Постанова 4851 № 520/11914/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 р.Справа № 520/11914/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.11.20 року по справі № 520/11914/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2020 №0053793-5806-2036, №0053790-5806-2036, №0053792-5806-2036, №0053791-5806-2036, №0053789-5806-2036. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.04.2020 №00259-5806-2036, №00262-5806-2036, №00260-5806-2036, №00261-5806-2036, №00263-5806-2036, №00264-5806-2036. 16.11.2020 представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 15000 гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 скасувати та ухвалити постанову, якою стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу у розмірі 15000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що наданими до суду документами обґрунтованість, фактичний обсяг витрат та докази отримання гонорару на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2020 №0053793-5806-2036, №0053790-5806-2036, №0053792-5806-2036, №0053791-5806-2036, №0053789-5806-2036. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.04.2020 №00259-5806-2036, №00262-5806-2036, №00260-5806-2036, №00261-5806-2036, №00263-5806-2036, №00264-5806-2036. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 залишено без змін. Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 (надалі Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 01/2508/2020 від 25.08.2020 з адвокатським об`єднанням "Архонт" в особі Голови, Керуючого партнера Бєлокриницького А.О.(надалі Адвокатське об`єднання). Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 01.09.2020 до договору про надання правової допомоги №101/2508/2020 від 25.08.2020 зазначено, що Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, вивчення та підготовку всіх необхідних процесуальних документів, у тому числі позову, відповіді на відзив, заяв, клопотань, вивчення та долучення до справи матеріалів судової практики з метою обґрунтування правової позиції у спорі, належне оформлення відправлень та надсилання процесуальних документів засобами поштового зв`язку у відповідності до вимог процесуального законодавства, участь у судових засіданнях у справі. Гонорар Адвокатського об`єднання за ведення справи встановлюється у фіксованому розмірі та становить 15000,00 грн. (п. 2 додаткової угоди). Гонорар Адвокатського об`єднання сплачується Клієнтом на підставі рахунку-фактури, але не пізніше 20 календарних днів після прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2020 №0053793-5806-2036; №0053790-5806-2036; №0053792-5806-2036; №0053791-5806-2036; №0053789-5806-2036 та від 20.04.2020 №00259-5806-2036; №00262-5806-2036; №00260-5806-2036; №00261-5806-2036; №00263-5806-2036; №00264-5806-2036. (п. 3 додаткової угоди). Відповідно до звіту № 01/2020 від 12.11.2020 до договору про надання правничої допомоги №01/2508/2020 від 25.08.2020, ОСОБА_1 підтверджено отримання професійної правничої допомоги у справі № 520/11914/2020, що знаходилась на розгляді в Харківському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Також, сторони дійшли згоди, що сума коштів належних до сплати Адвокатському об`єднанню становить 15000,00 грн. Відповідно до оригіналів квитанції №0.0.1902442559.1 від 12.11.2020 на суму 4900,00 грн., №0.0.1902442546.1 від 12.11.2020 на суму 4900,00 грн., №0.0.1902442510.1 від 12.11.2020 на суму 4900,00 грн., №0.0.1902442896.1 від 12.11.2020 на суму 300,00 грн., підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено на користь Адвокатського об`єднання "АРХОНТ", код ЄДРПОУ 41129845 кошти за надання професійної правничої домоги за договором №101/2508/2020 від 25.08.2020, додатковою угодою № 1 від 01.09.2020 у загальному розмірі 15000,00 грн. Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що матеріали справи не містять договіру про надання правової допомоги, на підставі якого склалися правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а квитанції про сплату грошових сум містять посилання на переказ грошей АО "Архонт", а не на ім`я ОСОБА_2 , однак колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є головою адвокатського об`єднання "АРХОНТ", відтак переказ грошових коштів здійснено на виконання укладених в межах розгляду справи договорів на користь АО "Архонт". Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством. У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті." Колегія суддів зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20. Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 23.04.2019 по справі №826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Так, Європейський суд з прав людини у п.115 рішення по справі "Бєлоусов проти України", №4494/07 від 07.11.2013 зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними". Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.09.2020 до договору про надання правової допомоги №101/2508/2020 від 25.08.2020 зазначено, що гонорар Адвокатського об`єднання сплачується Клієнтом на підставі рахунку-фактури, але не пізніше 20 календарних днів після прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом. Гонорар Адвокатського об`єднання за ведення справи становить 15000,00 грн. Колегія суддів, зазначає, що сума в розмірі 15000,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її складність, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 10000 грн. Положеннями ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року по справі № 520/11914/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою заяву представника позивача щодо вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 15.03.2021 року