Постанова 4854 № 420/783/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/783/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 21.08.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря Іщенка В.О. представника апелянта Беліогло А.В. представника апелянта Тарановського Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.09.2019 року №0001081406, №0001071406. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про здійснення продажу товару, не облікованого в установленому порядку, не здійснення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, а також здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу суб`єкта громадського харчування, є необґрунтованими та безпідставними. В свою чергу, під час перевірки позивач підтвердив правомірність своїх дій, у тому числі щодо ведення обліку товарних запасів, відповідними первинними документами. Разом з цим, контролюючим органом не надано належної правової оцінки тим обставинам, що позивач не провадить свою господарську діяльність в кафе, тобто у закладі громадського харчування. Провадження підприємницької діяльності відбувається виключно у тимчасовій стаціонарній споруді, в якій не здійснюється торгівля алкогольними напоями на розлив для споживання на місці. Наведені обставини у сукупності, а також те, що податкові повідомлення-рішення прийняті поза межами установленого строку, свідчить про неправомірність рішень суб`єкта владних повноважень та наявність безумовних підстав для їх скасування. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.09.2019 р. №0001071406. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ст.ст. 15, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена можливість здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) суб`єктами господарювання за наявності у них ліцензій, а продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування. З огляду на те, що право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями підтверджено відповідною Ліцензію, а відповідачем не доведено продаж позивачем алкогольного напою на розлив саме для споживання на місці, у тому числі, наявність у позивача умов і обладнання, які б надавали можливість покупцям споживати алкогольні напої за місцем його реалізації, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001071406 та наявність підстав для його скасування. Водночас, з огляду на те, що позивач не є платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість, а також під час проведення фактичної перевірки і під час судового розгляду справи позивачем не надано Книги обліку доходів і витрат, обов`язковість ведення фізичними особами-підприємцями якої передбачено вимогами п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідачем виявленого порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв`язку із чим про відсутність правових обставин для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001081406. В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвали в цій часті нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що на підтвердження дотримання порядку ведення обліку товарних запасів позивачем на вимогу контролюючого органу надано відповідні первинні документи. В свою чергу, ведення Книги обліку доходів і витрат полягає у здійсненні записів про отриманий дохід та документально підтверджені витрати у господарській діяльності, а тому ніяким чином не забезпечує здійснення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації. Наведені обставини, а також те, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001081406 прийнято поза межами установлених строків, свідчать про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність безумовних підстав для скасування вказаного рішення відповідача. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій часті нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в порушення приписів ст. 72 КАС України не надав належної правової оцінки поданим відповідачем доказам, а саме фіскальному чеку щодо продажу позивачем на місці провадження господарської діяльності в господарській одиниці-кафе продажу алкогольного напою на розлив для споживання на місці. Наведене безумовно підтверджує обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001071406 та відсутність обставин для його скасування. Судом першої інстанції з`ясовано та як підтверджено під час апеляційного розгляду, 13.08.2019 року фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено №1026/15/33/РРО/ НОМЕР_1 від 21.08.2019 року. У висновках акту зазначено про виявлення факту реалізації позивачем пива «Янтарь» на розлив, місткістю 0,5л., вартістю 30 грн. (фіскальний чек №0000001109 від 13.08.2019 р.) для споживання на місці, за відсутності статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, а також не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 23605 грн., чим порушено вимоги ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг». На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001081406, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 47 210 грн., та №0001071406, яким за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 800 грн. Не погоджуючись із рішеннями відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про їх скасування. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Відповідно до частини 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Згідно з абзацом 10 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень. Таким чином, торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Пунктом 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219, передбачено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Дану норму слід застосовувати з урахуванням того, що Наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006р. №309 «Про внесення змін до деяких наказів» у назві та тексті Правил слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство». Пунктом 1.5 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства визначено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Відповідно до пункту 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996р. №854, відповідно до абзацу 2 пункту 2 яких роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства. Судом першої інстанції вірно враховано, що позивач має належним чином оформлені необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зокрема, Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями №15330308201902858, терміном дії з 10.06.2019р. до 10.06.2020р., чим підтверджується наявність у суб`єкта господарювання права на реалізацію алкогольних напоїв протягом терміну дії вказаного дозвільного документа. При цьому, під час перевірки не підтверджено, що позивач здійснює продаж алкогольного напою на розлив саме для споживання на місці, статус позивача як суб`єкта господарювання громадського харчування не доведений. Фіскальний чек від 13.08.2019р. №0000001109 підтверджує сам факт продажу алкогольного напою на розлив, проте не свідчить про факт продажу напою з метою споживання на місці. У тому числі, під час перевірки не було застережено та зафіксовано наявності у позивача умов і обладнання, які б надавали можливість покупцям споживати алкогольні напої за місцем його реалізації. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019р. №0001071406. Водночас, відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Під час перевірки встановлено, що позивачем не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 23 605 грн., що призвело до порушення вимог ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг». В спростування встановлених під час перевірки обставин, а саме ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 23 605 грн., позивачем відповідних доказів не надано. Наявність первинних документів на місці торгівлі не свідчить про дотримання умов, передбачених пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у тому числі необхідності ведення Книги обліку доходів і витрат на підставі даних документів, що підтверджують походження товару. Не дотримання вказаних правил є наслідком відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за правилами якої до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, позивач не відноситься до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. З огляду на викладене, оскільки висновки перевірки в цій частині є обґрунтованими та не спростовані позивачем, Книги обліку доходів і витрат, обов`язковість ведення фізичними особами-підприємцями якої передбачено вимогами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість адміністративного позову в цій частині та відсутність обставин для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2019 року №0001081406. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2020 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло