Постанова 4813 № 522/2859/18

Номер провадження: 22-ц/813/4828/21 Номер справи місцевого суду: 522/2859/18 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В: У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017 12:45:55, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним: 1) порушено процедуру вчинення реєстраційної дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме позивачу не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя в розумінні ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», договору про задоволення вимог іпотекодержателя позивач з іпотекодержателем не укладав, згоду на відчуження предмету іпотеки також не надавав; 2) в порушення вимог чинного законодавства, державна реєстрація права власності була проведена раніше прийнятого оскаржуваного рішення; 3) в порушення ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було проведено за наявності обтяження арешту нерухомого майна 4) порушено вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; 5) на момент набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка такого майна, що є порушенням чинного законодавства. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017 12:45:55, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року та ухвалити постанову, якою в позові відмовити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилаючись на її незаконність, просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року залишити без змін. В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Інші сторони по справі в судове засідання, призначене на 18.02.2021 року не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11113743000, відповідно до якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 168 000,00 доларів США, зі сплатою 13,3 % річних, строком до 01 лютого 2017 року. У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 642, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, право стягнення за кредитним договором та права іпотекодержателя перейшли до ТОВ «Кей-Колект». 06 грудня 2017 року позивача та членів його родини було виселено представниками ТОВ «Кей-Колект» з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Виходячи з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 107455647 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судом встановлено, що власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ТОВ «Кей-Колект». Згідно вказаної довідки, відповідні зміни щодо власника нерухомості були внесені до державного реєстру державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем. У якості підстави виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0130006121366, виданий 21.12.2016, видавник: Укрпошта; Вимога, серія та номер: б/н, виданий 07.12.2016, видавник: ТОВ «Кей-Колект»; Іпотечний договір, серія та номер: 642, виданий 01.02.2007, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38468173 від 01.12.2017 12:45:55, Махортов Ігор Олександрович, Комунальне підприємство «Реєстраційна служба Одеської області», Одеська обл. Також, судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора на спірній квартирі були зареєстровані обтяження, а саме: 1) арешт нерухомо майна (реєстраційний номер обтяження 8634067) зареєстрований 10.04.2009 року на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2009 року №2-6028/09; 2) арешт нерухомо майна (реєстраційний номер обтяження 10759426) зареєстрований 27.01.2011 року на підставі постанови про накладення арешту від 26.01.2011 року, виданої слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській обл.; 3) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 зареєстрований 25.01.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №41524244, виданий 17.01.2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Одеській області; 4) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 9253203) зареєстрований 17.11.2009 року на підставі постанови, В-10/1106, 13.11.2009, Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; 5) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 10776792) зареєстрований 01.02.2011 року на підставі постанови, 23966950, 21.01.2011, Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції. 6) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 11884709) зареєстрований 24.11.2011 року на підставі постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, В-9/1198, ВП №30029936, 24.11.2011, Другий Суворовський ВДВС Одеського міського управління юстиції. 7) арешт всього нерухомо майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 12710973) зареєстрований 09.07.2012 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-17/660/33299985, 06.07.2012, Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції. Станом на 01.12.2017 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, рішення, якими було накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ніким не оскаржувалися та не були скасовані. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, районний суд виходив з того, що оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна був наявний запис про заборону відчуження спірного майна, тому державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте, також суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на те, що державним реєстратором не враховано ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки договір про надання споживчого кредиту №11113743000 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений саме в іноземній валюті. Крім того набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось без надання заявником державному реєстратору КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортову І.О оцінки вартості іпотеки. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Положення ст. 572 ЦК України встановлюють, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»). При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 ЗУ «Про іпотеку». За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Пунктом 60 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Крім того, пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ «Кей Колект» відповідно до вимог Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» надало державному реєстратору Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортову І.О. всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей Колект». Крім того, на думку апелянта по вказаній справі не було допущено порушення Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки дія вказаного закону не поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Доводи апеляційної скарги обгрунтовані ще тим, що процесуальний статус відповідача ТОВ «Кей-Колект» у даній справі визначений помилково, оскільки ТОВ «Кей-Колект» мало було залучено до участі у справі в якості відповідача, оскільки саме відносно нього було здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими та заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 824/1751/14-а зробила висновок, щодо належного складу сторін у спорах про державну реєстрацію права власності. Верховний Суд зазначив, що належним відповідачем у наведеному спорі має бути особа, реєстрацію речового права якого оскаржує позивач. В даній справі відповідачем по справі зазначений державний реєстратор, а не титульний власник майна. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як відповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Таким чином саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» повинно бути відповідачем у даній справі, оскільки саме відносно нього було здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. При цьому, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно залучати належного відповідача на стадії апеляційного провадження. Таким чином, розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті. Отже, неналежне визначення сторін у позові є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 307/2201/15-ц. Відповідно до ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи. За наведених обставин апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідачем по вказаній справі повинно бути Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», оскільки саме до нього на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року перейшло право стягнення за кредитним договором та права іпотекодержателя. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 158, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року скасувати. Прийняти постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15.03.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк О.С. Комлева