Постанова 4850 № 200/4924/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року справа №200/4924/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 р. (у повному обсязі складено 16 жовтня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/4924/20-а (головуючий І інстанції суддя Чучко В.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач) 19.05.2020 звернулось до суду з позовною заявою до Азовської митниці Держмитслужби України (далі - відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2019/000006/2 від 22.02.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2019/00011 від 22.02.2019 року; вирішити питання відшкодування судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 1-23). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 200/4924/20-а позов приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA700050/2019/000006/2 від 22.02.2019. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2019/00011 від 22.02.2019 року. Вирішено питання відшкодування судових витрат (т. 2 а.с. 240-248). Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки оскаржувані рішення про коригування та картку відмови були відправлені на електронну адресу декларанта 22.02.2019 року та отриманні його представником. Крім того вказує, що позивачем було самостійно задекларовано факт пов`язаності покупця і продавця та повідомлено про відсутність впливу такого взаємозв`язку на ціну товару. При цьому на підтвердження відсутності такого впливу декларант за власною ініціативою на стадії декларування мав би подати передбачені ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України документи, але такі документи надані не були. Апелянт вказує, що джерелами інформації, які лягли в основу коригування заявленої митної вартості послугували: інформація з мережі інтернет (масив Asian Metal); експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.01.2019 року №

190. Використання таких джерел, на думку митного органу, є цілком правомірним та не суперечить вимогам Митного кодексу України. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції присудив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 899,26 грн., вважає, що така сума є невиправданою оскільки для адвоката надання правової допомоги у даній справі було типовим та шаблонним. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники сторін у судове засідання в режимі відеоконференції не з`явились, оскільки відеозв`язок не відбувся за технічними проблемами з вини представника позивача. За приписами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і відзиву на неї і встановила наступне. Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Декларантом ТОВ «Метінвест-Шиппінг» в інтересах ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано митну декларацію від 22.02.2019 № UА700050/2019/001095, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112) 12960 кг, ціна товару 423921,60 євро (32,71 євро/кг). Експортер Nobek B.V. (Нідерланди). Декларант розрахував митну вартість за основним методом (за ціною контракту). Також декларант повідомив, що продавець і покупець пов`язані, але ця взаємозалежність не вплинула на ціну товару (т. 1 а.с. 200-201). Разом з декларацією надані: контракт 089SL-02/554 від 1 серпня 2015 року з специфікацією № 8 від 7 січня 2019 року; інвойс № 112050 від 08.02.2019 року; договір з третіми особами СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; договір з третіми особами № 20160331 від 31.03.2016 року; рахунок з третіми особами № 90022274 від 07.02.2019 року; калькуляція № б/н від 29.01.2019 року; специфікація з третіми особами № 16 до контракту від 31.03.2016 року № 20160331 від 07.01.2019 року; доповнення № 1 до специфікації № 16 до контракту від 31.03.2016 року № 20160331 від 07.01.2019 року. За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту від 22.02.2019 (10:53), в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість, у зв`язку із чим, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів). Також зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (т. 1 а.с. 31). На вказаному повідомленні міститься відмітка представника декларанта про те, що позивач не може надати наведені документи у встановлений МК України термін (т. 1 а.с. 31). Згідно із повідомленням декларанту 22.02.2019 (12:58), митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: виписку із бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам та копію митної декларації країни відправлення. За результатами опрацювання наданих документів і експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 року №190 встановлені розбіжності, а саме: у специфікації № 8 від 07.01.2019 і в комерційному рахунку від 08.02.2019 № 112050 зазначено ціну 32,71 євро/кг на умовах поставки СРТ Маріуполь, а згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190 ціна складає 37,77-38,65 євро/кг. Зазначено, що в якості масиву інформації використано Asian Metal, за яким розрахунок митної вартості за поточною партією товару має скласти 500 748,48 євро. Також у вказаному повідомленні позивачу запропоновано надати додаткову інформацію щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості товару (т. 1 а.с. 32-33). На вказаному повідомленні міститься відмітка представника декларанта про відсутність інформації щодо застосування інших другорядних методів (т. 1 а.с. 32-33). 22.02.2019 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2019/000006/2 з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Митним органом зазначено, що за результатами опрацювання наданих документів і експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190 встановлені розбіжності, а саме: у специфікації № 8 від 07.01.2019 і в комерційному рахунку від 08.02.2019 № 112050 зазначено ціну 32,71 євро/кг на умовах поставки СРТ Маріуполь, а згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190 ціна складає 37,77 -38,65 євро/кг. В якості масиву інформації використано Asian Metal за якими ціна складає 38,638 євро/кг. Також зазначено, що представник декларанта відмовився від подання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом використано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості. Загальна митна вартість товару визначена в розмірі 500748,48 євро (за 12960 кг) (т. 1 а.с. 25-26). У зв`язку з наведеним, Донецькою митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2019/00011 від 22.02.2019, якою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів (т. 1 а.с. 27-28). При вирішенні справи суд виходить з наступного. Щодо строку звернення з цим позовом до суду. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. У даній справі спірними є рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000006/2 від 22.02.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00011 від 22.02.2019 року. Позивачем, на виконання вимог ст. 55 Митного кодексу України подано до митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Листом від № 3454/10/05-70-66-01 від 15.05.2019 року відповідач відмовив у зміні митної вартості (т.1 а.с. 125-127). Зазначений лист адресований ТОВ «МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ». Вказаний лист отримано позивачем лише 06.05.2020 від його представника ТОВ «МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ», що підтверджено штампом вхідної кореспонденції. З позовом до суду позивач звернувся 19 травня 2020 року (т. 1 а.с. 1, 125). Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи наведенні обставини, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання поважними причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду та наявність підстав для поновлення такого строку (т. 1 а.с. 168). За змістом ч. 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 ст. 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч. 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. За унормуванням ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Ст. 49 Митного кодексу України окреслено: митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України). За приписами ч. 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування другорядного методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим, а пріоритетним до застосування є саме основний метод. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Частиною1 статті 58 Митного кодексу України обумовлено, що основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). За змістом ч. 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно ч. 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За унормуванням ч. 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Правилами ч. 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, згідно якої митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст. 53 Митного кодексу України). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З матеріалів справи вбачається, що підставами для направлення позивачу обов`язкової письмової вимоги про надання додаткових документів вказано взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який ймовірно вплинув на заявлену позивачем митну вартість, та виявлена розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 08.02.2019 року № 112050 зазначено ціну 32,71 eur/кг Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь, згідно експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 року № 190 ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 eur/кг Nb. Вказано про необхідність подання документів, що стосуються здійснення оплати за товар. У картці відмови № UA700050/2019/00011 вказано про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з непідтвердженням митної вартості, обрано другорядний метод визначення митної вартості (т. 1 а.с. 27). Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару. Враховуючи умови, п.п. 5.1., 5.2. контракту № 089LS-02/554, ціна на товар встановлюється в Євро і вказується у специфікаціях до Контракту. Згідно специфікації № 8 від 07.01.2019 року до Контракту вартість товару - Фероніобію за 1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,71 Евро. В якості підтвердження митної вартості товару позивачем був наданий рахунок-фактура (інвойс) № 112050 від 08.02.2019 року (12960,00 кг ціна в Евро 32,71 Евро за 1 кг.; загальна сума за рахунком 423921,60 Евро (12960,00 кг х 32,71 Евро). За вимогами ст.ст. 52, 53, 57,58 Митного кодексу України, сума 423921,60 Евро - є сумою митної вартості товару за ціною договору, визначена позивачем при митному оформленні за митною декларацією № - UА700050/2019/001122 від 22.02.2019 року. Таким чином, при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей. Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено: основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті «Asian Metal» не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Отже, документи, надані позивачем на виконання ст.ст. 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, були достатніми документально підтвердженими і обґрунтованими для визначення відповідачем митної вартості товару за першим (основним) методом, відповідно до ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України. Специфікація № 8 від 07.01.2019 року до контракту визначає вартість товару - фероніобію за 1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,71 Евро та рахунок-фактура (інвойс) № 112050 від 08.02.2019 року. (12960,00 кг ціна в Евро 32,71 Евро за 1 кг.; загальна сума за рахунком 423921,60 Евро (12960 кг х 32,71 Евро за 1 кг) не містили ніяких розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари - а саме ціни 32,71 Евро/кг. В цьому випадку прикладом розбіжностей та витребування додаткових документів на підставі п.3 ст. 53 Митного кодексу України могло бути наявність різної вартості товару у договірної документації (контракт, специфікації) та в рахунку-фактурі (інвойсі). Про проведення порівняльного аналізу вартості товару, проведеного відповідачем відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій згідно інформації сайту «Asian Metal», у повідомленні декларанту зазначено не було. Висновок експертної організації є додатковим документом, який використовується, тільки якщо основні документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Висновок носить лише консультативний характер та не враховує якість товару, умови оплати, розмір партії та інші фактори, що впливають на ціну. Тому за відсутності розбіжностей в основних документах, що підтверджують митну вартість, висновок не може бути підставою для коригування ціни. Тобто, у даному випадку, з урахуванням тій обставини, що документи, надані позивачем відповідачу підтверджували числові значення складових митної вартості товарів висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25 січня 2019 року № 2190 ніяким чином не міг бути підставою для коригування ціни заявленої декларантом на рівні 32,71- EUR/кгNb (стаття 53 Митного кодексу України). Декларант згідно ч. 4 ст. ст. 53 Митного кодексу України надає додаткові документи, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України). За змістом ч.ч. 13-15 ст. 58 Митного кодексу України орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, адже у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Митний орган не надав позивачу обґрунтування підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим, в подальшому, декларантом листом № 289/2019-ОД від 10.05.2019 року було надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: протокол ТК № 128-ФС від 10.12.2018 року, прайс-лист від 01.01.2019 року, електронне листування з представником постачальника про надання знижки, лист ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» № 089лс-2/1415 про наявність кредиторської заборгованості, кредиторська заборгованості (витяг з програми). Так, наданий декларантом прайс-лист компанії від 01.01.2019 року містить відомості щодо ціни на рівні 33,11 євро/кг (безпосередньо цини для всіх покупців). Але при електронному листуванні в період укладення договору надано знижку у розмірі 8,5% від ціни 33,11 євро/кг, тобто, 33,11-8,5% = 30,30 євро/кг. В результаті чого, у специфікації № 1 від 07.01.2019 року до договору № 20160331 від 31.03.2016 року зазначена ціна 30,30 євро/кг. Тобто, після укладення договору № 20160331 від 31.03.2016 року ціна 30,30 євро/кг зазначена у специфікації № 1 від 07.01.2019 року до договору № 20160331 від 31.03.2016 року не змінювалася. Таким чином, ніяких розбіжностей надані позивачем додаткові документи не містили. Таким чином доводи відповідача, наведені у листі № 3454/10/05-70-66-01 від 15.05.2019 року є необґрунтованими та безпідставними та в черговий раз свідчать про незаконність дій відповідача при визначені митної вартості фероніобію на підставі контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року з додатковими угодами № 3 від 04.07.2016 року, № 4 від 27.12.2016 року, № 8 від 18.12.2018 року та специфікацією № 8 від 017.01.2019 року (1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,71 Евро) з визначенням митної вартості у розмірі 38,63 EUR на підставі останнього методу визначення митної вартості - 2г резервний (при тому що декларантом правомірна був обраний перший метод - за цінною договору). Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не надав доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 КАС України). За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки суду узгоджуються з правовою позицією постанов Верховного Суду у справі № 815/5990/16 від 11.06.2020 року, від 11.06.2020 року у справі № 825/456/16, від 18.01.2018 року у справі № 807/3168/14. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За унормуванням частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, він діяв правомірно. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3899 грн. 26 коп. За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 6 ст. 139 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач надав суду першої інстанції заяву в якій заперечив проти стягнення судових витрат, вважаючи зазначену суму безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг. Згідно з пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Європейський суд із прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Як вбачається з рішення, суд першої інстанції частково задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу на суму 3899, 26 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне. 29 березня 2018 року між ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (надалі - Адвокатське об`єднання) було укладено договір № 180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги). Адвокатське об`єднання визначило вартість судових витрат - витрати на оплату витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6852,63 грн., з яких: 1.Усна консультація клієнта, узгодження правової позиції 1 год. 315,30 грн.; 2.Збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) 1 год. 315,30 грн.; 3.Перевірка та підготовка документів 1 год. 315,30 грн.; 4.Складання позовної заяви 1 год. 315,30 грн.; 5.Складання та подання процесуальних документів (заява) 1 год. 315,30 грн.; 6.Гонорар за складність справи 1% від ціни позову 5 276,13 грн. На виконання умов договору про надання юридичних послуг сторонами була укладена додаткова угода від 07.05.2020 року № 130, розрахунок розміру винагороди від 08.09.2020 року та акт № 1 приймання-передачі послуг за договором від 29 березня 2018 року. 08.09.2020 року був складений рахунок на оплату № 606 у сумі 6852,63 грн. Відповідно до платіжного доручення від 18 вересня 2020 року № 4500103741 сума у розмірі 6852,63 грн. позивачем була сплачена (т. 2 а.с. 197-203). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені в розрахунку розміру винагороди від 08.09.2020 року послуга №2 «збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити)» та послуга №3 «перевірка та підготовка документів» фактично є однією послугою, оскільки їх суттю є підготовка документів. Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на гонорар за складність справи у розмірі 0,5% від суми ціни позову є неприйнятним з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції було задоволено послугу №6 «гонорар за складність справи» у розмірі 0,5%, що складає 2638,06 грн., оскільки було враховано, що в Донецькому окружному адміністративному суді знаходяться на розгляді близько 30 подібних справ за позовами ПРАТ «МК «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби із подібними предметами позову і за даних обставин, на думку суду, вказана сума 5 276,13 грн. є неспівмірною із складністю даної справи і підлягає зменшенню. Таким чином, судом було враховано доводи апелянта стосовно неспівмірності суми зі складністю справи. Посилання апелянта на додаткову постанову Верховного суду у справі № 922/1163/18 від 06.03.2019 року є недоречним, оскільки Верховним судом у цій постанові було зазначено, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Разом з тим, у додатковій угоді № 130 до Договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року вказана вартість послуг: гонорар за складність справи 1% від ціни позову. Крім того, зазначений порядок оплати гонорару. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3899,26 грн., з яких: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 315,30 грн.; збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) та перевірка та підготовка документів - 315,30 грн.; складання позовної заяви - 315,30 грн.; складання та подання процесуальних документів (заява) - 315,30 грн.; гонорар за складність справи 0,5% від ціни позову - 2 638,06 грн. Згідно п.41 висновку №м11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 195, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 200/4924/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв