Постанова Херсонський апеляційний суд № 654/3644/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Херсон Справа №654/3644/20 Провадження №22-ц/819/2245/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сіянка В.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав, В С ТА Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради про позбавлення батьківських прав. Позовна заява мотивована тим, що сторони з 05 грудня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року розірваний. В період шлюбу в них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Відповідач ОСОБА_2 з моменту розірвання шлюбу спілкування з дитиною не підтримує, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не створює належних умов для розвитку її здібностей, життям та здоров`ям дитини не цікавиться, участі в її утриманні та вихованні не приймає. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказала, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_2 з 2019 року по теперішній час участі у вихованні доньки не бере. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідача. Жодного батьківського обов`язку щодо виховання дитини, спілкування з нею та утримання дитини відповідач не виконує. Зазначила, що з боку позивача перешкоди у спілкуванні відповідача з дитиною не чиняться. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Пуляєва Н.С. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі та пояснила, що відповідач тривалий час з дитиною не спілкується, не цікавиться її життям, здоров`ям, не відвідує дошкільний заклад, де навчається донька. ОСОБА_2 не бере участі в утриманні дитини, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення аліментів, який перебуває на розгляді суду. Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, пояснив, що у зв`язку із складним матеріальним становищем протягом останніх чотирьох місяців не мав можливості надати позивачу кошти на утримання дитини, але до липня 2021року свій обов`язок з утримання дитини виконував у добровільному порядку. Останній раз відвідував доньку в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому з дитиною не спілкувався, пославшись на складні життєві умови, які виникли у нього з середини літа 2021року. Зобов`язався змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків. Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказала на відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018року шлюб між сторонами розірваний (а.с.10). Згідно інформації, наданої Голопристанським МР ВДВС та Корабельним РВ ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) встановлено, що виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають (а.с.15, 16). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16 червня 2020 року, складеного службою у справах дітей Корабельної районної у м. Херсоні ради, за адресою: АДРЕСА_1 , позивач проживає разом з донькою в однокімнатній квартирі, де створено усі необхідні умови для виховання, навчання та розвитку дитини. З довідки директора Херсонського ясла-садка №82 Управління освіти Херсонської міської ради №01-12/49 від 05 жовтня 2020 року вбачається, що малолітня ОСОБА_3 відвідує заклад з 21 червня 2018 року, усі необхідні платежі за послуги ясел-садка здійснює мати - ОСОБА_1 , батька дитини ніколи не бачили (а.с.11). Згідно наданих відповідачем письмових доказів вбачається, що ОСОБА_2 на диспансерному обліку в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР та на обліку КУ «Обласний наркологічний диспансер» ХОР не перебуває. 04 березня 2021 року органом опіки та піклування Корабельної районної у м. Херсоні ради, за №02-14-143-25 наданий висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.88-90). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано беззаперечних доказів умисної винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини, які давали б підстави для застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Проте, повністю погодитися з висновком суду не можна. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України). В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII). Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 13 СК України). При розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України). Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України). Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (частина перша статті 164 СК України). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України). Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону про охорону дитинства). Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону про охорону дитинства). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (пункт 16 постанови Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»). Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Разом із цим, колегія суддів звертає звагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної малолітньої дитини. Звернувшись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, позивач вказала, що відповідач свої обов`язки по вихованню та утриманню малолітньої дитини не виконує, про доньку не піклується та стосунки з нею не підтримує, не цікавиться її здоров`ям. Під час розгляду справи ОСОБА_2 не заперечував доводи представника позивача про неналежне виконання з літку 2021 року ним батьківських обов`язків відносно доньки, недостатність його уваги до виховання дитини та забезпечення її належного утримання. При цьому, запевнив про наявність у нього прагнення у налагодженні відносин з дитиною та виконання батьківських обов`язків у відповідності до покладених на нього зобов`язань. Колегія суддів звертає увагу, що виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітньої дитини мають здійснюватися батьками в повному обсязі. Зокрема, відповідачу слід вжити невідкладних заходів щодо налагодження спілкування з донькою, цікавитися її життям та приймати в ньому активну участь, вчиняти дії спрямовані на розвиток та навчання ОСОБА_3 , організацію її повсякденного життя. В противному випадку, дії відповідача можуть бути розцінені як ухилення від ефективного виконання батьківських обов`язків, що може стати підставою застосування статті 164 СК України. Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутні на час розгляду справи правових підстав для застосування відносно ОСОБА_2 такої крайньої мірі як позбавлення його батьківських прав. Разом із цим, ураховуючи не зовсім відповідальне ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків, яке виразилось у відсутності зустрічей із донькою, не прийняття ним належної участі у вихованні, навчанні та розвитку дитини, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не прийняття достатньої участі в утриманні дитини, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на наведене та попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків. З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року зміні, шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом про попередження відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, задовольнити частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2021 року змінити, доповнивши його резолютивну частину. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на службу у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 14 грудня 2021року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько