмір пенсії, виходячи з розрахунку 90 % відповідних сум грошового забезпечення задоволено:визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 718 від 19.10.2016р. Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу;зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.05.2016 р. перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.05.2016 р. із врахуванням раніше виплачених сум. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 набрало законної сили. Приписами статті 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Як встановлено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України. Як встановлено до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. В свою чергу згідно з ч.6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З наведеного слідує, що необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Як було зазначено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 718 від 19.10.2016р. Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу; зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.05.2016 р. перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.05.2016 р. із врахуванням раніше виплачених сум. 03.11.2020р. (вих. № 1500-0325-8/85288) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду запиту позивача повідомлено, що ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 позивачу 18.09.2020р. проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.05.2016р., виходячи з розміру 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки 24.10.2017р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 і згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017р. по справі № 522/8516/17 з 01.05.2016р. без застосування обмеження максимальним розміром, внаслідок проведеного перерахунку за рішенням суду по справі № 420/5261/20 розмір пенсії залишився без змін. З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. у справі № 420/5261/20 органом Пенсійного фонду України 18.09.2020р. проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Водночас, як вірно було зауважено судом першої інстанції, предметом позову виступав не розмір призначеної пенсії з урахуванням відповідних складових при обчисленні, а саме зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Тобто, питання визначення конкретних сум не стосується предмету даного спору та відповідно виходить за межі позовних вимог ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 , вважаючи, що зроблений перерахунок відповідачем на виконання судового рішення у даній справі містить невірні визначення числові суми перерахованої пенсії, не позбавлений права звернутись до суду з позовом про оскарження таких дій та рішення відповідача. За вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що у розумінні приписів ст.383 КАС України, під час виконання рішення відповідач не вчинив протиправних дій, пов`язаних саме з процедурою прийняття рішення на виконання судового рішення. При цьому, позивач ставить під сумнів розмір перерахованої йому пенсії, що може бути предметом окремого юридичного спору. Враховуючи все викладене вище, апеляційний суд вважає обґрунтованим погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законодавством підстав для задоволення заяви позивача про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними в порядку ст. 383 КАС України, в зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315-317, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 420/5261/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.