Постанова Волинський апеляційний суд № 163/3173/20

Справа № 163/3173/20 Провадження №33/802/242/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія: ч.6 ст.481 МК України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., з участю представника митниці Пікалюка М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, закордонний паспорт НОМЕР_1 , за ч.6 ст.481 МК України, ВСТАНОВИВ: Даною постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень. Постановою суду стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. Страви ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 15 листопада 2018 року через митний пост "Мостиська" Львівської митниці ДФС увіз автомобіль "Опель", польський номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в режимі тимчасового ввезення в Україну на строк до 15 листопада 2019 року, перевищив строк тимчасового ввезення цього транспортного засобу особистого користування більше ніж на 30 діб, що виявлено 17 листопада 2020 року на митному посту "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби, чим вчинив правопорушення, передбачене за ч.6 ст.481 МК України. Не погодившись з вказаною постановою судді, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 09.02.2021 року через засоби поштового зв`язку надіслав апеляційну скаргу до Любомльського районного суду Волинської області. В судове засідання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подав. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), відповідно до вимог ст.268 КпАП України. Перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши думку представника митниці Пікалюка М.С., приходжу висновку, що останню слід повернути з таких підстав. Відповідно до ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Важливе значення для перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження мають форма і зміст апеляційної скарги. Значною мірою від того, які доводи і мотиви викладені у апеляційній скарзі та які вимоги висуваються скаржником, залежать наслідки апеляційного провадження. Згідно з положеннями ст.7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Разом з тим, у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б передбачала дії суду у випадку подання особою апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам ст.294 КпАП України. Чинний КпАП України не містить будь-яких конкретних вимог до апеляційної скарги, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві, тобто виникла необхідність в застосуванні найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права. Вважаю, що норми КПК України можуть бути застосовані у даній справі, виходячи із загальних засад кримінального провадження ст.7 КПК України та ст.9 КПК України, а також рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року, де «Суд зазначає, що Уряд визнав карну кримінально-правову суть Кодексу про адміністративні правопорушення та його карний кримінально-правовий характер» (п.17, п. 21). Відповідно до ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Положеннями ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом. Зі змісту положень ч.1 ст.29, ч.1 ст.396 КПК України, ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що сторони, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають подавати до суду письмові процесуальні документи, викладені державною мовою, за виключенням окремих випадків, передбачених законом. Відповідно до ч.3 ст.21 КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Положеннями ч.1 ст.10 КПК України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. Враховуючи, що апеляційна скарга особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) викладена не українською мовою, доказів на підтвердження необхідності залучення захисника чи перекладача не надано, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити її на відповідність вимогам Закону. За наявності підстав, які перешкоджають подати апеляційну скаргу державною мовою, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) необхідно підтвердити їх документально, і в разі виниклої необхідності буде вирішуватися питання про залучення перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. Крім того в судове засідання під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не з`явився, щоб надати пояснення в обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі, яка викладена на польській мові, а також ніяких клопотань від нього на адресу суду не надходило. З урахуванням наведених обставин та вимог ч.2 ст.294 КпАП України, необхідно повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала. Разом з тим, апелянт ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не позбавлений можливості повторно звернутись до апеляційного суду в порядку діючого законодавства, з апеляційною скаргою після усунення вказаних недоліків. Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.7, 294 КпАП України, суддя,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.481 МК України, повернути особі, яка подала апеляційну скаргу. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.