Постанова 4854 № 540/1837/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1837/20 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 26 жовтня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 01520506,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14.04.2020 р. № 01520506. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним ППР до неї безпідставно застосовані штрафні санкції у сумі 6800 грн за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування. В акті фактичної перевірки від 12.03.2020 р. № 019/21/221РРО/ НОМЕР_1 вказано, що алкогольний напій (вино столове червоне напівсолодке «Дамський каприз» ТМ «Грос Лібенталь») був придбаний на розлив для споживання на місці в посуд споживача із стаціонарних ємностей. Не погодившись із прийнятим ППР позивачка подала скаргу до Державної податкової служби України про його скасування в частині штрафу 6800,00 грн. В результаті розгляду скарги податковим органом прийнято рішення яким ППР залишено без змін у зв`язку із тим, що не спростовано факт придбання на господарській одиниці алкогольного напою на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування. Позивачка зазначає, що не спростовувала факт придбання на господарській одиниці алкогольного напою, а доводила наявність права на продаж алкогольних напоїв на розлив. Таке право обґрунтовує ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, зареєстрованим касовим апаратом і КВЕД 56.30. Обслуговування напоями. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 01520506 прийняте Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 за порушення ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у сумі 6800 грн (шість тисяч вісімсот). В іншій частині це податкове повідомлення рішення залишено без змін. Стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно заклад (підприємство) ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими видами економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010-56.10-56.30. У зв`язку із тим, що під час перевірки було встановлено продаж алкогольних напоїв у магазині, де свою діяльність провадить ФОП ОСОБА_1 , на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу підприємства громадського харчування, до позивачки обґрунтовано було застосовано штраф у сумі 6800 грн. за порушення ст.. 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». 20.10.2021 року за вхід. № 1058/21 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач у справі зазначила про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні мотивуючи тим, що у позивачки наявна відповідна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності о приписів ст. 311 КАС України, справу розглянуто апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження від сторін не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань ФОП ОСОБА_1 займається такими видами діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 56.30 Обслуговування напоями. ФОП ОСОБА_1 була отримана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у період з 17.04.2019 року по 17.04.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (51,2 кв.м.) (а.с.7). На підставі наказу № 410 ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.03.2020 року та направлень 12.03.2020 року працівниками податкового органу проведено фактичну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 , об`єкт магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до акта (довідки) фактичної перевірки від 13.03.2020 року встановлено такі порушення: - п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; - статті 15-3 Закону №481, а саме: здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування; - порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва". За результатами розгляду матеріалів перевірки податковим органом прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 року № 01520506 на загальну суму 16800,00 грн, з яких 6800 грн за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, 10000 грн - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими, за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої . Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачка подала скаргу до Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, оскільки позивачкою, серед іншого, не спростовано факт придбання на господарській одиниці алкогольного напою на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування. Вважаючи спірне податкове повідомлення протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом про його скасування. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено факт продажу ФОП ОСОБА_1 алкогольної продукції на розлив для споживання на місці, а матеріалами справи, підтверджується право позивачки на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки вона має відповідну ліцензію, а відтак підстави для застосування до неї фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону №481 у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн, відсутні. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, оскільки податкове повідомлення-рішення має бути скасовано тільки в частині застосування штрафу за порушення ст. 15-3 Закону №481 у сумі 6800 грн, в іншій частині воно не оскаржувалось, тому скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР (надалі Закон України №481/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Як встановлено ст. 1 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Згідно зі статтею 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. За приписами ст. 15-3 Закону №481/95-ВР, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) з універсальним асортиментом товарів. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Водночас, визначення терміну "підприємство громадського харчування" наведено в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року (Правила №219). При цьому у назві та тексті Правил № 219 слова "громадське харчування" в усіх відмінках замінено словами "ресторанне господарство" згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 року №

309. У відповідності до п.п. 1.5 та 1.6 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства (РГ) поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) РГ та класу ресторану або бару здійснюється суб`єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закон № 481/95-ВР). До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: - оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень. Системним аналізом вимог статей 15-3 та 17 Закону №481/95-ВР, апеляційним судом встановлено, що до суб`єкта господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення ст. 15-3 тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці. Як встановлено з акту перевірки, на підтвердження вчинення позивачкою порушення ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР, відповідачем зафіксовано факт продажу алкогольних напоїв на розлив. При цьому, як свідчить акт проведення контрольної розрахункової операції від 12.03.2020 року № 043/21/22, 12.03.2020 року приблизно о 13:00 у приміщенні вказаного магазину придбано вино столове червоне напівсолодке «Дамський» ТМ «Гросс-Лібенталь» на розлив із стаціонарної ємності із пристроєм для наливу в тару 0,5л пет пляшка та 1,5л. пет пляшка. Всього 2 літри за ціною 58,00 грн. за літр на загальну суму 116,00 грн. Тобто, для кваліфікації порушення закріпленого ст. 15-3 ЗУ № 481/95-ВР, у даному випадку відсутня кваліфікуюча ознака, яка має визначальне значення - споживання таких напоїв на місці. В акті перевірки, так само як і у актах проведення контрольної розрахункової операції, не зазначено про встановлення факту споживання придбаної алкогольної продукції на місці, не відображено інформації щодо наявності будь-яких спеціально обладнаних місць для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також, не вказано про наявність тари призначеної виключно для споживання на місці (бокали, стакани тощо). За вказаного, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. При цьому, право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 підтверджується наявною у неї ліцензією (а.с.7). У відзиві на апеляційну скаргу позивачка наголосила, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні торгівлі в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_3 дотрималась всіх вимог діючого законодавства України, що регламентують роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Враховуючи усе викладене вище, на підставі наведених норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено факт продажу ФОП ОСОБА_1 алкогольної продукції на розлив для споживання на місці, а матеріалами справи, підтверджується право позивачки на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки вона має відповідну ліцензію, а відтак підстави для застосування до неї фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону №481/95-ВР у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн, відсутні. До того ж, оскільки у позові позивачка не визначила мотивів та підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в іншій частині, а саме застосування штрафних санкцій у сумі 10 000 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки податкове повідомлення-рішення має бути скасовано тільки в частині застосування штрафу за порушення ст. 15-3 Закону №481 у сумі 6800 грн, в іншій частині воно не оскаржувалось, тому скасуванню не підлягає. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 540/1837/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 11 березня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Єщенко О.В. Димерлій О.О.