Постанова 4873 № 910/13720/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2021 р. Справа№ 910/13720/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Куксова В.В. Шаптали Є.Ю. Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 (суддя Приходько І.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства"ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 31 051,53 грн. В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 31 051,53 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав покладені на нього цивільно-правові зобов`язання в частині забезпечення збереження перевезеного вантажу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" суму збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 31 051,53 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. Рішення мотивовано тим, що оскільки вантаж було доставлено з нестачею, то вимога щодо стягнення збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі № 910/13720/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання цієї апеляційної скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи, а саме відповідач зазначає, що судом не взято до уваги роз`яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 № 04-5/601 за змістом ст. 31 статуту та пунктів 5 і 6 правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Крім того, судом не взято до уваги те, що в акті про технічний стан вагона від 04.06.2020 № 53 зазначено про нещільне прилягання кришок 1, 2 люків зліва, 1,2 люків справа за ходом, які мають зазори шириною 30 мм та довжиною 500 мм., які вантажовідправник міг бачити, але заходів для усунення не прийняв. Також апелянт просить повторно дослідити клопотання та витребувати додаткові документи. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021, справу №910/13720/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20. Розгляд апеляційної скарги Акціонерно товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 28.09.2020 через відділ діловодства суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 задоволено клопотання відповідача. Витребувано у позивача оригінал або належним чином засвідчену копію, із всіма додатками Договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу залізничними накладними №45785458 (досилочна №45807534), 46455275, 47408885, 47055306 (досилочна №40159402), 47055348 (досилочні №32431199, 40159428, 32431272) у власність АТ «ДТЕК Західенерго». 27.10.2020 від позивача до суду першої інстанції надійшли пояснення щодо неможливості надання витребуваних документів, з посиланням на те, що позивач у спірних правовідносинах є вантажовідправником вантажу на адресу теплових електричних станцій, а не стороною витребуваного договору. 02.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про повторне витребування доказів від позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про повторне витребування доказів через його безпідставність та необґрунтованість. Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання та витребування додаткових доказів, оскільки з пояснень позивача вбачається, що останній немає можливості надати витребувані документи. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 року між ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» (покупець) та ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (постачальник) було укладено договір постачання №20/13-ЦУ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця кам`яне вугілля і вугільну продукцію. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом положень ст.193 Господарського кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно приписів ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України. Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт. Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. На виконання умов договору у червні-липні 2020 року позивачем залізницею було направлено вантаж - вугілля кам`яне марки г-газовий на адресу теплової електростанції ВП «ДТЕК Добротвірська ТЕС» АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за залізничними накладними №№ 45785458 (досилочна 45807534), 46455275, 47408885, станція призначення - Добротвір Львівської залізниці, а також направлено на адресу теплової електростанції ВП «ДТЕК Бурштинська ТЕС» АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» за залізничними накладними №№47055306 (досилочна 40159402), 47055348 (досилочні 32431199, 40159428, 32431272), станція призначення - Бурштин Львівської залізниці, що підтверджується накладними: № 45785458 загальна маса нетто у вагоні № 53485850 складає 70 000 кг; № 46455275 загальна маса нетто у вагоні № 55340368 складає 70 000 кг; № 47055306 загальна маса нетто у вагоні № 53543856 складає 68 650 кг; № 47055306 загальна маса нетто у вагоні № 52768728 складає 68 500 кг; № 47055306 загальна маса нетто у вагоні № 56170657 складає 68 550 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 52261385 складає 70 700 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 53511028 складає 68 700 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 56957483 складає 68 700 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 53524344 складає 68 800 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 53513362 складає 68 600 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 53560611 складає 68 700 кг; № 47055348 загальна маса нетто у вагоні № 56259955 складає 68 700 кг; № 47408885 загальна маса нетто у вагоні № 56286107 складає 69 000 кг. Під час перевезення вагонів на станції Знам`янка Одеської залізниці та після прибуття вагонів на станцію Добротвір Львівської залізниці працівниками залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля в окремих вагонах, про що було складено комерційні акти: № 410006/62 від 04.06.2020 недостача у вагоні № 53485850 складає 900 кг; № 371009/11 від 25.06.2020 недостача у вагоні № 55340368 складає 1050 кг; № 410006/90 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 53543856 складає 2150 кг; № 410006/91 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 52768728 складає 1950 кг; № 410006/92 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 56170657 складає 2000 кг; № 410006/88 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 52261385 складає 2800 кг; № 410006/86 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 53511028 складає 2300 кг; № 410006/87 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 56957483 складає 2350 кг; № 410006/85 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 53524344 складає 2200 кг; № 410006/83 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 53513362 складає 2650 кг; № 410006/84 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 53560611 складає 2600 кг; № 410006/89 від 15.07.2020 недостача у вагоні № 56259955 складає 3100 кг; № 371009/12 від 27.07.2020 недостача у вагоні № 56286107 складає 1150 кг. Статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Як вбачається з довідок вартості вугільної продукції з урахуванням ПДВ складає: 1 тонна вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною №45785458, складає 1 751,71 грн.; 1 тонна вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною №46455275, складає 1 584,19 грн.; 1 тонна вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47055306, складає 1 732,39 грн.; 1 тонна вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47055348, складає 1 699,61 грн.; 1 тонна вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47408885, складає 1 645,92 грн. Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу. Так у вагоні №53485850 з масою 70 000 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 200 кг, що складає 350,34 грн. з ПДВ; у вагоні № 55340368 з масою 70 000 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 350 кг, що складає 554,47 грн. з ПДВ; у вагоні № 53543856 з масою 68 650 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1463,5 кг, що складає 2535,35 грн. з ПДВ; у вагоні № 52768728 з масою 68 500 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1265 кг, що складає 2 191,47 грн. з ПДВ; у вагоні № 56170657 з масою 68 550 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1314,5 кг, що складає 2277,23 грн. з ПДВ; у вагоні № 52261385 з масою 70 700 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 2093 кг, що складає 3557,28 грн. з ПДВ; у вагоні № 53511028 з масою 68 700 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1613 кг, що складає 2741,47 грн. з ПДВ; у вагоні № 56957483 з масою 68 700 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1663 кг, що складає 2826,45 грн. з ПДВ; у вагоні № 53524344 з масою 68 800 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1512 кг, що складає 2569,81 грн. з ПДВ; у вагоні № 53513362 з масою 68 600 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1964 кг, що складає 3338,03 грн. з ПДВ; у вагоні №53560611 з масою 68 700 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 1913 кг, що складає 3251,35 грн. з ПДВ; у вагоні № 56259955 з масою 68 700 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 2413 кг, що складає 4101,16 грн. з ПДВ; у вагоні № 56286107 з масою 69 000 кг недостача за вирахуванням норми природної втрати становить 460 кг, що складає 757,12 грн. з ПДВ; Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника становить 31 051,53 грн. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення вартість нестачі товару у розмірі 31 051,53 грн. Що стосується посилань на роз`яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 № 04-5/601 за змістом ст. 31 статуту та пунктів 5 і 6 правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу та акту про технічний стан вагона від 04.06.2020 № 53 зазначено про нещільне прилягання кришок 1, 2 люків зліва, 1,2 люків справа за ходом, які мають зазори шириною 30 мм та довжиною 500 мм., які вантажовідправник міг бачити, але заходів для усунення не прийняв, то колегія суддів зазначає наступне. Пунктами 5 і 6 правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу передбачено, що вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Згідно з п. 3.21 роз`яснення Президії ВГС України від 29.05.2002 № 04-5/601 у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Разом з тим, п. 3 ст. 27 статуту залізниць України передбачено, що під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються відправник зобов`язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. Доказів відмови у перевезенні вантажу ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано. Таким чином, зазначені твердження, серед яких ті, що відправник нібито бачив нещільне прилягання люків та не прийняв відповідних заходів, колегією суддів не береться до уваги. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. Наведені в апеляційній скарзі аргументи вичерпно спростовуються матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Господарського міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 без змін. Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/13720/20 залишити без змін. 3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/13720/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді В.В. Куксов Є.Ю. Шаптала