Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3438/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3438/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення 05.10.2020р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 25.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача за його письмовим зверненням від 18.07.2020р. про здійснення перевірки у Державному агентстві водних ресурсів України та Регіональному офісі водних ресурсів у Миколаївській області; - зобов`язати відповідача у встановленому законом порядку розглянути його письмове звернення від 18.07.2020р. про здійснення перевірки у Державному агентстві водних ресурсів України та Регіональному офісі водних ресурсів у Миколаївській області та письмово повідомити про результати розгляду; - зобов`язати відповідача, на виконання ст.15 Закону України «Про звернення громадян», надати роз`яснення порядку оскарження наданої відповіді № 25/4-12/3210-20 від 21.08.2020р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач своєчасно не надав мотивованої відповіді на його звернення від 18.07.2020р. Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки спірне звернення позивача було скеровано за належністю до Держводагенства, яке і надало вичерпну відповідь заявнику на це звернення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року (ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо порушення ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» та неповідомлення ОСОБА_1 , що його звернення від 18.07.2020р. направлено за належністю. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 23.11.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні усіх заявлених позовних вимог в повному обсязі. Позивач, в свою чергу, рішення суду 1-ї інстанції від 05.10.2020р. в апеляційному порядку не оскаржив. 08.12.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року відкрито провадження у даній справі справу та призначено її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи. 18.07.2020 року позивач ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (т.б. на офіційну електронну адресу міністерства) із заявою (зверненням) щодо порушення посадовими особами Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (т.б. підпорядкованим органом) відносно нього умов «Колективного договору», протиепідемічних-карантинних заходів та законодавства України про працю, в якій просив відповідача надати у встановлений законодавством строк мотивовану відповідь щодо того, які саме міри були прийняті за перевіркою фактів, вказаних у заяві. 21.08.2020 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України своїм листом за вих.№25/4-12/3210-20 повідомило позивача про те, що за їх дорученням Держводагентство розглянуло його звернення від 18.07.2020р. та надало відповідь з усіх порушених у ньому питань, додавши до свого листа лист Державного агентства водних ресурсів України від 17.08.2020р. вих.№4829/5/11-20. Вказаний лист відповідача від 21.08.2020р. був відправлений на адресу позивача по пошті - 01.09.2020р., та був фактично отриманий позивачем - 04.09.2020р. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірної бездіяльності відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Як слідує зі змісту положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Як визначено приписами ч.ч.1,3 ст.3 вказаного Закону №393/96-ВР, під «зверненнями громадян» слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. «Заява» (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Як передбачено ст.7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше 5 (п`яти) днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Відповідно до вимог ст.15 Закону України №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). При цьому, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Одночасно ст.20 Закону України «Про звернення громадян» чітко визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше 1 (одного) місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів від дня їх отримання. Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 18.07.2020р. позивач ОСОБА_1 , посилаючись на приписи Закону України «Про звернення громадян», звернувся до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (т.б. на офіційну електронну адресу міністерства) із заявою щодо порушення посадовими особами Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області відносно нього умов «Колективного договору», протиепідемічних-карантинних заходів та законодавства України про працю, в якій просив відповідача надати у встановлений законодавством місячний строк мотивовану відповідь щодо того, які саме міри були прийняті за перевіркою фактів, вказаних у заяві. Далі, як вбачається з матеріалів справи, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, за резолюцією заступника Міністра від 20.07.2020р. №С-110, направило вказане вище звернення (заяву) ОСОБА_1 за належністю та для розгляду по суті до Державного агентства водних ресурсів України, про що, в свою чергу, всупереч ст.7 Закону України «Про звернення громадян», жодним чином не повідомило позивача в 5-денний строк. Отримавши вказану резолюцію, Державне агентство водних ресурсів України, в свою чергу, як свідчать матеріали справи, за дорученням відповідача (Міністерства) надало позивачу «формальну» відповідь від 13.08.2020р. вих.№4743/5/11-20 (з посиланням на свою попередню відповідь від 01.07.2020р. №3714/5/11-20) з рекомендацією звернутися до органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю або до суду, яку фактично направило на «неіснуючу» адресу позивача (який проживає у м.Миколаєві) в Харківську область (а.с.38). При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не надав до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем вищезазначеного листа Державного агентства водних ресурсів України від 13.08.2020р. вих.№4743/5/11-20. Не міститься таких доказів і в матеріалах справи. В подальшому, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, головою Державного агентства водних ресурсів України на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України було направлено лист від 17.08.2020р. №4829/5/11-20, в якому повідомило Міністерство про виконання його доручення від 20.07.2020р. та надання позивачу відповіді на усі питання, порушені у заяві останнього (а.с.36). Далі, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, отримавши вказаний вище лист-повідомлення Державного агентства водних ресурсів України від 17.08.2020р., своїм листом від 21.08.2020р. за вих.№25/4-12/3210-20 повідомило позивача про те, що за їх дорученням Держводагентство розглянуло його звернення від 18.07.2020р. та надало відповідь з усіх порушених у ньому питань, додавши при цьому, лист від 17.08.2020р. вих.№4829/5/11-20. Разом з тим, як видно з матеріалів справи та вже вказувалося вище, зазначений лист відповідача від 21.08.2020р. №25/4-12/3210-20 фактично був відправлений на адресу позивача по пошті - 01.09.2020р., та був реально отриманий позивачем - 04.09.2020р. Отже, враховуючи вищевикладені обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач, в порушення ст.ст.7,20 Закону України №393/96-ВР, взагалі не повідомив позивача про направлення його звернення за належністю та надав свою відповідь від 21.08.2020р. (яку позивач фактично отримав лише 04.09.2020р.) на заяву від 18.07.2020р. з порушенням встановленого законом місячного строку, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було в даному випадку належним чином зроблено представником відповідача при розгляді справи в судах 1- та 2-ї інстанцій. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 15.03.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко