Постанова 4811 № 460/2694/17

Справа № 460/2694/17 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М. Провадження № 22-ц/811/3799/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретар: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представників позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Карпин І.М. від 18 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку,- в с т а н о в и л а : рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку № НОМЕР_2 та земельної ділянки, що знаходяться у с.Шоломинь Пустомитівського району Львівської області збитків в розмірі 1 483 000 (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі) гривень. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові. Вважає, що при винесені рішення мали місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм матеріального права. Зазначає що для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками та вини. Звертає увагу, що як вбачається із змісту статті 661 ЦК України, положення вказаної статті не передбачають відповідальності продавця без його вини. Крім цього, вказана стаття не містить жодних інших винятків для можливості притягнення продавця до відповідальності за відсутності хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення. В укладеному між сторонами спору договорі купівлі-продажу теж не передбачено можливості притягнення продавця до відповідальності за порушення договірного зобов`язання за відсутності його вини. А тому, вина Відповідача теж є обов`язковою умовою відповідальності за статтею 661 ЦК України. Зазначає, що факт витребування майна від добросовісного набувача є підставою для відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання цього майна. Проте, як роз`яснив Верховний Суд України в листі від 24.11.2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину. Вказує, що в даному випадку Відповідач такою особою не є, оскільки договір від 08.09.2011 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки, за котрим вона відчужувала вказане майно в судовому порядку недійсним не визнавався, а кошти за правочином, що визнавався недійсним (договір від 26.07.2010 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ) отримала інша особа власне ОСОБА_6 . В судове засідання учасники справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що їх інтереси в судовому засіданні захищали представники. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки на підтримання апеляційної скарги, представників позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позов, заяви про збільшення розміру позовних вимог, відзиву на неї, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також інших письмових та усних заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 22, ч.1 ст. 661 ЦК України, ч. 4 ст. 82, ст. 141 ЦПК України п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», та задовольняючи частково позов, виходив з того, що 08.09.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку та земельної ділянки згідно з договором становить 376 525,00 грн. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.04.2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.07.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 02.03.2017, визнано недійсною довіреність від 25.06.2010, видану ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 , що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрована в реєстрі за №1969, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 26.07.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Борисовою (Карпа) Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №738, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином у позивача ОСОБА_3 виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування йому збитків у вигляді вартості придбаного ним житлового будинку, який в подальшому вибув з його власності не з його вини, а саме: за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року (частина четверта статті 82 ЦПК України), унаслідок визнання недійсною довіреності від 25.06.2010, виданої ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 та договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 26.07.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Враховуючи те, що спірний житловий будинок вибув з власності ОСОБА_3 на користь третіх осіб на підставах, що виникли до продажу йому житлового будинку, тому відповідач ОСОБА_1 , як продавець цього нерухомого майна, має відшкодувати йому, як покупцю, завдані збитки, оскільки придбаний ним житловий будинок вибув з його володіння не з його вини. Суд вважав, що доводи відповідача про те, що сплачені позивачем грошові кошти за спірний житловий будинок слід стягнути не з неї, а з ОСОБА_6 , оскільки договір від 08.09.2011 купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки, за котрим вона відчужувала вказане майно у судовому порядку недійсним не визнавався, а кошти за правочином, що визнався недійсним отримала інша особа - власне ОСОБА_6 , є безпідставні. Вказані доводи ОСОБА_1 спростовуються вищевказаними обставинами та зазначеним преюдиційним рішенням суду, яким встановлено незаконність набуття нею права власності на спірне нерухоме майно. У разі, якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу (пункт 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»). Оскільки ОСОБА_1 була продавцем спірного житлового будинку, то саме з неї підлягають стягненню збитки, завдані позивачу вилученням у нього майна. Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 12 жовтня 2018 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , ринкова вартість житлового будинку, площею 183,0 м?, який складається з семи житлових кімнат, житловою площею 131,3 кв.м, загальною площею 183,0 кв.м, до будинку належить такі господарські будівлі та споруди: цегляна літня кухня «Б», цегляний гараж «В», цегляний сарай «Г», цегляна вбиральня «Д», металеві ворота «1», огорожа з металевої сітки «2», металева хвіртка «З», становить 1 483 000,00 гривень. Будь-яких заперечень з приводу розміру ринкової вартості житлового будинку, встановленого суб`єктом оціночної діяльності, стороною відповідача не заявлялось. Суд зазначив, що доводи сторони відповідача в частині того, що реальний розмір збитків слід оцінювати лише у пропорційному порівнянні ціни договору із сьогоднішньою ринковою вартістю спірного будинку та ретроспективною оцінкою цього ж майна станом на день його придбання є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства. Будь-яких доказів на підтвердження даних доводів відповідач суду не подав. Також суд зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 380 000 грн до задоволення не підлягають. Згідно з п.10 Договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки від 08.09.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким передбачено, що сторони погодили, що у випадку визнання договору недійсним (розірвання) зі сторони продавця, останній зобов`язується сплатити покупцю штрафні санкції в розмірі 380 000 грн. Обставин, визначених вказаним пунктом договору, за яких відбувається сплата штрафних санкцій, позивачем не наведено, а відтак суд вважав, що в цій частині позов до задоволення не підлягає. Оцінюючі в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з ОСОБА_1 1 483 000 грн. збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 суд стягнув судові витрати в розмірі 8810 грн. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції в цілому обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. 6.07.2017 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом ОСОБА_1 , у якому з врахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 483 000 (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 380 000, 00 грн (триста вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) штрафних санкцій згідно п. 10 договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 08.09.2011 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що згідно договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2011, купив у ОСОБА_1 житловий будинок і земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 за 376 525,00 грн. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.04.2016 у справі №450/271/15 визнано недійсною довіреність від 25.06.2010, видану ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 , що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрована в реєстрі за №1969, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 26.07.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Борисовою (Карпа) Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №738, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що він позбавлений права власності на будинок через обставини, котрі були йому невідомі і не могли бути відомі на час укладення договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки з ОСОБА_1 , тому просить стягнути з ОСОБА_1 завдані йому збитки. Як правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, 8.09.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку та земельної ділянки згідно з договором становить 376 525,00 грн. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.04.2016 року визнано недійсною довіреність від 25.06.2010, видану ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 , що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрована в реєстрі за №1969, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 26.07.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Борисовою (Карпа) Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №738, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.07.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 02.03.2017 року. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у разі, якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03.04.2019 року у справі №450/1858/15-ц, від 08.02.2018 року у справі №127/15699/16-ц, від 30.10.2019 року у справі №640/14719/15-ц, від 30.10.2019 року у справі №206/1193/16-ц. Зважаючи на вказане, судом першої інстанції вірно встановлено, що у позивача ОСОБА_3 виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування йому збитків у вигляді вартості придбаного ним житлового будинку, який в подальшому вибув з його власності не з його вини, а саме: за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року (частина четверта статті 82 ЦПК України ), унаслідок визнання недійсною довіреності від 25.06.2010, виданої ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_6 та договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 26.07.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Отже, такі обставини відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Враховуючи те, що спірний житловий будинок вибув з власності ОСОБА_3 на користь третіх осіб на підставах, що виникли до продажу йому житлового будинку, тому відповідачка ОСОБА_1 , як продавець цього нерухомого майна, має відшкодувати йому, як покупцю, завдані збитки, оскільки придбаний ним житловий будинок вибув з його володіння не з його вини. Також, судом вірно встановлено, що доводи відповідачки про те, що сплачені позивачем грошові кошти за спірний житловий будинок слід стягнути не з неї, а з ОСОБА_6 , оскільки договір від 08.09.2011 купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки, за котрим вона відчужувала вказане майно у судовому порядку недійсним не визнавався, а кошти за правочином, що визнався недійсним отримала інша особа власне ОСОБА_6 , є безпідставними. Вказані доводи ОСОБА_1 спростовуються вищевказаними обставинами та зазначеним преюдиційним рішенням суду, яким встановлено незаконність набуття нею права власності на спірне нерухоме майно. У разі, якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу (пункт 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»). Оскільки ОСОБА_1 була продавцем спірного житлового будинку, то саме з неї підлягають стягненню збитки, завдані позивачу вилученням у нього майна. Що стосується розміру матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає, що такий вірно визначений судом першої інстанції. Так, як вказувалось вище матеріальна шкода спричинена позивачу полягає у втраті ним його власності та розмір такої слід визначити із врахуванням наявних у матеріалах справи належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що підтверджують цю вимогу. Так, як вбачається із матеріалів справи позивач придбав будинок та земельну ділянку за 376525 згідно договору купівлі-продажу від 08.09.2011 року у ОСОБА_1 . Вказаний договір не визнаний недійсним, не оспорений та отримання саме такої суми коштів за придбання будинку та земельної ділянки було погоджено сторонами у самому договорі, який ними обома підписаний та виконаний у повному обсязі. Із звіту ж про незалежну оцінку житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 12 жовтня 2018 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , ринкова вартість житлового будинку, площею 183,0 м?, який складається з семи житлових кімнат, житловою площею 131,3 кв.м, загальною площею 183,0 кв.м, до будинку належить такі господарські будівлі та споруди: цегляна літня кухня «Б», цегляний гараж «В», цегляний сарай «Г», цегляна вбиральня «Д», металеві ворота «1», огорожа з металевої сітки «2», металева хвіртка «З», становить 1 483 000,00 гривень. Будь-яких заперечень з приводу розміру ринкової вартості житлового будинку, встановленого суб`єктом оціночної діяльності, стороною відповідача не заявлялось. Інших даних про вартість будинку у матеріалах справи немає. Тому, судом вірно зазначено, що доводи сторони відповідача в частині того, що реальний розмір збитків слід оцінювати лише у пропорційному порівнянні ціни договору із сьогоднішньою ринковою вартістю спірного будинку та ретроспективною оцінкою цього ж майна станом на день його придбання є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства. Також, будь-яких доказів на підтвердження даних доводів ні у суді першої ні апеляційної інстанцій відповідач суду не подав. Зважаючи на вказане, доводи скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому доводи апеляційної скарги вцілому слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу слід залишити без задоволення. Рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05.03.2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра