Постанова 4873 № 910/9736/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" березня 2021 р. Справа№ 910/9736/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у закритому судовому засідання апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/9736/19 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Акціонерного товариства "РВС Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" про стягнення банківської гарантії в розмірі 147 777,01 грн УСТАНОВИВ: Перший заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" банківської гарантії у розмірі 147 777,01 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/9736/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління 147 777 грн 01 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 216 грн 66 коп. Розгляд справи у суді першої інстанції було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішення обґрунтовано тим, що оскільки, як встановлено судом та не спростовано учасниками судового процесу, третя особа не виконала роботи за Договором в узгоджених обсягах та строки, відповідач, як гарант, зобов`язаний був виплатити на користь позивача суму в розмірі 147 777,01 грн за банківською гарантією, отримавши письмову вимогу позивача 2 № 303/23/3/4388 про сплату банківської гарантії. Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "РВС Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/9736/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Крім того, скаржник просив прийняти до матеріалів справи копію листа-відповіді №1460/18-БТ від 12.10.2018 у якості належних доказів. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги, оскільки ним було правомірно відмовлено у виплаті коштів за банківською гарантією. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9736/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "РВС Банк", розгляд справи призначено на 09.03.2021. Звертаючись до суду із апеляційної скаргою на рішення, відповідач також просив суд прийняти до матеріалів справи копію листа-відповіді №1460/18-БТ від 12.10.2018 у якості належних доказів. Заслухавши доводи представника відповідача, думку представників позивача, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання про доручення до матеріалів справи копії листа-відповіді №1460/18-БТ від 12.10.2018 у якості належних доказів. При цьому суд керується наступним. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/3057/18. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Згідно зі ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18. Як убачається з позовної заяви, фактично прокурором було долучено лист-відмову АТ «РВС Банк» № 1461/18-БТ від 12.10.2018 року за аналогічною гарантію між тими ж сторонами на тих самих умовах. Проте посилання в тексті позовної заяви прокурора йде на лист № 1460/18 від 12.10.2018 (т. 2 арк. 13 справи). Господарський суд першої інстанції вирішив розглядати дану справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Як убачається з матеріалів справи АТ «РВС Банк» зверталось до місцевого господарського суду із клопотаннями про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 11.11.2020 суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання, а 16.11.2020 Банком було подано до суду клопотання про проведення розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін. Вказане клопотання ухвалою від 23.11.2020 року було залишене без розгляду. У рішенні від 15.01.2021 місцевим господарським судом наголошено, що матеріали справи не містять листа Акціонерного товариства "РВС Банк" від 12.10.2018 № 1460/18. При цьому, судом не приймаються до уваги Листи Акціонерного товариства "РВС Банк" вих. № 1461/18-БТ від 12.10.2018 та вих. № 1463/18-БТ від 12.10.2018, оскільки означені Листи стосуються взаємовідносин сторін за Банківським гарантіями № 3598-18Г від 13.06.2018 та № 3596-18Г від 13.06.2018, натомість предметом спору у даній справі є Банківська гарантія № 3595-18Г від 13.06.2018. За вказаних обставин колегія суддів дійшла до висновку про прийняття листа Акціонерного товариства "РВС Банк" від 12.10.2018 № 1460/18 як доказу, який не був поданий до суду першої інстанції. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи установила наступне. 14 червня 2018 року між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - позивач 2, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" (далі - підрядник, третя особа) було укладено Договір підряду на виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування № 1, в/м № 20, м. Чернівці, Чернівецької області (далі - Договір). За умовами даного договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 1, в/м № 20, м. Чернівці, Чернівецької області", за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, військове містечко №20, вул. Васіле Александрі, 46 (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п. 1.2 Договору генпідрядник зобов`язується у строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення Договору, виконати роботи з будівництва об`єкту та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт). Договірна ціна становить 14 777 701,44 грн, у тому числі ПДВ - 2 462 950,24 грн, у тому числі договірна ціна на 2018 рік 9 098 332,70 грн, у тому числі ПДВ - 1 516 388,78 грн (п. 3.1 Договору). В силу п. 6.2.9 Договору у разі невиконання або неналежного виконання генпідрядником обов`язків за договором замовник має право відмовитись від виконання умов договору та вимагати відшкодування заподіяних збитків та сплати ним штрафних санкцій. Згідно з п. 6.3.2 Договору генпідрядник зобов`язаний забезпечувати виконання робіт, якість яких відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені Договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.19, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами (п. 10.1 Договору). Пунктом 11.5 Договору узгоджено, що генпідрядник забезпечує виконання своїх зобов`язань за Договором у розмірі 1% від суми Договору у формі оригіналу банківської гарантії (безвідкличної, безумовної банківської гарантії, оформленої відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639), або депозиту безвідсоткового шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника. За положеннями частин першої, другої статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Пунктом 5.2.4 Договору узгоджено, що передача виконаних робіт по об`єкту генпідрядником та їх приймання замовником оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-2В та КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як установлено судом, роботи, передбачені умовами Договору у строки та у обсягах, встановлених Договором. третьою особою не виконані. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже обставини порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, є встановленими. Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор посилається на те, що виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" за Договором підряду № 172 від 14.06.2018 було забезпечене безвідкличною банківською гарантією на суму 147777,01 грн, гарантом за якою є відповідач - Публічне акціонерне товариство "РВС Банк". Враховуючи неналежне виконання третьою особою свого зобов`язання з завершення робіт першого етапу, позивач 2 звернувся до відповідача як гаранта із вимогою № 303/23/3/4388 від 01.10.2018 про сплату 147777,01 грн. Відповідач відмовив у сплаті вказаної банківської гарантії, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління про стягнення з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" банківської гарантії у розмірі 147 777,01 грн. При цьому суд виходить із наступного. Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, так як законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання. При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо). Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо. Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання. Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником. Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше. Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, 13.06.2018 Акціонерним товариством "РВС Банк" видано банківську гарантію №3595-18Г, відповідно до якої гарант зобов`язується сплатити на користь бенефіціара суму цієї гарантії у випадку невиконання принципалом своїх зобов`язань перед бенеціаром за Договором. Відповідач безвідклично зобов`язується протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара про настання гарантійного випадку, викладеної на українській мові, виплатити бенефіціару суму, зазначену у вимозі, у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за Договором, загальну суму цієї гарантії, що складає 147 777,01 грн. Письмова вимога бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіцара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена на поштову адресу гаранта: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58. Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку, якщо вимога по гарантії надана банку-гаранта після закінчення строку дії гарантії. Зобов`язання гаранта за цією гарантією припиняється у разі: 1) сплата бенефіціару загальної суми цієї гарантії; 2) закінчення строку, на який видана гарантія; 3) відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення гаранту оригіналу цієї гарантії та/або подання бенефіціаром письмової заяви про звільнення гаранта від обов`язків за гарантією; 4) закінчення строку дії Договору. Ця гарантія діє з моменту її надання по 30.04.2019 включно. Отже, даною гарантією було забезпечено належне виконання боржником (принципалом) зобов`язання за Договором, зокрема, з виконання робіт в обсягах та у строки, узгоджені сторонами у п. 1.2, 1.3, 5.1 Договору. Як указано вище, ТОВ "Перша будівельно-монтажна група" не виконало свої зобов`язання щодо завершення робіт першого етапу на суму 1 301 983,06 грн, обставини порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, є встановленими. 01.10.2018 Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням було направлено на адресу Акціонерного товариства "РВС Банк" вимогу про сплату грошових коштів за банківською гарантією №3595-18Г від 13.06.2018 на суму 147777,01 грн, цифровий код валюти -

980. Вказана вимога була отрмана банком 09.10.2018. 12.10.2018 відповідачем було направлено на адресу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління лист № 1460/18-БТ у якому повідомив останнього про відмову у задоволенні вимоги щодо сплати грошових коштів за гарантією. Як уже зазначалося гарантія є способом забезпечення основного зобов`язання. Як правило умови видачі гарантії, зокрема визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від основного зобов`язання. Проте у статті 562 Цивільного кодексу України закріплений принцип незалежності гарантії від основного зобов`язання. Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Подібні положення містяться і у підпункті 9 пункту 3 Розділу І «Загальні положення» Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року, відповідно до якого (у чинній редакції) зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові №910/3500/19 від 04.03.2021. Відповідно до частини другої 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Згідно з частиною другою статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України). Отже підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром. Аналогічні правові висновки щодо застосування положень 562 - 565 Цивільного кодексу України, що регулюють такий спосіб забезпечення основного зобов`язання як гарантія, щодо правової природи гарантії та її особливостей, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 904/1156/19. Суть закріпленого у вищезазначених нормах чинного законодавства принципа полягає у тому, що зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму не залежить від основного договору. Тобто зміна (збільшення / зменшення) основного зобов`язання, його припинення або недійсність, а також заміна боржника в основному зобов`язанні не впливають ні на чинність гарантії, ні на зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму по гарантії. Отже гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов`язання. Підставою для відмови у задоволення вимог бенефіціара можуть бути виключно обставини, пов`язані з невиконання ним умов самої гарантії (ненадання вказаних у гарантії документів, невідповідність наданих документів змісту гарантії тощо). Відповідно до частин першої та другої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Отже при вирішенні судами спору про стягнення коштів за гарантією суди мають з`ясувати у першу чергу, (1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а також мають встановити, (2) чи відповідала пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії та (3) чи була подана ця вимога та додані до неї документи у межах строку дії гарантії. Колегія суддів відзначає, що пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми у розмірі 147777,01 грн не відповідає умовам гарантії №3595-18Г від 13.06.2018, а саме на вимозі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01.10.2018 №30323/3/4388 відсутня печатка бенефіціара. Вказана обставина була встановлена банком та про неї зокрема було повідомлено бенефіціара. Відповідно до пункту 36 Розділу V Положення (у редакції, чинній станом на дату подання позивачем відповідачу вимоги про сплату коштів за гарантією) Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. При цьому відповідно до визначення термінів, що містяться у пункті 3 Розділу І Положення, належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями. Отже відповідно до визначеного зазначеними нормами чинного законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов`язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії та у разі виявлення такої невідповідності відмовити у її задоволенні. З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими доводи відповідача про те, що вимога за Гарантією обов`язково повинна бути скріплена печаткою бенефіціара. Доказів, які б спростовували зазначені доводи відповідача, позивачем суду не надано. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено їх правомірності та законності. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління. Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Зважаючи на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "РВС Банк" шляхом скасування рішення місцевого суду повністю та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/9736/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення. В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ідентифікаційний код: 38326057) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код: 39849797) 3325,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст підписано 16.03.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна