Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7912/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року справа №200/7912/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Колегія суддів Першого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (суддя Лазарєв В.В.) від 01 грудня 2020 року (повний текст складено 01 грудня 2020 року у м.Слов`янську) по справі №200/7912/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000004/2 від 21.02.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA700050/2020/00008 від 21.02.2020 року, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000004/2 від 21.02.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2020/00008 від 21.02.2020 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2020/000004/2 від 21.02.2020 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2020/00008 від 21.02.2020 року; стягнуто понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3615,28 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 3986,68 грн.. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірні рішення. Судом не прийнято до уваги, що при здійсненні митних формальностей за спірною митною декларацією, у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів. Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за «непрямими» контрактами існує потенційний ризик того, що дійсна вартість товару може бути занижена. Декларантом визначена митна вартість товару на рівні 32,89 Євро/кг, у той час, як середнє значення вартості товару фероніобій марки FeNb 65 за 1 кг, згідно інформації сайту Asian Metal за період 10 днів складає 33,8188 Євро/кг. За результатом перевірки встановлено, що продавець Metinvest international SA і покупець ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» є пов`язаними особами, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Вважає, що за вказаною поставкою, на законну вимогу митниці, декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, що є обов`язком у розумінні ст. 52 Митного кодексу України. Отже, зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії Asian Metal, митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару. Також відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірна в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом Бузівською Н.М.. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що між позивачем (як покупцем) та «Metinvest International Sa» (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 на постачання феросплавної продукції (товару) (т. 1 а. с. 34-50). Відповідно до п.п 5.1, 5.2 контракту, ціна на товар встановлюється в євро і вказується у специфікаціях до контракту. Згідно з п. 4.1 контракту ціна поставленого та купленого товару протягом строку повинна бути ціною, що вказана в специфікаціях, та зафіксована на відповідний квартал. Пунктом 4.2 контракту визначено, що ціна товару, що вказана в специфікаціях, зберігає силу протягом відповідного календарного квартальну та не підлягає зміні. При цьому п. 2.3 контракту визначено, що в разі розбіжностей між положеннями даного документу з положеннями специфікації даний контракт має переважну силу. Відповідно до п. 10.4 контракту всі доповнення та зміни до даного контракту є його невід`ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі, підписані уповноваженим представником кожної сторони та скріплені печатками сторін. 07 січня 2020 року між METINVEST INTERNATIONAL SA та позивачем була укладена специфікація № 9 до контракту, згідно якої продавець продає, а покупець покупає фероніобій в кількості 500 МТ +/- 10% (+опціон Покупця 200 МТ/рік). Постачання здійснюється автомобільним транспортом. Строк постачання 1-4 квартали 2020 року. Вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,89 Євро, на умовах СРТ Mariupol, згідно Інкотермс 2010, умови платежу: на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару (т. 1 а.с. 52-53). 13 лютого 2020 року в рамках даного контракту декларантом позивача ТОВ «Метінвест-Шиппінг» в інтересах ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано митну декларацію № UA700050/2020/001012, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112) (т. 1 а.с. 182). В той же день декларантом позивача отримано електронне повідомлення митного про необхідність надання для підтвердження заявленої митної вартості товару протягом 10-ти календарних днів таких додаткових документів, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів) (т. 1 а.с. 30). На виконання вказаних вимог позивач надав протокол тендерного комітету від 19.12.2019 року ТК №89-ФС (т.1 а.с. 213). Згідно із повідомленням від 21.02.2020 року, митним органом зазначено, що декларантом не надано додаткові документи, а саме: копія декларації країни відправлення, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристик товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т.1 а.с. 32-33). 21 лютого 2020 року Азовською митницею Державної митної служби України прийнято рішення № UА700050/2020/000004/2 про коригування митною вартості товару. Вказаним рішенням митний орган обрав останній метод визначення митної вартості 2ґ резервний. З посиланням на ч. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФСУ від 11.09.2015 року № 689, в якості масиву інформації використано інформацію Asian Metal, згідно із якою, середнє значення вартості за вміст 1 кг ніобію за період 10 днів, що передує даті: 06.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 03.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 02.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 31.12.2019-33,7069 EUR/кг Nb, 30.12.2019-33,7069 EUR/кг Nb, 27.12.2019-33,9350 EUR/кг Nb, 26.12.2019-33,9350 EUR/кг Nb, 25.12.2019-33,9503 EUR/кг Nb, 24.12.2019-33,9503 EUR/кг Nb, 23.12.2019-33,8830 EUR/кг Nb, середнє значення за вміст 1 кг ніобію -33,8188 EUR. Крім того в якості джерела інформації для визначення митної вартості були використані відомості за митною декларацією від 19.02.2020 р. № UA110150/2020/002625 за ціною 36,0236 євро за кг ніобію. Також, митним органом була складена картка відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2020/00008 від 21.02.2020 року. Позивач скористався право випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у зв`язку з чим подав митну декларацію № UA700050/2020/001233. Листом від 30 квітня 2020 року №041/2020-ОД позивач, керуючись частиною 8 статті 55 МК України, надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: протокол ТК № 89-ФС від 19.12.2019 р.; пропозиція від представника постачальника «СВММ Europe BV»; лист ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» №08.02.01/1522 про наявність кредиторської заборгованості; кредиторська заборгованості (витяг з програми), прибутковий ордер. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України за явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України також визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 13 лютого 2020 року в рамках зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554, декларантом позивача для підтвердження митної вартості товару за основним методом першим (за ціною договору (контракту)) при митному оформленні товару було подано митну декларацію від 13 лютого 2020 року № UA700050/2020/001012, в якій визначена сума митної вартості товару кількістю 13120 кг по ціні 32,89 євро/кг становила загалом 427 570,00 євро. В якості підтвердження митної вартості товару, позивачем був наданий рахунок-фактура (інвойс) №123321 від 09.01.2020 року; загальна сума за рахунком 427570,00 євро (130000,00 кг х 32,89 євро). Митна вартість товару відповідала специфікації від 07.01.2019 року №9, яка є невід`ємною частиною даного зовнішньоекономічного контракту, згідно з якою вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві становить 32,89 євро. В жодному з документів, що подав позивач, не було розбіжностей щодо показника 32,89 євро (вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві). Невідповідність Специфікації умовам законодавства ні відповідачем ні судом не встановлено. Для підтвердження митної вартості товару за основним методом - першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до статті 53 МК України, при митному оформленні фероніобію, були надані відповідачу всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару, а саме: контракт № 089LS-02/554 від 01.08.2015 р. з додатковими угодами № 3 від 04.07.2016р., № 4 від 27.12.2016 р., № 8 від 18.12.2018 р., №9 від 30.12.2019 р. та специфікацією № 9 від 07.01.2020 р.; митна декларація № UA 700050.2020.001012 від 13.02.2020 р.; сертифікат якості - сертифікат аналізу б/н від 03.01,2020 р; сертифікат якості - сертифікат аналізу б/н від 09.01.2020 р; пакувальний лист б/н від 03.01.2020 р; рахунок-фактура (інвойс) № 123321 від 09.01.2020 р.; автотранспортна накладна №2000107 від 09.01.2020 р; супровідний документ Т1 - 20NL00085511В35351 від 09.01.2020 р; декларація про походження товару - № 123321 від 09.01.2020 р; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28.01.2020 р.; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість -рахунок №90024135 від 03.01.2020 р; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - №20160331 від 31.03.2016 р.; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, CB/МІ-1 від 01.08.2015 р; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, специфікація №17 до договору №20160331 від 31.03.2016 р; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 р.. У відповідності до вимог частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні позивачем митної вартості товарів за ціною договору (контракту) були відсутні наведені вище обмеження. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що подані позивачем документи для визначення митної вартості містили об`єктивно, документально підтверджені дані, що піддавалися обчисленню, на підставі яких відповідач повинен був визначити митну вартість товару (фероніобію), що заявлена декларантом, по першому методу. Щодо доводів відповідача про існуючий взаємозв`язок між «Metinvest International Sa» (у якого придбав товар) та «CBMM Europe BV» колегія суддів зазначає, що при митному оформленні у графі 9а зазначено, що продавець і покупець є пов`язані між собою особи, у графі 9б наведено, що взаємозв`язок продавця та покупця не вплинули на ціну товару. У якості підтверджуючих документів декларантом було надано: -контракт №089LS-02/554 ВІД 01.08.2015 року між «METINVEST INTERNATIONAL SA» та ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ», з додатковими угодами №3 від 04.07.2016 року, №4 від 27.12.2016 року, №8 від 18.12.2018 року та специфікацією №9 від 07.01.2020 року; -рахунок фактура (інвойс) №123321 від 09.01.2020 року. У зазначених документах була зазначена ціна, за якою «METINVEST INTERNATIONAL SA» продавав ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» товар фероніобій за ціною 32,89 Евро/кг. Декларантом відповідачу були надані підтверджуючи документи, що «CBMM Europe BV» продає «METINVEST INTERNATIONAL SA» товар фероніобій за ціною 30,30 Евро/кг, а саме: -контракт №СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року між «CBMM Europe BV» та «METINVEST INTERNATIONAL SA»;- контракт №20160331 від 31.03.2016 між «CBMM Europe BV» та «METINVEST INTERNATIONAL SA», специфікація №17 до Договору №20160331 від 31.03.2016 року. Контракт №20160331 від 31.03.2016 року між «CBMM Europe BV» та «METINVEST INTERNATIONAL SA» це діючий контракт, на підставі якого згідно специфікації №17 до договору №20160331 від 31.03.2016 року та зміни 1 до спец.16 до договору №20160331 від 31.03.2016 року була здійснена поставка фероніобію від «CBMM Europe BV» «METINVEST INTERNATIONAL SA» за ціною 30,3 євро/кг Nb, який в свою чергу, «METINVEST INTERNATIONAL SA» поставил ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» за ціною 32,89 Евро/кг. Тобто, за ціною, яка не є нижчою, що виключає наявність впливу щодо митної вартості спірної продукції; -калькуляція ціни із зазначенням ціни покупки 30,3 євро/кг Nb, прочі витрати 2,41 євро/кгNb, ціна постачання на адресу ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» - 32,89 євро/кг Nb; - Інвойс «CBMM Europe BV» №90024135 від 03.01.2020 року, де зазначено постачальник - ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (тобто це підтверджує що це пряма поставка на експорт в Україну). Отже, відповідачу на виконання вимог митного законодавства безпосередньо при митному оформленні одночасно з митною декларацією були надані вищезазначені документи, які підтверджували вартість операції при продажу покупцем (у даному випадку «CBMM Europe BV» товарів для експорту в Україну «METINVEST INTERNATIONAL SA» за ціною 30,3 євро/кг Nb. Вказані обставини саме підтверджують відсутність впливу існуючого взаємозв`язку між продавцем («METINVEST INTERNATIONAL SA») та покупцем (ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ») на заявлену декларантом митну вартість. Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на аналіз даних спеціалізованого джерела «AsianMetal», та на сайт «AsianMetal», оскільки, дані цього сайту повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3986, 68грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3986, 68грн грн. Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом Бузівською Н.М.. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу адвоката позивачем долучено: копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року; копію додаткової угоди №195 від 10.08.2020 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року; копію розрахунку розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, копію акта №1 приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою №195 від 10.08.2020 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, рахунок на оплату правової допомоги (юридичні послуги) №717 від 01.10.2020 року, платіжне доручення №4500113119 від 13.10.2020 року про оплату юридичних послуг по договору №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року у сумі 3 986,68грн.. Пункт 1 додаткової угоди від 10.08.2020 року № 195 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правої допомоги) у спорі за даним адміністративним позовом (міститься посилання саме на справу з даним предметом спору). Відповідно до п. 3.1 вказаної додаткової угоди оплата послуг здійснюється протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому - передачі надання послуг) і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання. Пунктом 2 додаткової угоди визначено назви наданих послуг та їх вартість. Відповідно до розрахунку розміру винагороди за надання юридичних послуг (правової допомоги), надана позивачу правова допомога складається з наступних складових: - усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 година) - 315,30 грн.; - збір доказів (підготовка письмових документів - листи, запити) (1 година) - 315,30 грн.; - перевірка та підготовка документів (1 година) - 315,30 грн.; - підготовка та подання позовної заяви (1 година) - 315,30 грн.; - складання та подання процесуальних документів (1 година) - 315, 30 грн.; - гонорар за складність справи (1% від ціни позву) - у розмірі 2410,18 грн.; Загальна сума винагороди за надання правової допомоги 3 986,68 грн. Витрати на надану професійну правничу допомогу оплачені платіжним дорученням №4500113119 від 13.10.2020 року про оплату юридичних послуг по договору №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року у сумі 3 986,68грн.. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, правомірно стягнуто на користь позивача сумі 3986, 68 грн.. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року від 01 грудня 2020 року по справі №200/7912/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного від 01 грудня 2020 року по справі №200/7912/20-а - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана 16 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 16 березня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко