Постанова 4817 № 601/2149/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2149/20Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/455/22 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 серпня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М., за участі секретаря - Романської К.М. та сторін -представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Рукавець О.В.; представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сідорової І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням програмного забезпечення "EasyCon" цивільну справу № 601/2149/20 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Рукавець Олександра Володимировича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2022 року, ухваленого суддею Коротича І.А., повний текст рішення складено 24 лютого 2022 року, у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рукавець Олександра Володимировича до ОСОБА_2 , де третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав, - В С Т А Н О В И В: у листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Рукавець О.В. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , де третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 08 грудня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач, як батько, вихованням та утриманням дитини належним чином не займається, спільно з сім`єю не проживає. З 2018 року у відповідача була негативна поведінка, оскільки, він перебував у розшуку по кримінальному провадженню. Він не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у подальшій долі дитини, не забезпечує її матеріально. Між дитиною та відповідачем немає взаєморозуміння, дитина не бажає спілкування з батьком. Висновком Скалатської міської ради від 03.08.2021 вирішено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним. Відповідач за весь час сплатив 1000 гривень аліментів, перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу не чиниться. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2022 року в позові представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рукавець Олександра Володимировича до ОСОБА_2 , де третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та покладено на орган опіки та піклування по місцю проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по вихованню дитини. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Рукавець О.В. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2022 року та винести нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Рукавець О.В. зазначив, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені та оцінені докази надані позивачем, не взяті до уваги висновок органу опіки та піклування Скалатської міської ради та свідчення ОСОБА_3 . ОСОБА_2 жодної допомоги по догляду за дитиною чи на утримання та забезпечення усім необхідним не надавав і не надає. Контакту із дочкою у нього не має. ЇЇ долею і вихованням він не переймається. Не дивлячись на рішення від 26.06.2017 року Кременецького районного суду встановлення ОСОБА_2 графіку спілкування із дочкою ОСОБА_3 він не відвідує дочку та не спілкується із нею. Батько, який не піклується життям та здоров`ям дитини із 2018 року жодної копійки аліментів для дочки не виплатив, все це суперечить інтересам дитини. ОСОБА_3 має дуже неприємні спогади про батька, те як він бив її маму, кричав, а коли приїжджав до неї, то хотів її вкрасти, так як вона не хотіла іти із ним, то він взяв її на руки і насильно запхав до машини, а вона сильно злякалась і кричала. В результаті чого батько не користується авторитетом у дитини, а дитина не вважає його батьком. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рукавець О.В. до суду апеляційної інстанції не поступав. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Рукавець О.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, доповнивши, що ОСОБА_1 з 2016 року виїхала на заробітки, а з квітня 2022 року забрала і дочку ОСОБА_4 у Чехію. До квітня 2022 року дочка проживала разом із її батьками. Відповідач після розлучення із ОСОБА_1 не спілкувався із дочкою, не сплачував аліментів та не цікавився її долею. Представник ОСОБА_2 адвокат Сідорова І.А. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рукавець О.В. не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснивши, що ОСОБА_2 постійно цікавився життям дочки, однак не мав змоги її бачити, оскільки із його колишньою дружиною та її батьками склались неприязні відносини. Бажання зустрічі із дочкою закінчувались сварками та викликами поліції. На даний час звернувся в суд із позовом щодо відібрання дочки від діда, баби та визначення місця її проживання разом із ним. Третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2009 року по 08.12.2015 року (рішення Кременецького районного суду Тернопільської області) (т. 1, а. с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), актовий запис про народження № 213, батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 10). Судовим наказом від 17.10.2018 Підволочиського районного суду, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму (т. 1, а.с. 8). Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.09.2021 зобов`язано слідчого Кременецького ВП ГУ НП в Тернопільській області внести відомості в ЄРДР за ст. 164 КК України по заяві ОСОБА_1 (т.1, а.с. 122). Матеріалами перевірки встановлено, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ст.164 КК України, який би вказував на злісне ухилення від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , а вбачається адміністративне правопорушення за ст. 183-1 КУпАП. При встановлені місця перебування ОСОБА_2 останнього буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП (т. 1, а.с. 12- відповідь № 6278 від 08.07.2020 року). З відповіді № 26417 від 16.10.2020 року, наданої адвокату Рукавцю О.В. Кременецьким міськрайонним відділом виконавчої служби вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-н-604/10/18 від 03.11.2018, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму. Станом на 01.10.2020 року заборгованість по аліментах ОСОБА_2 становить 40076.81 гривень ( т.1, а.с.14). Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.06.2017 року зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 : встановлено способи участі у вихованні дітей. Відповідачу було надано можливість бачитися із ОСОБА_3 кожної першої та третьої суботи місяця з 10 години по 17 годину, а також кожна друга та четверта неділя місяця з 10 год до 17 год без присутності матері ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 70-71). Постановою заступника начальника відділу Підволочиського РВ ДВС від 17.05.2021 року відкрито виконавче провадження по рішенню Кременецького районного суду 26.06.2017 року. Разом з тим у визначений державним виконавцем десятиденний строк ОСОБА_1 так і не виконала судового рішення і не надала ОСОБА_2 можливості спілкуватися з дочкою. (т. 1, а.с. 81). Згідно протоколу аналізу ізотерапевтичного заняття з клієнтом від 13.12.2018 на прохання ОСОБА_2 була проведена зустріч психолога з дитиною ОСОБА_3 та зроблено висновок, що дівчинка потребує спілкування із батьком. Потерпає від оцінки дорослих її батьків, які забороняють спілкуватися із батьком. Для ОСОБА_5 дуже важливо відчувати тепло і любов від обох батьків. На даний час вона позбавлена цього від обох батьків (т. 1, а.с. 73). Висновком Скалатської міської ради Тернопільської району від 03.08.2021 року № 1594 вирішено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним (т. 1, а.с. 108). 14.11.2021 року ОСОБА_2 звертався із заявою до управління поліції № 5 (смт. Підволочиськ) ГУ НП в Тернопільській області по факту створення йому перешкод у побаченні з дочкою ОСОБА_3 21.12.2021 до них. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави - учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоровая дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, що надання батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи - відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (параграфи 54, 57, 58). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Як на підставу позбавлення батьківських прав, позивач покликається на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя і належним чином матеріально не забезпечує свою доньку. Разом з цим, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьків обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Із відзиву на позовну заяву та пояснень його представника в судовому засіданні вбачається, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Вказує, що не бачиться із дитиною, оскільки позивач та її родичі створюють перешкоди у цьому, що призводить до порушення кримінальних справ. Як вбачається із пояснень представника ОСОБА_2 адвоката Сідорової І.А. у судовому засіданні ОСОБА_1 тривалий час проживає за межами України, а дочка ОСОБА_3 перебувала на вихованні у батьків позивачки, які за вказівкою ОСОБА_1 не дозволяли йому бачитись та спілкуватись із дитиною. З даного приводу ОСОБА_2 неодноразово звертався до поліції, служби у справах дітей Кременецької міської ради та Підволочиського районного суду. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Крім того, у провадженні Підволочиського районного суду перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_2 до батьків позивачки ОСОБА_1 про відібрання від них дочки та визначення її місця проживання разом із ним (зі слів його представника адвоката Сідорової І.А.). Наведенні обставини свідчать про наявність між батьками спору щодо участі відповідача у житті та вихованні їх доньки. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку неможливим є застосування до відповідача крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує свої батьківські обов`язки, яким є позбавлення батьківських прав. Стороною позивача не обґрунтовано і не надано суду доказів, у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неї. Однією із підстав позбавлення батьківських прав відповідача є наявність заборгованості за аліментами, однак як суд першої інстанції, так і апеляційний вважають, що ця обставина не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, чим спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року в справі № 465/3694/14-ц , від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, у яких зазначив, що існування заборгованості по аліментах у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків. Що ж стосується висновку Скалатської міської ради Тернопільського району від 03.08.2021 року № 1594 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то тут можна зазначити, що даний висновок не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити. Такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим і переконливим. У ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо доньки та обставини, яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому, даний висновок не може бути беззаперечним доказом для підтвердження факту умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та необхідності застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. В основу висновку закладено підстава позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - заборгованість по аліментах. При цьому, апеляційний суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Досліджені судом докази, у своїй сукупності свідчать про наявність стійких конфліктних стосунків між позивачем та відповідачем, проте, вони не дають підстав для висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність беззаперечних доказів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїх батьківських обов`язків. Колегія суддів вважає, що родинний зв`язок між батьком і донькою можливо відновити, а тому не вбачається необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав. Разом з цим, апеляційний суд звертає особливу увагу батьків дитини, зокрема, ОСОБА_2 на недопустимості винної бездіяльності щодо виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Забезпечення цих інтересів має бути основоположним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків. Незважаючи на розірвання шлюбу, батьки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зобов`язані неухильно виконувати свої батьківські обов`язки та зосередити свою увагу на захисті інтересів своєї спільної дитини. Дочка сторін з 2016 року проживає із батьками позивачки, що підтверджує позбавлення її батьківської опіки та любові від обох батьків. Апеляційний суд наголошує, що незважаючи на неприязні відносини між собою, батьки зобов`язані прикласти усіх зусиль для виключення будь-якого негативного впливу на гармонійній розвиток їх дитини. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача змінити своє ставлення до виховання дитини, має намір відновити відносини із дочкою, а позбавлення батьківських прав розглядається як крайній захід та відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Одночасно погоджуючись із висновком суду щодо попередження ОСОБА_2 про необхідність зміни його ставлення до виховання дочки. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки за клопотанням ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає, що слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1261,2 грн. за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рукавець Олександра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2022 року - без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року. Головуюча Т.С. Парандюк Судді: С.І. Дикун Н.М. Храпак