Постанова 4824 № 753/14356/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/14356/20 головуючий у суді І інстанції: Комарцева Л.В. провадження №22-ц/824/3202/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 09 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про захист трудових прав, стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про захист трудових прав, стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 400000,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.04.2020 по день ухвалення рішення, моральну шкоду в розмірі 14282 грн. 35 коп. та судові витрати. В обґрунтування позову вказує, що наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.04.2020 року № 407/о позивача звільнено з посади професіонала з антикорупційної діяльності відділу з питань запобігання та виявлення корупції, у зв`язку з ліквідацією відділу з питань запобігання та виявлення корупції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З 26 жовтня 2017 року позивач був співробітником Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що підтверджується записами в трудовій книжці. Зазначає, що при звільненні із займаної посади, підприємство не здійснило повний розрахунок із позивачем, не виплатило йому одноразову грошову допомогу, що передбачена умовами Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками. Рішенням Дарницького районного суду міста Києвавід 05 листопада 2020 року задоволено частковопозовні вимоги ОСОБА_1 Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про захист трудових прав, стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди.Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 грошову одноразову допомогу в розмірі 77837 грн. 50 коп.. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що у відповідача були кошти для виплати позивачу одноразової допомоги у повному обсязі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, вказане підтверджується листом ДП обслуговування повітряного руху України №1-17.4/8412/20 від 26.08.2020 року. Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди зазначає, що моральна шкода, яка завдана позивачу полягає у відмові у наданні гарантій соціального захисту, що передбачено умовами Колективного договору. Щодо вимоги на правову допомогу вказує, що позивачем та його представником надано належні докази для задоволення вказаної вимоги, а саме: договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію про сплату даних послуг. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не досліджено належним чином всі докази по даній справі, рішення суперечить вимогам закону, оскільки ґрунтується на припущеннях, зокрема щодо наявності власних коштів на рахунку відповідача, не взявши при цьому до уваги твердження відповідача про те, що протягом звітного періоду підприємство не отримувало прибутку, а навпаки несло величезні збитки. На підтвердження форс-мажорних обставин відповідачем отримано висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року.Також зазначає, що позивач отримав попередження про скорочення штату та наступне вивільнення разом з переліком вакантних посад по підприємству, що підтверджується його особистим підписом. На момент звільнення позивач не звертався до відповідача щодо працевлаштування. Згідно п.1.5 програми гарантій соціального захисту працівників надаються за черговістю, встановленою у п.14 Програми. Кожна наступна надається за умови неможливості надати попередню. Позивач не виявив бажання працевлаштовуватись, а також не проходив перепідготовку, отже підстав для виплати йому грошової одноразової допомоги при звільненні не було. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ДП обслуговування повітряного руху України, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, і не приймати висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, оскільки висновок є окремою думкою та не є сертифікатом, що засвідчує факт настання форс-мажорних обставин. Також вказує, що на момент звільнення позивача вказаного висновку не існувало, і висновок до суду першої інстанції не надавався. Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП обслуговування повітряного руху Українипідлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовну вимогу про стягнення матеріальної допомоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що грошова одноразова допомога, гарантована у Додатку №19 до Колективного договору позивачу, який не досяг пенсійного віку не була виплачена при звільненні, тому частковому підлягає стягненню виходячи з розрахунку: загального стажу роботи позивача на посаді з 27.10.2017 по 13.04.2020, який складає: 2 роки 5 місяців 17 днів помноженого на посадовий оклад в сумі 31135 грн. та дорівнює 77837 грн.50 коп. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 14.04.2020р. по день ухвалення рішення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач на день звільнення отримав належну йому до виплати заробітну плату, доказів надіслання відповідачу претензії щодо невиплаченого середнього заробітку позивач не надав, тобто з позивачем було проведено остаточний розрахунок за винятком соціальних гарантій, передбачених Додатком №19 до Колективного договору. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку з скороченням штату. Вирішуючи даний спір, і в відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містили, відтак підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції був прийнятний новий доказ у справі - Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року, оскільки він був винесений після ухвалення судового рішення судом першої інстанції та сторона не мала можливості надати його суду першої інстанції до ухвалення рішення по суті. Згідно висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020року, підтверджують : Настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16.03.2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. У зв`язку із внесеними змінами та доповненнями до КД від 19.05.2020 року зареєстровані 28.05.2020 року щодо яких сторонами було досягнуто згоди, та у зв`язку з настанням істотної зміни обставин з 16.03.2020 року, адміністрація Украероруху зі свого боку має виконувати свої зобов`язання щодо умов та порядку виплат, що перевищують законодавчо визначені гарантії, працівникам підприємства, у відповідності до зазначених змін та доповнень до КД, з моменту настання істотної зміни обставин. Встановлено, що відповідно із наказу №797/0 від 26.10.2017 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Украероруху з 27 жовтня 2017 року, з випробувальним строком три місяці на посаду провідного інженера відділу запобігання виявлення корупції з посадовим окладом 17150 грн. (т.1 а.с. 35). 11.02.2020р. позивач отримав попередження про скорочення посади та наступне вивільнення від 03.02.2020 №1-23.2/1080/20 разом з переліком вакантних посад по підприємству в цілому, що підтверджується його особистим підписом. Зазначена обставина в суді апеляційної інстанції сторонами визнавалась. Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що його довіритель не був обізнаний про те, чи його кваліфікація відповідає тим посадам, які йому запропонували, та не знав чи зможе виконувати роботу, а тому не писав заяв щодо працевлаштування. Згідно до наказу №407/0 від 13.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи 13.04.2020р. за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України, компенсацією за 21 календарний день невикористаної щорічної відпустки (т.1 а.с. 36). Згідно із записом №23 трудової книжки Cерії НОМЕР_1 ОСОБА_1 13.04.2020 було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 26-34). Згідно із статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №137 06.04.2016 виробничі, трудові і соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором (т.1 а.с. 37-50). Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до ч. 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації. Відповідно до Розділу 5 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками в редакції від 01.02.2020 підприємство самостійно розробляє і встановлює форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмір надбавок і доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством. Відповідно до пункту 1.4 Програми соціального захисту Додаток 19 до Колективного договору між адміністрацією Украероруху та профспілками, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради, редакція від 01.02.2020р.гарантіями соціального захисту працівників та інших осіб зазначених у Програмі є: А) працевлаштування за спеціальністю, враховуючи такі обставини - освіта. Кваліфікація, місце проживання та обмеження за станом здоров`я (далі - Фактори); Б) перепідготовка за рахунок коштів Украероруху протягом одного року після втрати можливості виконувати трудові обов`язки у повному обсязі (спливу дванадцятого місяця відповідно до пункту 6.9 Колективного Договору) та наступне працевлаштування в Украерорусі; В) грошова одноразова допомога - при звільненні працівника. Згідно з пунктом 1.5 Програми гарантії соціального захисту працівників надаються за черговістю, встановленою пунктом 1.4 Програми. Кожна наступна гарантія надається за умови неможливості надати попередню, окрім підстав, зазначених у пункті 1.3 (в) Програми, за якою передбачається надання виключно грошової допомоги. Згідно п. 1.3 (в) Програми підставами виникнення права на соціальний захист є отримання інвалідності (1 аба 2 група). Згідно підпункту 2.3.1 Програми, грошова одноразова допомога надається працівникові у випадках неможливості підприємством надати гарантії соціального захисту, зазначені у пункті 1.4 (а) та (б) Програми. Суд першої інстанції при вирішенні спору не дослідив всіх наявні докази у справі та не дав належної оцінки їм, а саме отримання позивачем 11.02.2020р. попередження про скорочення посади та наступне вивільнення від 03.02.2020 №1-23.2/1080/20 разом з переліком вакантних посад по підприємству в цілому, що підтверджується його особистим підписом. Крім того, суд першої інстанції вирішуючи спір, не повно дослідив обставини справи та не звернув уваги на п.1.5 Програми гарантії соціального захисту, не повно дослідив п. 1.4 Програми та прийшов до помилкового висновку про виникнення права у позивача на одноразову грошову допомогу, залишивши поза увагою той факт, що зазначене право виникає під умовою. А саме, гарантії соціального захисту працівників надаються за черговістю, встановленою пунктом 1.4 Програми, кожна наступна гарантія надається за умови неможливості надати попередню. Позивачу була запропонована перша в черговості гарантія працевлаштування, якою він не скористався, отже у нього не виникло право на третю Гарантію - одноразову грошову допомогу. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про порушення відповідачем умов колективного договору. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення одноразової грошової допомоги, передбаченої умовами Програми соціального захисту Колективного договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення одноразової грошової допомоги не підлягають до задоволення. Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки у відповідача не виник обов`язок щодо здійснення таких виплат. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факту порушення своїх трудових прав, які полягали у несвоєчасній виплати одноразової матеріальної допомоги. Стосовно заявленої вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Таким чином, доводи апеляційної скарги ДП обслуговування повітряного руху України заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у відповідача були кошти для виплати позивачу одноразової допомоги у повному обсязі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, вказане підтверджується листом ДП обслуговування повітряного руху України №1-17.4/8412/20 від 26.08.2020 року, суд апеляційної інстанції не приймає до увагу, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що моральна шкода, яка завдана позивачу полягає у відмові у наданні гарантій соціального захисту, що передбачено умовами Колективного договору, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем не порушено трудові права позивача, а тому вказана вимога не підлягає до задоволення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем та його представником надано належні докази для задоволення вказаної вимоги, а саме: договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанцію про сплату даних послуг, суд апеляційної інстанції не приймає до увагу, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а відтак підстав для стягнення з відповідача таких витрат не передбачено нормами процесуального законодавства. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Встановлено, що ДП обслуговування повітряного руху України за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 7475,43 грн., що підтверджується квитанцією №5338 від 15 грудня 2020 року (том 2, а.с. 131). Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7475,43 грн.. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що трудові права позивача не було порушено відповідачем. Тобто, при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 10, 13, 18, 19 КЗпП України та ст. 18 ЗУ «Про колективні договори і угоди». Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги ДП обслуговування повітряного руху України заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позову у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про захист трудових прав, стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (юридична адреса: 08300, Аеропорт, м. Бориспіль; ідентифікаційний код: 19477064;) судовий збір у розмірі 7475 гривень 43 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «15» березня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко