Ухвала КГС ВС № 911/26/20

УХВАЛА 16 березня 2021 року м. Київ Справа № 911/26/20 Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Садівничого товариства "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Садівничого товариства "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" про стягнення 2 008 601,66 грн та за зустрічним позовом Садівничого товариства "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання незаконними дій та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: 24.02.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Садівниче товариство "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (повний текст постанови складено 03.02.2021). 15.03.2021 і 16.03.2021 (згідно реєстраційного номера та дати Верховного Суду) від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Садівничого товариства "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, з огляду на те, що касаційна скарга не містить передбачених статтею 287 ГПК України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а також у зв?язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши доводи, що викладені в запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із положеннями частин другої та п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На момент звернення з даним позовом до суду, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн. Предметом позову у цій справі є: за первісною позовною заявою - стягнення 2 008 601,66 грн; за зустрічною позовною заявою - визнання незаконними дій ПрАТ "Київобленерго" і скасування рішення комісії по розгляду акта про порушення ПКЕЕ №К040204. Як убачається з матеріалів справи, первісний і зустрічний позови подані у 2020 році, а предметом спору є вимога майнового характеру та 2 вимоги немайнового характеру. Слід зауважити, що згідно з частиною шостою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред`явлення відповідного позову. Об`єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об`єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі). Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об`єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви. У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. У даному випадку рішенням Господарського суду Київської області від 27.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, первісний позов задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. У касаційній скарзі Садівниче товариство "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" просить постанову скасувати в повному обсязі та передати справу на новий розгляд. Відтак, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за майновою вимогою - у сумі 60 258,05 грн (2 008 601,66 грн х 200%) і за немайновими вимогами - 8 404,00 грн (2 вимоги х 2 102,00 грн х 200%), всього 68 662,05 грн. Проте скаржником, згідно з поданою квитанцією від 24.02.2021, сплачено судовий збір у сумі 60 475,02 грн, тобто у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про судовий збір". Отже, для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно надати до Суду докази доплати судового збору у розмірі 8 187,03 грн, на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 - код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 - банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - код банку отримувача (МФО): 899998 - рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 - код класифікації доходів бюджету: 22030102 ?Судовий збір (Верховний Суд, 055?). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). При цьому, частина друга статті 287 ГПК України містить таку редакцію: ?Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права?. Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені наведеними положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання. Крім того із наведених норм права вбачається наступне: - якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 1 вказаної норми, скаржник має зазначити висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права, з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована із зазначенням постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; - якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 вказаної вище норми, скаржник має навести вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням як самого такого правового висновку, так і норми права у подібних правовідносинах та вказати відповідну постанову Верховного Суду і викласти у скарзі такі правовідносини; - якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 вказаної вище норми, скаржник має навести норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній; - у разі оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має бути зазначено у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права; - якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у відповідних пунктах частин 1, 3 статті 310 ГПК України, та містити відповідний пункт (пункти) відповідних частин. Отже звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник просить скасувати судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте, формально зазначивши цей пункт, як підставу звернення з касаційною скаргою, не зазначив висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права, не навів норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини. Із наведених положень статей 287, 290 ГПК України вбачається, що посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржник у касаційній скарзі має не лише вказати такі норми, але і зазначити у чому саме полягає таке неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків, та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи листом з описом вкладення. При цьому слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Садівничого товариства "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" залишити без руху до 16.04.2021.

2. Встановити Садівничому товариству "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Садівничому товариству "Обслуговуючий кооператив "Десна-1" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка,

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Г.М. Мачульський