Постанова 4851 № 440/2505/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 р. Справа № 440/2505/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020, суддя І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2505/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №592 від 21.04.2020 про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині звільнення зі служби в Національній поліції України за порушення службової дисципліни старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 175 о/с від 24.04.2020 в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України з 25.04.2020, допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази суперечать вимогам Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, прийняті без урахування всіх обставин у справі. Стверджував, що підстав для звільнення позивача, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, у відповідача не було. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02.03.2021 позивач, ОСОБА_1 , представник позивача, Мельник І.В., та представник відповідача, Сиромятніков В.В., підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.03.2020 о 21:30 до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що цього дня по вул. Героїв Сталінграда, 6, м. Полтави, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , імовірно під керуванням поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . За попередньою інформацією в автомобілі ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2 також перебував власник транспортного засобу старший інспектор-черговий сектору реагування патрульної поліції №1 Полтавського районного відділення поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 . На місце події одразу виїхали працівники відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області, які встановили, що працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 400652 за ст. 124 КУпАП (за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 400707 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції). З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи наказом ГУНП в Полтавській області від 10.03.2020 № 261 призначено службове розслідування дисциплінарною комісією /а.с. 56/. В межах службового розслідування старшому сержанту поліції ОСОБА_1 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу обставин ДТП, що сталася 07.03.2020. Вказані поліцейські письмово зазначили, що згідно зі статтею 63 Конституції України відмовляються надавати пояснення. Таким чином, з первинних матеріалів, зібраних дисциплінарною комісією, вбачалось, що 07.03.2020 автомобілем ВАЗ 210994-20 д.н.з, НОМЕР_2 , за участі якого сталася ДТП, керував старший сержант поліції ОСОБА_1 . Будь-якої інформації про те, що автомобілем могла керувати інша особа не було надано ні свідками події, ні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які станом на 27.03.2020 взагалі відмовились надавати пояснення. Однак, у подальшому 07.04.2020 до ГУНП в Полтавській області самостійно звернулись старший сержант ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_3 із бажанням надати пояснення з приводу вищезазначених подій. Також ними було надано копії постанов Октябрського районного суду м. Полтави від 27 .03.2020 у справах №№ 554/2167/20, 554/2169/20. У своєму поясненні ОСОБА_1 зазначив, що 07.03.2020 він разом з ОСОБА_3 заїхали привітати знайомих жінок зі святом та випили по декілька келихів шампанського. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не захотів залишати автомобіль у незнайомому йому місці, вони зателефонували своєму знайомому ОСОБА_4 та попрохали розвезти їх по домівках. Таким чином, ОСОБА_4 сів за кермо, ОСОБА_3 на переднє пасажирське місце, а опитаний сів позаду водія. Рухаючись по вул. Героїв Сталінграда, автомобіль заглух, а позаду під`їхав автомобіль і почав сигналити і ОСОБА_1 відчув удар по задньому лівому крилу автомобіля ВАЗ 21099. Після скоєння ДТП ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4 , щоб останній сидів в автомобілі, вони самі розберуться. Проте ОСОБА_4 почав різко тікати у напрямку зупинки 23 вересня, а ОСОБА_3 побіг за ним разом із водієм «Nissan Note». В цей час збентежений даною ситуацією ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і вирішив піти на зупинку громадського транспорту, але тут до нього підбіг водій "НІСАНУ" та невідомий чоловік, який схопив опитаного за руку та почав вимагати грошові кошти. Також вони наголошували на тому, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля ВАЗ 21099. Через деякий час приїхали патрульні поліцейські, яким опитаний надав свої документи і вони почали складати на нього протокол. Як зазначає опитаний, він декілька разів говорив патрульним, що не керував транспортним засобом, але його не слухали та викликали його начальника та інспекцію по особовому складу. ОСОБА_4 поблизу в момент складання адміністративних матеріалів не було, лише на наступний день ОСОБА_3 повідомив, що знайшов ОСОБА_4 , який з його слів пояснив, що втік з місця ДТП. До свого пояснення додав копію вищезазначених постанов Октябрського районного суду м. Полтави. Старший лейтенант поліції ОСОБА_3 надав аналогічне пояснення та підтвердив викладену інформацію. Таким чином, під час вивчення копій постанов суду, які були надані ОСОБА_1 07.04.2020, дисциплінарна комісія вперше отримала інформацію з приводу того, що 07.03.2020 на момент вчинення ДТП за кермом автомобіля «ВАЗ 210994-20» д.н.з. НОМЕР_2 знаходився громадянин ОСОБА_4 . Також, в межах службового розслідування ОСОБА_4 був опитаний за місцем його роботи (гаражний кооператив по вул. Серьогіна 9А, м. Полтава), проте він відмовився надавати пояснення керуючись ст. 63 Конституції України. Проаналізувавши зібрані матеріали, інспектором ВІОС УКЗ ГУНП лейтенантом поліції Корнійком О.О. було прийнято рішення здійснити дзвінок на « 102» для того, щоб повідомити про встановлення особи водія, який дійсно 07.03.2020 керував автомобілем ВАЗ 21099 та втік з місця події. Таким чином, на місце події прибув наряд роти №1 батальйону УПП в Полтавській області. Приблизно через хвилину після того, як патрульні поліцейські почали опитувати ОСОБА_4 на місці події (гаражний кооператив за адресою м. Полтава, вул. Серьогіна 9А) з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стали біля поліцейських та ОСОБА_4 ОСОБА_4 почав пояснювати, що він дійсно перебував за кермом вищевказаного автомобіля та втік з місця ДТП. На уточнюючі запитання поліцейських останній не зміг чітко відповісти. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали надавати незрозумілі вказівки ОСОБА_4 щодо того, щоб останній не надавав пояснень та скористався ст. 63 Конституції України. З цього приводу патрульні поліцейські одразу зробили зауваження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На запитання члена дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 роблять під час робочого дня у гаражному кооперативі, останні не надали чіткої відповіді, зазначивши, що вони «на обіді» та «просто приїхали». Дані обставини підтверджуються відеозаписом, зробленим членами дисциплінарної комісії на боді-камеру «DSJ_0100000_000000» (відеозапис « 0100000_00000020200408121929 _010В)», а також відеозаписами, які здійснювали патрульні поліцейські на боді-камеру «ВІ 00105» під час реагування на вищевказану подію. Таким чином, за результатами службового розслідування встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_3 стали безпосередніми свідками правопорушення, яке вчинив згідно їхніх пояснень ОСОБА_4 . Відповідно до свідчень самого ОСОБА_4 останній злякався відповідальності, а тому залишив місце ДТП, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП. Як наслідок, своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 грубо порушили вимоги п. 6 Розділу П Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, а також п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Законом України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 3, 6, 11 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту та Присягу працівника поліції, що виразилось у невжитті будь-яких заходів щодо запобіганню правопорушення, його припинення, установлення та затримання ОСОБА_4 , що призвело до непритягнення останнього до адміністративної відповідальності та наслідків, що підірвало авторитет Національної поліції України. Відповідно до п. 2. розділу VI Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Так, 21.04.2020 начальником ГУНП в Полтавській області затверджено висновок службового розслідування /а.с. 44-55/, яким за грубе порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Законом України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 3, 6, 11 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.6 р.ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100 та Присяги працівника поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Полтавського районного відділення поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарна комісія вважає за необхідне звільнити зі служби в поліції. Ураховуючи викладене, наказом ГУНП від 21.04.2020 № 592 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції /а.с. 137-138/. Накладене на позивача дисциплінарне стягнення було виконано шляхом видання наказу ГУНП в Полтавській області від 24.04.2020 № 175 о/с, яким позивача звільнено з органів Національної поліції України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) /а.с. 140/. Не погоджуючись з викладеними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію". Згідно з пунктом 1 та пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, Статут). За приписами ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 23 Закону №580-VIII поліція здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Згідно з п. 6 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111 (надалі - Інструкція), поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення. Як передбачено п. 6 р. ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Наказом МВС України 1179 від 09.11.2016 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як в робочий, так і в неробочий час, поліцейський зобов`язаний дотримуватись норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Згідно з абзацами 6, 7, 8, 10 Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. Згідно з Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, ствердженого Наказом МВС від 07.11.2018 року №893 (далі - Порядок) проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; - причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування. Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: - надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; - подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; - ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України "Про захист персональних даних", Законом України "Про державну таємницю" та іншими законами; - подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; - користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби частина третя статті 19 Дисциплінарного статуту. Частина шоста статті 19 Дисциплінарного статуту визначає, що обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з органів поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". У відповідності до вищевказаної норми, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невжитті будь-яких заходів щодо запобіганню правопорушення, його припинення, установлення та затримання ОСОБА_4 , що призвело до непритягнення останнього до адміністративної відповідальності та наслідків, що підірвало авторитет Національної поліції України. Із матеріалів службового розслідування встановлено, що 07.03.2020 о 21:30 до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що цього дня по вул. Героїв Сталінграда, 6, м. Полтави, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , ймовірно під керуванням поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Так, старший сержант поліції ОСОБА_1 став безпосереднім свідком правопорушення, яке за його словами вчинив його знайомий ОСОБА_4 , свідомо проігнорував обов`язок повідомити за номером екстреного виклику поліції "102" про ДТП, скоєне за його поясненнями ОСОБА_4 , що перебував з ним в одному автомобілі; неповідомлення працівникам поліції, які прибули на місце ДТП про особу ОСОБА_4 , який за поясненнями позивача скоїв ДТП, чим грубо порушив вимоги п. 6 розділу ІІ, п.п. 1 п. 1, п.п. 2 п. 2 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111, п.п. 5 п. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", що у подальшому призвело до закриття Октябрським районним судом м. Полтави справи про адміністративне правопорушення з приводу ДТП, що сталась 07.03.2020 та неможливості притягнути до відповідальності громадянина ОСОБА_4 . Окрім того, всупереч п. 6 р. ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, позивач не вчинив жодної дії, спрямованої на встановлення поліцією особи громадянина ОСОБА_4 , який вчинив правопорушення, та його затримання. З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи наказом ГУНП в Полтавській області від 10.03.2020 № 261 призначено службове розслідування дисциплінарною комісією. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався. Під час проведення службового розслідування позивачу пропонувалося надати пояснення чому він у робочий час о 12:30 08.04.2020 (час та день опитування працівниками ГУ НП громадянина ОСОБА_4 ) перебував у гаражному кооперативі, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Однак, позивач надав пояснення: "просто приїхав без ніякої мети". Відтак, позивач не заперечував, що без жодної службової необхідності в робочий час не знаходився за робочим місцем, що є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Доводи представника позивача, відносно того, що позивачу не заборонено під час обідньої перерви перебувати в іншому місці, ніж місце несення служби є безпідставними з огляду на те, що матеріалами службового розслідування встановлено та не заперечувалося самим позивачем перебування його не за робочим місцем саме в робочий час, а не під час обідньої перерви, як зазначає представник позивача. Під час проведення службового розслідування було опитано т.в.о. заступника начальника Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_6 щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 08.04.2020 о 12:30, який пояснив, що 08.04.2020 ніяких вказівок своїм підлеглим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покидати приміщення відділення поліції не надавав. Також згідно наказу Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП від 30.01.2020 №32 "Про затвердження розпорядку дня" обідня перерва у відділені поліції починається із 13:00. В той же час, згідно матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 перебував на території гаражного кооперативу на АДРЕСА_1 в робочий час, а саме близько 12:00 год. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача відносно того, що позивачу в провину його дій ставиться те, що останній скористався своїм правом та відповідно до статті 63 Конституції України відмовився від надання пояснень, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Колегія суддів зазначає, що ні матеріалами службового розслідування, ні оскаржуваними наказами позивача не притягували до відповідальності за відмову від надання щодо себе пояснень. Крім того, суд звертає увагу, що вказана стаття Конституції України містить чітке визначення обставин, коли і відносно кого вона може бути застосована. Жодних доказів, відносно того, що ОСОБА_4 є членом сім`ї чи близьким родичем, коло яких визначається законом, ОСОБА_1 - ні до матеріалів службового розслідування, ні до матеріалів справи не надано. Також, слід звернути увагу, що вказана стаття Конституції України жодним чином не звільняє саме позивача від обов`язків передбачених п.1 ч.1, 2 ст. 18, ч.1 ст.64 ЗУ "Про Національну поліцію", ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, а також пункту 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зокрема щодо обов`язку невідкладно повідомити поліцію і обов`язку вжити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, у становлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Саме не дотримання вимог вказаних норм, а не використання права ст. 63 Конституції України, яка крім іншого жодним чином не надавала права у вказаних обставинах позивачу не надавати пояснення відносно ОСОБА_4 під час оформлення ДТП, були підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі оскаржуваних наказів. Отже, позивачем, свідомо володіючим інформацією про вчинене правопорушення, як він згодом почав пояснювати, іншою особою та порушенням у зв`язку із цим прав інших осіб, зокрема водія іншого транспортного засобу та його майна у вигляді пошкодженого транспортного засобу, під час оформлення матеріалів ДТП, не було повідомлено про таку особу відповідним працівникам патрульної служби, які прибули на місце події. Крім того, надаючи свої окремі письмові пояснення в момент оформлення матеріалів ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення, позивач також не зазначав про те, що ніби вказане ДТП було скоєно іншою особою, а саме громадянином ОСОБА_4 . Позивачем на спростування вказаних висновків матеріалів службового розслідування не надано жодних належних та допустимих доказів до матеріалів справи. Окремо суд звертає увагу, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів були матеріали службового розслідування за наслідками якого встановлено грубе порушення службової дисципліни, що виразилося у порушенні вимог п. 1, 2 ч.1, ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію", п. 1, 2, 3, 6, 11 ч.3 ст. 1 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, Присяги працівника поліції, а не складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення. Відтак, посилання позивача на постанову Октябрського райсуду м. Полтави від 27.03.2020 у справі №554/2167/20 про закриття провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є безпідставним. Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення службового розслідування станом на час прийняття наказу ГУНП в Полтавській області №261 від 10.03.2020, оскільки у вказаному наказі зазначено про надходження інформації до ГУНП в Полтавській області про порушення службової дисципліни старшим сержантом поліції ОСОБА_1 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , що стало підставою для призначення та проведення службового розслідування. Доводи апеляційної скарги, що в наказі №261 від 10.03.2020 про призначення службового розслідування вже фактично прийнято рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами та зі змісту наказу вбачається прийняття відповідачем рішення про відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, а не звільнення. Колегія суддів зазначає, що застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі "Горовенки та Бугара проти України" (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) пункт 38). Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Даний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №824/227/17-а (номер провадження К/9901/27834/18). На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у керівника ГУНП в Полтавській області виникли обставини, за яких останній застосував до позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді - звільнення зі служби в Національній поліції України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржувані накази, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, під час розгляду справи судом не встановлено порушень процедури звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача грошових коштів за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимог про визнання протиправними наказу №592 від 21.04.2020 року та наказу №175 о/с від 24.04.2020, та зважаючи на те, що вказані накази прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, тому вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що за змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі №440/2505/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 по справі № 440/2505/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 12.03.21.