Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 401/2597/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2021 року м. Дніпросправа № 401/2597/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року в адміністративній справі №401/2597/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області, Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області в особі в.о. Голови міської ради Сап"янова Юрія Олександровича (щойно переобраного на ОСОБА_2 ) про забезпечення доказів до подання позовної заяви,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 у листопаді 2020 року, до подання позовної заяви, звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення доказів, шляхом їх витребування від виконавчого комітету Світловодської міської ради та Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради. В обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 зазначив, що він був протиправно позбавлений субсидійних доплат на житлово-комунальні послуги на 2020 - 2021 роки. Заявник має намір звернутися до суду для захисту своїх прав, тому з метою зібрання письмових доказів звернувся до голови Світловодської міської ради та керівника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради із запитами на отримання інформації щодо договору про централізоване переведення коштів субсидійних доплат ОСББ "Райдужне-23" через АТ "Ощадбанк". Однак, відповіді на вказані запити не отримав, тому звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовлено. Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні доказів суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач (надалі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені заяви про забезпечення доказів, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 114 КАС України. Відповідно до частин першої та другої згаданої норми суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів. Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивача, колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Отже, колегія суддів зазначає, що заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Заявник просить суд витребувати від виконавчого комітету Світловодської міської ради та Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради письмові докази, до подання позовної заяви, в порядку, встановленому статтями 114-117 КАС України. Дослідивши заяву заявника про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що апелянт жодним чином не обґрунтував та не зазначив підстав припускати, що вказаний ним засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідного доказу (доказів) стане згодом неможливим або утрудненим. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи суд не позбавлений права витребувати у сторони докази, в разі необхідності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 9901/608/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення доказів. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року в адміністративній справі №401/2597/20 про забезпеченні доказів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов