Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/1442/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/1442/20 Номер провадження 22-ц/814/413/21Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Ткаченко Т.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2020 року, ухвалене суддею Максименко Л.В., повний текст рішення складено 27.11.2020 р., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: опікунська рада виконавчого комітету Гадяцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні, посилаючись на те, що вони перебували у шлюбі з відповідачкою, від якого мають неповнолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає після розірвання шлюбу з матір`ю. Позивач вказує, що з дитиною зустрічається лише з дозволу відповідачки, яка маніпулює можливістю вирішувати, коли і скільки йому бачитися з дочкою, а саме, може дозволити побачення, а потім передумати, або взагалі заборонити бачитися з дочкою. У зв`язку з чим просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , визначивши наступний порядок його участі у вихованні малолітньої дитини, а саме: особисті побачення кожного понеділка, четверга, п`ятниці протягом двох годин без присутності матері; з 10:00 суботи до 18:00 неділі з ночівлею за місцем проживання батька з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я, та особистого бажання; один тиждень на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: опікунська рада виконавчого комітету Гадяцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 : особисті побачення кожного вівторка та четверга протягом двох годин без присутності матері; двічі на місяць з 10:00 год. суботи до 10:00 год. неділі за місцем проживання батька з урахуванням розвитку дитини, стану здоров`я та особистого бажання; один тиждень на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері за згодою дитини. Не погодившись з цим судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила відповідачка ОСОБА_1 . У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, прохає змінити рішення та постановити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, визначивши йому порядок спілкування з дитиною відповідно до висновку опікунської ради виконавчого комітету Гадяцької міської ради, а саме: визначити дні для спілкування позивача з дитиною не менше двох разів на місяць у вихідні дні за попередньою домовленістю з позивачкою ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що колишній чоловік не надає матеріальної допомоги на дитину; іноді в стані алкогольного сп`яніння приходив до дочки та вимагав з нею зустрічі; був випадок, коли ОСОБА_2 залишив дитину у квартирі саму та пішов у своїх справах. Вказує, що не проти спілкування дитини з батьком, проте він приходить на зустрічі після вживання вживає спиртного, тому вона проти спілкування дитини без її згоди. Вважає, що визначений судом порядок спілкування суперечитиме інтересам дитини. Посилається на те, що в позивача відсутній дохід, існує заборгованість з аліментів, тому він не зможе забезпечити належне харчування дитини протягом доби в разі перебування у нього дочки. Крім того, квартира, де проживає позивач, не належить йому, а він її винаймає, тому не відомо, які там санітарні умови. Також вважає, що ночівля в іншому місці створить дитині дискомфорт та стрес. 04.02.2021 р. від ОСОБА_2 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 20.07.2013 р. у відділі ДРАЦС реєстраційної служби Гадяцького РУЮ, актовий запис №

117. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.03.2019 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачці прізвище - ОСОБА_1 . Неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 8-9). Згідно довідки виконкому Краснолуцької сільської ради Гадяцькоого району Полтавської області від 01.06.2020 р., ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_1 , 1995 року народження; ОСОБА_3 - 2013 року народження (а.с. 10). Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області від 23.07.2020 року № 307 затверджено висновок опікунської ради при виконкому Гадяцької міської ради від 26 червня 2020 року щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с. 12-13). За цим висновком рекомендовано визначити дні для спілкування ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше двох разів на місяць у вихідні дні за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 . Місцевим судом правильно встановлено, і це не заперечувалося сторонами, що з 2019 року неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Між батьками виникають непорозуміння з приводу часу та періоду зустрічей батька з дитиною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звертався до опікунської ради. У справі наявна психолого-педагогічна характеристика учениці 1-В класу Гадяцького ліцею І-ІІІ ступенів імені Олени Пчілки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що дитина навчається у закладі з 01.09.2020 р. Сім`я школярки неповна (батьки розлучені). З питань навчання та виховання дитини до школи звертається мати, яка цікавиться життям дочки. У дівчинки достатньо сформовані уміння та навички, необхідні для засвоєння навчальної програми. Навчально-пізнавальна мотивація достатньо розвинута. Рівень розвитку мовлення відповідає віковій нормі. Дитина відвідує групу продовженого дня; перебуває у школі з 08:00 до 17:30 (а.с. 58). Згідно довідки-розрахунку державного виконавця, заборгованість позивача зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 станом на 09.10.2020 р. сановить 31802,63 грн. (а.с. 59). Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони не дійшли згоди щодо участі у вихованні дитини її батьком; відповідачкою чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною; позивач виявляє бажання зустрічатися та спілкуватися з малолітньою дочкою; визначений органом опіки та піклування графік зустрічей дитини з батьком не достатній для відновлення стосунків батька з дитиною. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України. Відповідно до ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Частиною шостою статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене. Згідно положень ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. За змістом ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності. У частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, зазначено, що рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі "Зоммерфельд проти Німеччини" ("Sommerfeld v. Germany") від 08.07.2003 р., "Цаунеггер проти Німеччини" ("Zaunegger v. Germany") від 03.12.2009 р.). Порядок виховання та спілкування з дитиною встановлюється шляхом особистого спілкування, і ні законодавством України та положеннями міжнародних договорів не встановлена дистанційна участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, у тому числі шляхом залучення до такого спілкування сторонніх осіб. В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року). Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сторони не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батька ОСОБА_2 , який виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись зі свою малолітньою дочкою. Тоді як з боку відповідачки періодично чиняться перешкоди щодо надання йому такої можливості, що не заперечувалося нею. При цьому, відповідачка посилалась на те, що позивач з`являвся до дочки в стані алкогольного сп`яніння та був агресивно налаштований, про що вона повідомляла до поліції. Між тим, належних і допустимих доказів на підтвердження цього відповідачкою не надано. Лист Гадяцького відділу поліції від 07.10.2020 р. за № Б-8/ОП/115/119/01-2020 про те, що 06.05.2019 р. та 11.09.2019 р. від ОСОБА_1 надходили повідомлення на лінію «102» щодо вчинення сімейної сварки ОСОБА_2 , підтверджують лише реєстрацію цих повідомлень та не містять результатів перевірок за ними (а.с 49). Доказів про те, що правоохоронними органами проводилась перевірка щодо вказаних обставин, відбиралися пояснення у сторін матеріали справи не містять та відповідачкою не надані. Клопотань про витребування у поліції матеріалів перевірок за вказаними повідомленнями відповідачкою у суді першої інстанції не заявлялося. Наявність заборгованості по сплаті аліментів у позивача, не може обмежити його прав у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні. В ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що спілкування позивача із дочкою буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини. Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я, вік дитини, наявності рівних прав щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою за наступним графіком: особисті побачення кожного вівторка та четверга протягом двох годин без присутності матері; двічі на місяць з 10:00 год. суботи до 10:00 год. неділі за місцем проживання батька з урахуванням розвитку дитини, стану здоров`я та особистого бажання; один тиждень на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері за згодою дитини. При цьому, місцевий суд вірно зазначив, що такий графік спілкування враховує інтереси дитини, не порушує режиму її дня та навчання, не відриватиме її від нормального, звичайного для неї середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і при цьому не порушуватиме принципу рівності прав батьків у вихованні їхньої дитини. Також судом надано правильну правову оцінку висновку органу опіки та піклування, яким визначено дні для спілкування батька з дитиною ОСОБА_3 , а саме: побачення не менше двох разів на місяць у вихідні дні, та вірно зазначено, що такий графік не є достатнім для відновлення стосунків між ними. З урахуванням того, що дитина відвідує школу та має відповідний графік навчання та позашкільної зайнятості, з метою підтримання нормальної фізіологічної рівноваги дитини між навчальними процесами та відпочинком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що побачення батька з дитиною має відбуватись двічі на тиждень у робочі дні та одну добу у вихідний день двічі на місяць. При цьому, суд вірно врахував, що перебування дочки на всіх вихідних позбавляє права матері проводити дозвілля з дитиною, а спілкування тричі на тиждень теж може стати надмірним для дитини між навчальним процесом, гуртками та відпочинком. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого суду. Посилання відповідачки на те, що колишній чоловік не надає матеріальної допомоги на дитину та має заборгованість зі сплати аліментів, не можуть слугувати підставою для позбавлення відповідача участі у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з нею. Твердження відповідачки про те, що позивач іноді в стані алкогольного сп`яніння приходив до дочки та вимагав з нею зустрічі та залишав дитину у квартирі саму і йшов у своїх справах, - належними і допустимими доказами не підтверджені, як і доводи про те, що він приходить на зустрічі після вживання спиртного. Визначений судом порядок спілкування батька з дитиною сприятиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини. Інші доводи апеляційної скарги, зокрема про те, що позивач не зможе забезпечити належне харчування дитини протягом доби в разі перебування у нього дочки, а також щодо санітарних умов квартири, яку він винаймає, - не підтверджені жодними доказами. Посилання на те, що ночівля в іншому місці створить дитині дискомфорт та стрес також жодними доказами не підтверджені. Рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи, які фактично дублюють заперечення відповідачки проти позову, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15.03.2021 р. Головуючий: О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун