Постанова 4873 № 910/21132/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" лютого 2021 р. Справа№ 910/21132/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Варданян А.А. дов. від 08.01.2019; від органу ДВС: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (повний текст складено 11.12.2020) (суддя Зеленіна Н.І.) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 910/21132/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про повернення продукції, УСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2020 року задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 24.04.2020 у виконавчому провадженні №54070727. Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича про повернення стягувачу виконавчого документа від 24.04.2020 у виконавчому провадженні №54070727. Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", було встановлено заборону вчинення виконавчих дій стосовно відповідача; Законами України "Про трубопровідний транспорт", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", "Про виконавче провадження" встановлені обмеження виконавчих дій щодо поточного рахунку із спеціальним режимом використання, однак відсутні заборони стягнення коштів з інших поточних рахунків, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" встановлено тимчасову (до 31.12.2022) заборону щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника. Отже, на думку заявника, відносно боржника не можна вживати жодні дії, направлені на примусове виконання рішення суду. Позивач і відділ ДВС про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017, яке набрало законної сили, позов задоволено Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (трубу обсадну 339,72 (340) х 12,19 мм, № 80 (різьба Butters) R2, R3, API 5 СТ в кількості 106.371 тн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" витрати по сплаті судового збору в розмірі 39889, 13 грн. 07 лютого 2017 року на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано два накази (на зобов`язання повернути труби та на стягнення судових витрат). Наказ про стягнення судових витрат позивачем був пред`явлений для примусового виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва і постановою державного виконавця від 08.06.2017 було відкрито виконавче провадження №34070727, щодо дій в якому зі стягнення коштів судового збору і виник спір. 24 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом О.В. була прийнята постанова у виконавчому провадженні №34070727 (щодо стягнення 39889,13 грн) про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова мотивована тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" встановлено тимчасову (до 31.12.2022) заборону щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника. 15 жовтня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" подана скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій він просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні №54070727 про стягнення судового збору та скасувати зазначену постанову. В обґрунтування скарги позивач посилався на те, що договір, правовідносини за яким були предметом розгляду у даній справі, був укладений до початку тимчасової окупації території України; згідно ст. 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" встановлено, що відповідач відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання, у том числі, для погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації, яка підтверджена судовим рішенням; Законом України "Про виконавче провадження" тимчасово - до 31.12.2022 - підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна відповідача, однак не встановлено заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника; також відповідач є державним підприємством, тому підлягають застосуванню і положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідач, у письмових поясненнях, заперечував проти задоволення скарги, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (із змінами та доповненнями) встановлено заборону до 31.12.2022 на проведення виконавчих дій відносно боржника, тому повернення виконавчого документа стягувачу вважав правомірним. Окрім того, боржник зазначає, що і Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчинення виконавчих дій, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржника. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2020 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" задоволено у повному обсязі, з посиланням на те, що державний виконавець повинен був здійснити заходи, визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Повертаючи стягувачу наказ господарського суду про стягнення 39889,13грн, державний виконавець послався на п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. В якості підстави для такої заборони державний виконавець послався на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", яким встановлено, що до 31.12.2022 підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна ДАТ "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування)". Окрім того, вказаним законом внесено доповнення до Закону України "Про трубопровідний транспорт", якими встановлено, що на період тимчасової окупації Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах) та погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. Однак, при прийнятті вказаної постанови державним виконавцем не було враховано, що боржник у виконавчому провадженні є державним підприємством. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств визначається, зокрема, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Так, статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. При цьому статтею 2 вказаного Закону закріплено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Частиною третьою статті 4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів. При цьому, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій. Таке тимчасове зупинення державою лише захищає боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями. Таким чином, необхідно керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від Держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава, робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції. Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Жодних інших умов для застосування, в т.ч. визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає. Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/2986/16, від 19.03.2019 у справі №13/156-10. Таким чином, факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Матеріалами справи підтверджується, що постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу щодо стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 39889,13 грн була винесена ще 08.06.2017, рішення суду залишалось невиконаним майже три роки (до дати повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу - 24.04.2020), отже, державний виконавець зобов`язаний був перейти до процедури, визначеної Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а не повертати виконавчий документ. При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" не встановлено жодних обмежень щодо застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в частині направлення необхідних документів центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, яке повинно вчиняться в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на суд. Стаття 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" також не містить заборон щодо виконання рішень в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Не встановлено обмежень щодо застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", на який посилався відповідач. Так, відповідно до пункту 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Аналогічні висновки містяться у постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/12809/19 Відповідно до положень ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд прийшов до юридично вірного висновку про наявність підстав для задоволення скарги позивача на дії та рішення державного виконавця. Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12.03.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук