LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд475/999/20

від 09.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

09.03.21 22-ц/812/254/21 Провадження 22-ц/812/254/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Постанова Іменем України 09 березня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Лівінського І.В., Коломієць В.В., із секретарем Горенко Ю.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Каратасси Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області, постановлену 27 листопада 2020 року, під головуванням судді Єгорової Н.І., в приміщенні цього ж суду, у справі №475/999/20, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївмолпром» про забезпечення позову до ОСОБА_2 про усунення порушення права власності, в с т а н о в и л а: В листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївмолпром» (далі -ТОВ «Миколаївмолпром») звернулося в суд з позовною заявою, в якій просило усунути порушення права власності шляхом відновлення ОСОБА_2 огорожі та асфальтного покриття розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у стан, який існував до порушення, а також стягнути судові витрати. Позов мотивовано тим, що 08 серпня 2007 року відповідно договору купівлі-продажу нежитлового об`єкту, позивач набув права власності на комплекс будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 . Вказаний комплекс позивачем використовується у господарській діяльності для виробництва харчових продуктів. Разом з комплексом до ТОВ «Миколаївмолпром» перейшло у власність асфальтне покриття, що знаходиться на території комплексу будівель та огорожа, яка відокремлює виробничі потужності товариства від інших осіб і призначені для їх обслуговування та, на думку позивача, є приналежністю придбаного нежитлового комплексу будівель. 23 листопада 2020 року відповідачем здійснено часткове руйнування вказаної огорожі та асфальтного покриття чим порушено право ТОВ «Миколаївмолпром» на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Одночасно, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з руйнування чи демонтажу огорожі та асфальтного покриття розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник обґрунтував тим, що дії відповідача із знесення огорожі та руйнування асфальтового покриття можуть призвести до неможливості реального поновлення інтересів позивача, у разі задоволення позову, а для їх відновлення позивачу необхідно буде докласти значних додаткових зусиль та витрат. Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року заяву ТОВ «Миколаївмолпром» задоволено. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з руйнування чи демонтажу огорожі та асфальтового покриття, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на період розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Миколаївмолпром» до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності на матеріальні цінності. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу районного суду від 27 листопада 2020 року, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами спору щодо права власності на матеріальні цінності у вигляді огорожі та асфальтового покриття, оскільки матеріали справи таких доказів не містять. Звертає увагу, що йому на праві власності належить нежитлова будівля, яка розташована на орендованій ним земельній ділянці по АДРЕСА_2 та нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_3 . Земельні ділянки під вказаними будівлями межують між собою, належать до земель комунальної власності і були передані йому в оренду як фізичній особі та як керівнику ПП «Веселий Роздол». На вказаних земельних ділянках він проводить роботи по впорядкуванню належної йому на праві власності нежитлової будівлі і жодного відношення до сусідньої земельної ділянки ТОВ «Миколаївмолпром» не має. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. В провадженні Доманівського районного суду Миколаївської області перебуває справа №475/999/20, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївмолпром» до ОСОБА_2 про усунення права власності шляхом відновлення ОСОБА_2 огорожі та асфальтного покриття розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у стан, який існував до порушення. У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Оскільки позивач звернувся в суд з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11,12,76 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку наявних у матеріалах справи доказів (копію договору купівлі продажу нежитлового об`єкта від 08.08.2007р, копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно; копію довідки про балансову вартість від 25.11.2020р; копію акту ТОВ «Миколаївмолпром» від 23.11.2020р.), встановив, що відповідачем здійснюються дії щодо пошкодження огорожі та частини асфальтового покриття на земельній ділянці, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать позивачу та відповідачу, щодо якої між сторонами виник спір. У зв`язку з чим дійшов висновку, що припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь які дії з руйнування чи демонтажу огорожі та асфальтового покриття, розташованих по АДРЕСА_1 , у разі задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, про захист яких він звернувся до суду та призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту його порушених прав в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. При цьому суд першої інстанції урахував зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову (заборона вчиняти будь які дії з руйнування чи демонтажу огорожі та асфальтового покриття на земельній ділянці) та предметом позовної вимоги (усунення порушення права власності шляхом відновлення огорожі та асфальтового покриття у стан, який існував до порушення), співмірність вжитих заходів забезпечення позову і предмету позову; вказав, що зазначені заходи тимчасові (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження земельної ділянки у стані, який дозволив би захистити відповідне право позивача). Відтак суд обгрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність спору між сторонами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зважаючи на підстави заявленого позову, на забезпечення якого позивач звернувся з цією заявою, його обгрунтування, яке він визначив, зокрема, протиправне руйнування відповідачем огорожі та асфальтового покриття, що призводить до порушення права користування належним йому нерухомим майном по АДРЕСА_1 , що розташоване на суміжній земельній ділянці, свідчить про наявність існуючого між сторонами спору. Суд першої інстанції хоча і помилково зазначив про наявність спору щодо права власності на матеріальні цінності, в той час, як має місце спір з приводу користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать позивачу та відповідачу, однак це не вплинуло на правильність вирішення справи судом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, належить до земель комунальної власності, а матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем прав позивача під час здійснення робіт по впорядкуванню належної ОСОБА_2 на праві власності нерухомої будівлі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача на безперешкодний прохід до належної йому на праві власності нежитлової будівлі та земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні на умовах договору оренди, а обмежується лише можливість вчиняти дії з руйнування чи демонтажу огорожі та асфальтового покриття на земельній ділянці, на якій розташовані належні сторонам нежитлові будівлі. До того ж, застосовуючи такі заходи забезпечення позову, колегія суддів враховує, що законодавством збалансовані права як особи, яка ініціює питання про забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовані (ст.ст. 154, 159 ЦПК України). Заборона вчиняти певні дії зводиться лише до тимчасового обмеження прав щодо користування земельної ділянки до вирішення спору по суті та дотримання цих прав гарантується можливістю застосування правового механізму зустрічного забезпечення та відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову. У зв`язку з наведеним колегія приходить висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді: _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 12.03.2021р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»