Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/9014/19

Справа № 308/9014/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 25.02.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Бомбушкар С.П., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 384.20 (триста вісімдесят чотири грн. двадцять коп.) гривень судового збору. Згідно постанови, 27 липня 2019 року приблизно о 23 год. 57 хв., у м. Ужгород по пр. Свободи, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною і тому має бути скасована. Зазначає, що на місці зупинки відмовився від проходження вимірювання алкоголю в крові алкотестером «Драгер», оскільки переконаний, що такий був несправним, за відсутності документів проходження ним повірки і доказів протилежного інспектором йому не було пред`явлено, а результат вимірів «Драгера» не показує вміст алкоголю в крові, як цього вимагає Інструкція, оскільки «Драгер» вимірює вміст парів алкоголю у видихуваному повітрі, а не вміст алкоголю в крові. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я, а також не зазначено конкретні дії водія щодо ухилення від огляду. Щодо пропуску строку вказує на таке. 27.07.2019 на ОСОБА_1 було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, яку апелянт оскаржив у судовому порядку, і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13.01.2020 постанову скасовано. У березні 2020 року після отримання вищевказаного рішення ОСОБА_1 звернувся до поліції для отримання вилученого посвідчення водія, де йому повідомили, що таке буде повернуте після розгляду судом справи за протоколом складеним відносно нього, тоді ж 27.07.2019 за ст. 130 КУпАП, одночасно із постановою за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У зв`язку із запровадженням антивірусних карантинних заходів, з березня по серпень 2020 року, з`ясувати обставини направлення матеріалів справи відносно нього за ст. 130 КУпАП в суді не мав змоги. Окрім того, жодного виклику до суду на розгляд справи не отримував. 11.08.2020 ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою про надання інформації про наявність справи у суді, 18.08.2020 ним було отримано відповідь про постановлення відносно нього постанови, а 04.09.2020 року ним було отримано копію оскаржуваної постанови. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Бомбушкара С.П., який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що пропущений на оскарження судового рішення строк підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що також ствердив його захисник у судовому засіданні, будь-яких заяв про відкладення апеляційного розгляду та відомостей про поважність причин неявки ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходило, й адвокат Бомбушкар С. П. не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .. Приймаючи рішення про поновлення пропущеного на оскарження судового рішення строку апеляційний суд бере до уваги такі факти та обставини. Так, із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся і судове рішення прийнято за відсутності ОСОБА_1 .. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості, які б достовірно підтверджували факт належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки повідомлення повернулось до суду першої інстанції без вручення адресату (а. с. 10). Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП трьохденний строк вручена чи направлена копія оскаржуваної постанови від 23.09.2019. Із наявного в матеріалах справи супровідного листа вбачається, що копія постанови направлена ОСОБА_1 18.10.2019, а з розписки останнього, яка міститься на форзаці справи вбачається, що він ознайомився із матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови 04.09.2020. Тому, апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що поважними є причини пропуску строку на оскарження судового рішення, є слушними, такими, що не спростовані наявними у матеріалах справи доказами. У зв`язку з наведеним, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслуговують на увагу. Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу в передбачений законом строк поважними, у зв`язку з чим, строк на апеляційне оскарження поновлюється. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії БД 18 № 048475 підтверджено, що 27 липня 2019 року приблизно о 23 год. 57 хв. у м. Ужгород по пр. Свободи, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, і від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що такий складено у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і що ОСОБА_1 своїми підписами підтвердив, що права та обов`язки йому роз`яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав, внесені щодо нього дані правильні, будь-яких пояснень по суті правопорушення не надав (а. с. 1). З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , убачається, що вони були запрошені працівниками патрульної поліції в якості свідків при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ст. 130 КУпАП, і у їх присутності водій ОСОБА_1 , відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров`я (а. с. 2, 3). З розписки ОСОБА_1 від 28.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт залишення транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Свободи, 29, у м. Ужгород, тобто на місці зупинки транспортного засобу, та зобов`язався не керувати ним (а. с. 4). З копії постанови серії НК № 300166 убачається, що 27.07.2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема за те, що 27.09.2019 о 23 год, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя пр. Свободи вул. Швабська на заборонений червоний сигнал світлофора (а. с. 5). Викладені в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП дані підтверджуються і наявним у матеріалах справи відеозаписом із місця події (а. с. 6). Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейська ОСОБА_4 була упереджена при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в неї були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що вона зацікавлена у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано й на такі не вказував адвокат у ході її розгляду. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейська ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла у межах наданих їй повноважень. Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено й даних про те, що у гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені в якості свідків відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці події, так і в закладі охорони здоров`я, такі дані в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги таких також не додано й на такі не вказував адвокат у ході її розгляду. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів чи інших дій, які призвели до примусової відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився від проходження вимірювання алкоголю в крові алкотестером «Драгер», оскільки переконаний, що такий був несправним, за відсутності документів проходження ним повірки і доказів протилежного інспектором йому не було пред`явлено, а результат вимірів «Драгера» не показує вміст алкоголю в крові, як цього вимагає Інструкція, оскільки «Драгер» вимірює вміст парів алкоголю у видихуваному повітрі, а не вміст алкоголю в крові, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР та висновок суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факти відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, що свідчить про порушенням ним вимог передбачених п. 2. 5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відхиляючи доводи апеляційний суд також зазначає, що у підтвердження факту переконаності ОСОБА_1 про несправність приладу ним не надано будь-яких доказів, що ці його доводи є припущенням. Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я, а також не зазначено конкретні дії водія щодо ухилення від огляду. Відхиляючи вказані доводи апеляційний суд бере до уваги те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події убачається, що поліцейський у присутності двох свідків пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився, а при відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння чинним законодавством не передбачено необхідності складання працівниками поліції будь-яких направлень. Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктами 2.5 ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, і є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення буде сприяти досягненню основної мети виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Не погоджується апеляційний суд і з доводами сторони захисту щодо закриття справи на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності Законом, відповідно до якого особа, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння після 03.07.2020 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП апеляційний суд бере до уваги такі нормативно-правові акти. Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. 03 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом № 2617-VIII з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року. Під час прийняття Закону № 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства потрібно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом № 2617-VIII, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах. 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX). У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII». 01 липня 2020 року Закон № 2617-VIII набрав чинності, а Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Частина п`ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України апеляційний суд вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Тому апеляційний суд вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто у редакції до 01 липня 2020 року. Апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутня, оскільки згідно вказаної норми провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, а у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність виключена зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодним чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 версеня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан