Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4172/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 березня 2021 року м.Дніпросправа № 340/4172/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 340/4172/20 (суддя Сагун А.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області про стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (далі - відповідач-1), шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України (далі - відповідач-2) на її користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року у розмірі 101 437, 49 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року отримала суддівську винагороду у розмірі, що не відповідає установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, у зв`язку з чим, не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено право на належне матеріальне забезпечення, як судді. Вважаючи дії відповідачів щодо виплати суддівської винагороди, на підставі Закону України №553-ІХ від 13.04.2020р., такими, що завдали матеріальної шкоди в розмірі 101 437, 49 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням суду, Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не врахував, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, правовідносини виникли до прийняття цього рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на них. Зазначено, що посилання суду першої інстанції на неконституційність Закону №553-ІХ не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити дії. Судом не було враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів. Також зазначено про відсутність закону, який встановлював би праве регулювання порядку та умов відшкодування шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що указом Президента України «Про призначення суддів» від 14 січня 2020 року № 7/2020 ОСОБА_1 , було призначено на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, що також підтверджується наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 січня 2020 року № 5-к/к, (а.с.11-13). Відповідно до довідки Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області №308 від 17.09.2020 позивачу обмежено суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року у сумі 101 437, 49 грн. У зв`язку із ухваленням Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року, судді ОСОБА_1 у вересні 2020 року буде донараховано обмеження із суддівської винагороди за 2 дні серпня у сумі 3 474,80 грн. (а.с.10). Вважаючи дії відповідачів щодо виплати суддівської винагороди, на підставі Закону України №553-ІХ від 13.04.2020р., такими, що завдали матеріальної шкоди в розмірі 101 437, 49 грн., позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що Конституцією України встановлено процедуру захисту прав особи внаслідок дії законодавчих актів, визнаних неконституційними, шляхом відшкодування державою матеріальної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. 13 квітня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Вказаним Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину. Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, загальна сума утримання обмеження, за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. склала 101 437,49 грн. Недоотриманні суми суддівської винагороди позивач визначає як збитки у вигляді недоотриманих доходів. Згідно з частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Отже, Цивільний кодекс України визнає, що особа вправі вимагати відшкодування шкоди у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Колегія суддів зазначає, що недоотриманні суми суддівської винагороди, в період дії закону який визнано неконституційним, є збитками для позивача у вигляді недоотриманих доходів (упущена вигода). Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. З огляду на положення статті 152 Конституції України, можливо дійти висновку про те, що Основний Закон передбачає як можливість виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, у спосіб визнання таких законів неконституційними повністю чи в окремій частині, так і передбачає право особи на компенсацію матеріальної чи моральної шкоди, яка заподіяна фізичній чи юридичній особі актом, який визнаний неконституційним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на компенсацію заподіяної матеріальної шкоди, в силу положень ст.152 Конституції України. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі, що є підставою для відмови в задоволенні позову, є помилковими. У спірному випадку йдеться не про можливість ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок прийняття закону, що був визнаний неконституційним. При цьому, фактичне зменшення розміру суддівської винагороди, що було запроваджено вищезазначеним законом, суперечить Конституції України не з часу прийняття рішення Конституційним Судом України, а з часу прийняття закону, який визнано неконституційним. Колегія суддів також бере до уваги те, що у справі, що розглядається, позивачем було порушено питання про відшкодування шкоди на підставі положень ст.152 Конституції України, як норми прямої дії, у зв`язку з прийняттям Державою закону, що визнаний неконституційним, а не у зв`язку з неправомірним рішенням, дією чи бездіяльності органу державної влади. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність закону, який встановлював би правове регулювання порядку та умов відшкодування шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними. Право особи на компенсацію матеріальної шкоди, яка заподіяна фізичній чи юридичній особі актом, який визнаний неконституційним, прямо передбачено статтею 152 Конституції України, а відсутність законодавчо встановленого механізму відшкодування такої шкоди, не може бути підставою для відмови особі у реалізації права, яке визначено Основним законом. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 340/4172/20 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак