Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/29545/20

Справа № 127/29545/20 Провадження № 33/801/202/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Дудчика О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., та стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не в повній мірі досліджено докази її вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Також посилається, що вона не є суб`єктом господарювання і не наділена повноваженнями щодо встановлення режиму роботи даного закладу. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Дудчик О.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , суддя апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу задовольнити з огляду на таке. Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вище вимог не дотримано. В протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 156540 від 24.12.2020 зазначено, що 24.12.2020 о 02.00 год. на вул. 600-річчя, 17 у м. Вінниці, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді адміністратора закладу «Люди Fusion Place», який надає послуги громадського харчування, не припинила роботу даного закладу, який продовжував працювати після 22:00 годин, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що її вина доведена протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції та її власними письмовими поясненнями. Однак з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на таке. Статтею 44-3 КУпАПвстановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно - гігієнічних, санітарно - протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Так, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст.44-3 КУпАП. Положеннями пункту 2 п.п. 12 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції що діяла на момент складення протоколу) на період дії карантину забороняється: робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб`єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 1-ї години 01 січня 2021 року. Тобто, відповідальність за порушення вимог щодо заборони роботи суб`єктів господарювання, які приймають відвідувачів можуть нести зокрема суб`єкти господарювання, а не їх працівники, оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не є суб`єктами господарювання. Уповноважені особи на складання протоколу зобов`язані збирати докази, при виявленні адміністративного правопорушення за яке відповідає суб`єкт господарювання, поліцейські мають можливість здійснити фіксування правопорушення, збір доказів відповідно ст. 251 КУпАП та встановивши, яка саме особа здійснює господарську діяльність за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та викликавши відповідальну особу для дачі пояснень, встановити наявність порушення. Так, згідно Наказу №51к від 22.12.2020, ОСОБА_1 переведено посади офіціанта на посаду адміністратора кафе-бару «Люди Fusion Place» (а.с. 18). Однак відомостей про те, що до обов`язків ОСОБА_1 входило вирішення питань про роботу закладу щодо прийняття відвідувачів, матеріали справи не містять. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 дійсно не є суб`єктом господарювання, яка здійснює господарську діяльність в даному приміщенні, а тому несе персональну (у тому числі адміністративну) відповідальність лише за власні дії, у тому числі щодо порушення карантину. Тобто вона не відповідає за дотримання норм вимог законодавства та актів органів місцевої влади щодо дотримання протиепідемічних заходів суб`єктом господарювання. В той час, як обмеження у здійсненні певних видів діяльності в умовах карантину застосовується лише до суб`єктів господарювання. Відтак доказів того, що скаржник, як суб`єкт господарювання здійснює діяльність за вказаною адресою у вказаному закладі справа не містить. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, в повному обсязі не дослідив всі обставини справи на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, суддя апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами. Оскільки, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 252 та 280 КУпАП належним чином не перевірив і не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, та не дав їм належної правової оцінки. Крім того визнаючи ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції в своїй постанові жодним чином не мотивував своє рішення із посиланням на докази по справі, які судом було безпосередньо досліджено, натомість формально зазначив, що вина останньої підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції та її власними письмовими поясненнями, без надання оцінки кожному доказу по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Враховуючи зазначене, вважаю, що судом було застосовано спрощений підхід до судового розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, проігноровано права особи, яка притягається до відповідальності, що є неприпустимим. Оскільки винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та«Барбера, Мессегеі Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». В ході апеляційного розгляду ОСОБА_5 заперечувала наявність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовують висновків суду та дають підстав вважати що судом першої інстанцій було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ч.1 до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Застосовуючи закріплений в ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, суддя дійшла висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП не доведена. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. З урахуванням наведеного, враховуючи порушення, які були допущені судом при розгляді адміністративної справи, суддя вважає, що постанову суду слід скасувати, а провадження закрити за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого с ч.1 ст.44-3 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП скасувати, провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко