Постанова Луганський апеляційний суд № 428/11053/20

Справа № 428/11053/20 Провадження № 33/810/46/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15» березня 2021 року м.Сєвєродонецьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Доброрез Віталія Вікторовича, що діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18.02.2021 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. 04 березня 2021 року захисником Доброрез В.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що 18 лютого 2021 року постанова суду була винесена без участі ОСОБА_1 , а копію оскаржуваного судового рішення захисник отримав лише 22 лютого 2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Тому просить визнати поважними причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 18.02.2021 рокущодо ОСОБА_1 , та поновити цей строк. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи захисника щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа № 299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 та її захисник Доброрез В.В. були присутніми під час судового розгляду справи, давали пояснення щодо обставин подій. При цьому сама ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, звертала увагу суду на скасування Лисичанським міським судом 26 січня 20921 року постанови за ч.2 ст.122 КУпАП щодо порушення нею п.16.11 ПДР, а також клопотала долучити та відтворити відео з реєстратору її автомобіля. Одночасно ОСОБА_1 18 лютого 2021 року подала до суду письмове клопотання про повернення справи щодо неї за ст.124 КУпАП до Управління патрульної поліції в Луганській області для належного оформлення (а.с.43-48). Висловлена під час судового розгляду позиція ОСОБА_1 була підтримана її захисником Доброрез В.В., який просив суд закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно наявної в матеріалах справи розписки (а.с.53), копію оскаржуваної постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП захисник Доброрез В.В. отримав особисто 22 лютого 2021 року, що не заперечується самим заявником. Отже, наведені обставини свідчить про те, що як сама ОСОБА_1 , так і її захисник Доброрез В.В.,безумовно були обізнані про зміст ухваленого судом щодо ОСОБА_1 рішення, а отже мали можливість своєчасно подати апеляційну скаргу, але не скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У свою чергу твердження захисникапро те, що ОСОБА_1 не була присутня у судовому засіданні під час ухвалення 18 лютого 2021 року оскаржуваного рішення, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи та зі змісту постанови судді, що оскаржується, вбачається, що ОСОБА_1 особисто була присутня в судовому засіданні та давала пояснення по суті адміністративного правопорушення. Натомість ставити під сумнів достовірність офіційного документу місцевого суду не вбачає підстав суд апеляційної інстанції. Таким чином, у відповідності до приписів ч.2 ст.294 КУпАП, строк подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, як для самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , так і для її захисника Доброрез В.В.обчислюється не з дати отримання останнім копії оскаржуваної постанови - 22 лютого 2021 року, на що посилається заявник, а з дати ухвалення судового рішення, тобто з 19 лютого 2021 року, та спливає 01 березня 2021 року. Однак фактично апеляційна скарга захисником була складена та подана до Лисичанського міського суду лише 04 березня 2021 року, тобто після спливу визначеного законом строку на апеляційне оскарження. За наведених обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника Доброрез В.В.доводами щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 рокута апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки, як сама ОСОБА_1 , так і її захисник Доброрез В.В., які брали участь у розгляді справи, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після проголошення, не скористалися наданим їм законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Доброрез В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП, є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику Доброрез Віталію Вікторовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП. Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО