Постанова 4811 № 459/1508/17

Справа № 459/1508/17 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/3071/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Симець В.І. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (треті особи на стороні відповідача: КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградтеплокомуненерго», виконавчий комітет Червоноградської міської ради) про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок залиття квартир, - В С Т А Н О В И В: В червні 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (треті особи на стороні відповідача: КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградтеплокомуненерго» в якому просив стягнути солідарно з відповідачів у його користь кожному по 30 970 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В обґрунтування позовних зазначав, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 14.01.2017 внаслідок несанкціонованого втручання у квартирі відповідачів у роботу системи централізованого опалення відбулось затоплення його квартири, що підтверджується актами КП "ЧЖКС". Через цю подію він поніс матеріальні збитки на загальну суму 30970 грн. на ремонтні роботи та 1278 грн. на виготовлення кошторисної документації. У добровільному порядку таку шкоду відповідачі не компенсували. Вважає, що вказану суму коштів відповідачі повинні йому відшкодувати на підставі ст.ст.22, 1166, 1190, 1192 ЦК України. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (треті особи на стороні відповідача: КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградтеплокомуненерго», виконавчий комітет Червоноградської міської ради) про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 по 16 552,00 грн. з кожного матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, по 639, 00 грн. з кожного витрат за виготовлення кошторисної документації. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 по 320,00 грн. з кожного понесених судових витрат. Вказане рішення суду оскаржили представники відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вважають, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликаються на те, що відповідачі, як власники квартири, що знаходиться на першому поверсі, є неналежними відповідачами у справі щодо залиття квартири позивача на другому поверсі, позаяк таке залиття квартири відбулось не з квартири відповідачів, а з горища будинку, внаслідок прориву там труби централізованого опалення, відповідальність за утримання якої в належному технічному стані несе балансоутримувач КП «Червонограджитлокомунсервіс». Стверджують, що КП «Червонограджитлокомунсервіс» не підготували мережу теплопостачання до опалювального сезону 2016-2017 року, не перевірило стан мереж на горищі та не здійснило ізоляцію там всіх труб теплопостачання. Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 03 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 . Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено завдану йому матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири, протиправність дій відповідачів, а відповідачі не виконали свого обов`язку щодо доведення відсутності своєї вини у заподіянні шкоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями технічного паспорту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.04.2015 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.04.2015 року. Відповідачі являються подружжям, зареєстровані та є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується копіями довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації. Згідно із актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, складеного 16.01.2017 комісією у складі провідного інженера Бірюкова В.А., майстра технічної дільниці ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 у присутності мешканців квартир АДРЕСА_5 ОСОБА_1 та №6 ОСОБА_4 , засвідчили про те, що 14.01.2017 року в будинку АДРЕСА_6 трапилось залиття з квартири АДРЕСА_7 , внаслідок чого пошкоджена стеля в кухні, ванній, залі та спальній. Причиною аварії стало несанкціоноване втручання мешканців у роботу системи центрального опалення по стояку квартири АДРЕСА_5 (а.с.9 т.1). 30 січня 2017 року начальником ВТВ Боднар В.Є. та головним інженером ОСОБА_8 було складено дефектний акт на ремонт квартири позивача, у якому зазначено найменування робіт і витрат та їх площі, які потребуються для усунення наслідків внаслідок залиття (а.с.28 т.1), та акт огляду квартири (а.с.29 т.1). В даних актах встановлено, що на стелях у кухні, санвузлу, вітальні, спальні та коридору відмічено жовті плями, частково цвіль та пошкодження оздоблення стін та паркетного покриття (крім коридору та кухні). 24 квітня 2017 року головним інженером КП "Червонограджитлокомунсервіс" ОСОБА_9 та начальником ВТВ ОСОБА_10 було складено акт огляду квартири АДРЕСА_3 , згідно із яким у квартирі наявні наслідки залиття - пошкодження окремих місць оздоблення стін (штукатурка, шпалери), стель, цвіль в окремих місцях. Наслідки від залиття слід усунути шляхом ремонту (а.с.10 т.1). Як вбачається із кошторисної документації на ремонт квартири позивача, складеної ГІП ВП "Проектно-конструкторське бюро" ДП "Львіввугілля" від 21.02.2017, загальна вартість об`єкту (ремонтно-будівельних робіт) становить 30970 грн. (а.с.14-27 т.1). З кошторисної документації на ремонт квартири позивача, складеної ГІП ВП "Проектно-конструкторське бюро" ДП "Львіввугілля" від 15.06.2017 та дефектного акту від 24.04.2017 року встановлено, що внаслідок затоплення квартири позивача відбулось також пошкодження електропроводки, розеток та електровимикачів, які потребують заміни, загальна вартість ремонтних робіт становить 2134 грн. (а.с.176-180 т.1). Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 151, 177, 179 ЖК УРСР та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами). Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян. Таким чином, тягар утримання майна, тобто обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені у статті 1166 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. В день аварії було встановлено, що залиття сталось внаслідок розмерзання стояка на горищі, що відбулось через припинення циркуляції теплоносія. В подальшому при огляді квартир будинку було виявлено самочинне втручання в будинкову систему опалення власниками квартири АДРЕСА_5 , а саме демонтаж ними закільцювання (ділянки стояка опалення) в приміщенні кухні. В ході проведення працівниками КП "Червонограджитлокомунсервіс" огляду будинку було встановлено, що квартира відповідачів була самовільно без належного дозволу відключена від централізованого опалення в 2015 році шляхом від`єднання в кімнатах радіаторів опалення і демонтажем цих стояків, а в кухні відключались тільки радіатори. Взамін радіаторів опалення було виконане закільцювання стояка опалення. Безпідставними є покликання апелянта на те, що належним відповідачем у справі повинен бути балансоутримувач будинку, а саме КП "Червонограджитлокомунсервіс", оскільки дане підприємство несе відповідальність за технічний стан, належне утримання, обслуговування і експлуатацію систем центрального опалення, які знаходились на горищі будинку сторін, однак причиною аварії не було неналежне утримання будинку КП "Червонограджитлокомунсервіс", в тому числі труб на горищі. Відповідачі зобов`язані були контролювати стан труб, які проходять через їхню квартиру та впливають на функціонування всієї внутрішньобудинкової системи водопостачання та централізованого опалення. Аварійна ситуація склалась не в межах квартири відповідачів, але з вини її власників, в яких в день залиття було виявлено роз`єднання стояка опалення, внаслідок чоло відбувся прорив труби на горищі та залиття квартир № НОМЕР_1 цього будинку. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц (провадження № 61-29055св18). За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача, врахувавши, що відповідачі не довели відсутність своєї вини у завданні шкоди, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню або зміні, апеляційним судом не встановлено. Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, п.1 ч.1 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргупредставників ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.