Постанова 4873 № 911/1031/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2021 р. Справа№ 911/1031/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Коротун О.М. Руденко М.А. за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В., за участю представників: від позивача: не з`явився; від відповідача: адвокат Мамаєв Д.Ю.; розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 (повний текст рішення складено та підписано 12.10.2020) у справі № 911/1031/20 (суддя Сокуренко Л.В.) позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про стягнення 355 717,28 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про стягнення 355 717,28 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 197 718,52 грн. нарахованої пені, 32 001,90 грн. 3 % річних та 125 996,87 грн. інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 197 718,52 грн. пені, 32 001,90 грн. 3 % річних, 119 755,48 грн. інфляційних втрат та 5 242,14 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1031/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 10.12.2020. Судове засідання 10.12.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 01.12.2020 на лікарняному. 28.12.2020, у зв`язку із виходом головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 911/1031/20 до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20, призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 у судовому засіданні 18.01.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі № 911/1031/20 за апеляційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 та об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради в одне провадження для спільного розгляду у справі № 911/1031/20, розгляд справи призначено у судовому засіданні 11.02.2021. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1031/20. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1031/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М, Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 прийнято справу № 911/1031/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Руденко М.А. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи тривале перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/1031/20 розглядалась протягом розумного строку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 23.09.2020, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі; рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 6 241, 39 грн., ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 6 241, 39 грн.; судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача у справі. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник зазначає про те, що як вбачається із рішення суду, ним здійснено перерахунок інфляційних втрат самостійно, проте, не зазначено у мотивувальній частині на яку суму боргу було здійснено перерахунок, за який період прострочення здійснювався перерахунок, які індекси інфляції було застосовано та яких помилок припустився позивач у розрахунку інфляційних втрат доданого до позовної заяви. Скаржник вказує на те, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 23.09.2020 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до провадження поновивши строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. На думку скаржника, при постановленні рішення не враховано саме заявлене письмове клопотання сторони та фактично не було встановлено наявність вини саме відповідача в простроченні сплати спожитого газу, враховуючи наявність встановленого саме нормами Держави України при застосуванні саме норм Постанови КМУ. Скаржник зазначає,що фактично відповідач не має можливості впливати на дії Держави в особі КМУ, який визначає механізм співпраці, який визначений саме в постанові № 217 від 18.06.2014 віддаючи автоматично кожний день кошти в відсотку відрахуванню не тільки за послуги теплопостачання, а також за послуги водопостачання, водовідведення, вивезення сміття, обслуговування прибудинкової території. Тобто, кошти, які сплачує споживач, як кошти за надані комунальні послуги отримуються відповідачем саме на спеціальний рахунок, згідно якого відбувається розщеплення коштів та відрахування на позивача у справі, фактично це відбувається по трьом договорам, які укладені на опалювальний сезон. Узагальнені доводи заперечення на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у запереченнях, наданих суду 02.02.2021, просив рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/10031/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, вказуючи на те, що постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживач, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб. Крім того, п. 6.2 договору сторони спору погодили, що відповідач-споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору, у разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу. Явка учасників у судове засідання Представник позивача у судове засідання, призначене на 18.02.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання були повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи. Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційні скарги за відсутності представника позивача. Позиції учасників справи Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та підтримав доводи апеляційної скарги Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради просив рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2016 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі постачальник, позивач) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради (далі споживач, відповідач) укладено договір № 1631/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір). В подальшому, 23.01.2017 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, копія якої долучена до матеріалів справи. Пунктами 1.1- 1.4 зазначеного правочину (з урахуванням додаткової угоди № 1) сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України). Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 1618,8 тис. куб. метрів (один мільйон шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот куб. метрів). Згідно з п. 3.2 договору, постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Відповідно до п. п. 3.4 3.6 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператор (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як на ± 5 (п`ять) відсотків особи інформацію стосовно легальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, та категоріями (у тому числі згідно з цим договором); - підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта. Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з листопада 2016 року по грудень 2016 року включно на загальну суму 3 966 755,61 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № б/н від 30.11.2016 на суму 2 189 479,96 грн. та актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.12.2016 на суму 1 777 275,65 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача підписано директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи. Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, відповідачем здійснено повну оплату поставленого природного газу на суму 3 966 755,61 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи. Враховуючи умови договору, за прийнятий природний газ за період з 01.11.2016 до 31.12.2016 відповідач повинен був розраховуватися до 25-го числа (включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу (за листопад 2016р. - до 26.12.2016 включно, з урахуванням того, що 25.12.2016 це був вихідний день; за грудень 2016р. до 25.01.2017, включно). Натомість, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений у листопаді та грудні 2016р. природний газ у строки, які визначено умовами договору, належним чином не виконано, що підтверджується наявними матеріалами справи. Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Так, частиною 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (далі - Порядок № 217 від 18.06.2014), яким визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - спеціальні рахунки). Дія цього Порядку №217 від 18.06.2014 не поширюється на розрахунки, що здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим, бюджетам, на надання, пільг, субсидій та компенсацій та інших нормативно-/правових актів щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію". Відповідно до п. З Порядку №217 від 18.06.2014 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями). Згідно з п. 7 Порядку № 217 від 18.06.2014, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. За змістом п. 8 Порядку № 217 від 18.06.2014, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві. Згідно з п. 9 Порядку № 217 від 18.06.2014, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією. Відповідно до п. 10 Порядку № 217 від 18.06.2014, теплопостачальні та теплогенеруючі організації, що не є ліцензіатами Комісії, подають до 25 грудня 2015 р. до Комісії за встановленими нею формами структуру тарифів на теплову енергію та/або надання послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, засвідчену органом, що їх затвердив. У разі зміни тарифів на теплову енергію та/або надання послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, теплопостачальні і теплогенеруючі організації, що не є ліцензіатами Комісії, у триденний строк з дати зміни тарифів подають до Комісії нову структуру тарифів, засвідчену органом, що їх затвердив. Для розрахунку нормативів перерахування коштів теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають щомісяця до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до Комісії за встановленими нею формами інформацію щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу. Відповідальність за достовірність зазначеної у цьому пункті інформації покладається на керівника теплопостачальної і теплогенеруючої організації та орган, що засвідчив інформацію. Відповідно до п. 12 Порядку №217 від 18.06.2014, Комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті. На підставі п. 13 Порядку №217 від 18.06.2014, уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-Ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку. Так, кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано позивачу на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з посиланням у призначенні платежу на постанову Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки із призначенням платежу "Розподіл коштів на вик. п. КМУ №217 від 18.06.2014". Всього на виконання вказаних постанов відповідно до нормативу перерахування коштів із рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого відповідачем, на рахунок позивача було проведено перерахування коштів в загальній сумі 3 966 755,61 грн., що є 100% коштів які необхідно було сплатити за спожитий природний газ. Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Порядку № 217 від 18 червня 2014, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що хоча постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 217 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у справі № 904/1210/18 від 26.06.2020. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"). Відповідно до підпункту 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №

20. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем із порушенням умов договору, перевіривши розрахунок сум пені, штрафу та 3% річних за допомогою програми "Калькулятор.Ліга:Закон", доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що правильними є суми пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 197 718,52 грн., 32 001,90 грн. та 119 755,48 грн., відповідно, а ці суми є такими, що підлягають стягненню з відповідача. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 197 718,52 грн. пені, 32 001,90 грн. 3% річних та 119 755,48 грн. інфляційних втрат, є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а в іншій частині позовних вимог правомірно відмовлено. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20, законним та таким, що підлягає залишенню без змін. Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 90%, слід зазначити наступне. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи № 922/2772/18. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Однак, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської сільської ради про зменшення розміру пені. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Колегією суддів апеляційного господарського суду при здійсненні перерахунку інфляційних втрат враховані суми боргу та періоди прострочення, зазначені позивачем у розрахунку інфляційних втрат, який доданий до позовної заяви, натомість інформацію про індекси інфляції перевірено із даних, наявних у програмі "Ліга.Закон". Також скаржником (АТ "НАК "Нафтогаз України") у апеляційній скарзі не наведено порушень, допущених судом першої інстанції при розрахунку інфляційних втрат. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності. Натомість сторони у договорі визначили порядок та умови проведення розрахунків за переданий позивачем відповідачу природний газ і передбачили обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок незалежно від обставин надходження на відкритий відповідачем, як теплопостачальною організацією в уповноваженому банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання грошових коштів кінцевих споживачів, як оплати вартості теплової енергії, виробленої відповідачем із природного газу позивача. Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було. Скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається. Таким чином, апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржників, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1031/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради, відповідно.

4. Справу № 911/1031/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова підписана 15.03.2021 у зв`язку із перебуванням суддів Гаврилюка О.М., та Коротун О.М. у Національній школі суддів України у зв`язку із підготовкою суддів апеляційних господарських судів для підтримання кваліфікації з 01.03.2021 по 05.03.2021; у зв`язку із участю Гаврилюка О.М. у роботі ХVІІІ черговому з`їзді суддів України з 09.03.2021 по 11.03.2021; перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці 12.03.2021. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді О.М. Коротун М.А. Руденко