Постанова Волинський апеляційний суд № 164/1862/20

Справа № 164/1862/20 Головуючий у 1 інстанції: Токарська І. С. Провадження № 22-ц/802/418/21 Категорія: 70 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей і просила суд постановити рішення про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 2000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей залишено без руху і повідомлено позивачку про необхідність усунути недоліки позовної заяви протягом строку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року у цій справі постановлено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей вважати неподаною та повернути позивачу. Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційний суд відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, а пізніше - повертаючи позовну заяву позивачці, суд першої інстанції вважав, що позивачка ОСОБА_1 всупереч вимогам закону просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей з урахуванням індексу інфляції, що, на думку місцевого суду, є суперечливими позовними вимогами і унеможливлює розгляд позовної заяви по суті. Такі висновки судом зроблені з порушенням норм процесуального права. За положеннями частини 1, 3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (частина 1 статті 177 ЦПК України). Отже, законом визначено, що позовна заява залишається без руху у разі подання позовної заяви без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України. Проте всупереч зазначеним вимогам закону суд залишив позовну заяву без руху, а пізніше повернув її позивачці з тих підстав, що позивачка пред`явила до суду суперечливі позовні вимоги, які не відповідають вимогам статті 184 СК України, що, як уважав суд, унеможливлює розгляд поданої позовної заяви. Разом з тим закон, а саме стаття 185 ЦПК України, не надає суду право на залишення позовної заяви без руху у разі пред`явлення, як вважає суд, суперечливих позовних вимог. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, не зазначив без додержання яких вимог, викладених у статтях 175 177 ЦПК України, була подана позовна заява, а зазначив про суперечливість позовних вимог ОСОБА_1 , які мають вирішуватися при розгляді справи по суті. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року у цій справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді