Постанова 4807 № 333/5602/20

Дата документу 10.03.2021 Справа № 333/5602/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/5602/20 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й. Провадження № 22-ц/807/1052/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, скасування рішення та запису державного реєстратора, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2245/К/1 від 13 травня 2020 року в частині права вимоги за кредитним договором № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року та за іпотечним договором № 0710/0608/55-023-Z-1 від 24 червня 2008 року; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52239343 від 14 травня 2020 року та запис про іпотеку № 36498453. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2020р. відкрито провадження за вищезазначеним позовом. Після відкриття провадження позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом внесення державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заборони всім державним реєстраторам, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, міської, районної державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, до розгляду справи по суті, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Реєстрацій номер майна: 18071361. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на даний момент ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» пред`явило вимогу, у випадку невиконання якої, має намір звернути стягнення на вказану квартиру в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». За таких умов, якщо відбудеться звернення стягнення на квартиру, то рішення суду, у разі задоволення позову і скасування рішень про зміну іпотекодержателя, не зможе бути виконаним. Звернення стягнення ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на квартиру, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неправомірного заволодіння майном позивача та значних часових і матеріальних затрат по поверненню квартири, що, в свою чергу, призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість заяви та не співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Суд першої інстанції виходів з того, що позивач оспорює лише договір про відступлення права вимоги, а не договір іпотеки. І за таких умов, забезпечення позову безпідставно обмежить права іпотекодержателя. Також, суд звернув увагу, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» ще не вжив ніяких заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України). Як зазначено у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з роз`ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом встановлено, що відповідно до змісту позовної заяви предметом позову є визнання недійним договору № 2245/к/1 від 13 травня 2020 року про відступлення права вимоги в частині права вимоги за кредитним договором № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року та за іпотечним договором № 0710/0608/55-023-Z-1 від 24 червня 2008 року, та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5239343 від 14 травня 2020 року та запис про іпотеку № 36498453. Оскаржуваним позивачем договором відступлення вимоги № 2245/К/1 від 13 травня 2020 року ПАТ«ДЕЛЬТА БАНК» передано ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права вимоги за кредитним договором № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року та за іпотечним договором № 0710/0608/55-023-Z-1 від 24 червня 2008 року. У зв`язку із чим ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» стало іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання по зазначеному кредитному договору. Дійсно, сам по собі договір іпотеки не оспорюється, водночас позивачем також оскаржується відступлення права вимоги за цим іпотечним договором до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС». Отже, як вбачається з предмету позову, у випадку задоволення позовних вимог, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» втратить свій статус іпотекодержателя квартири АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_1 просить також скасувати рішення про реєстрацію ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» як іпотекодержателя. За таких умов, існує спір, предметом якого є також і запис про державну реєстрацію іпотечного права. Відтак у разі ухвалення можливого рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги і, як наслідок, скасування реєстраційного запису про зазначення іпотекодержателем іпотечного майна ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. На користь зазначену свідчить вимога, спрямована новим іпотекодержателем в особі ТОВ «УКДЕБТ ПЛЮС» позивачу про намір набути право власності на іпотечне майно на підставах ст..ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» у випадку невиконання позивачем як боржником обов`язку за кредитним договором, тобто в позасудовому порядку, що може відбутись шляхом перереєстрації іпотечного майна на нового кредитора. Отже до закінчення розгляду справи ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", будучи іпотекодержателем вищенаведеної квартири, має реальну можливість вчинити дії щодо розпорядження цим майном. Між тим, при вирішенні питання забезпечення позову, районним судом не було враховано вказаних обставини та не взято до уваги аргументи позивача про те, що скасування запису про іпотеку № 36498453 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначене ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", є наслідком застосування недійсності правочину. Тому слід запобігти переходу права власності іпотечного майна як до ТОВ «УКРДЕПТ ПЛЮС», так і від нього до інших осіб, до розгляду цієї справи по суті. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків суду становищу, яке наразі склалось, щодо реальності загрози набуття відповідачем права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку, знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими. Верховний Суд неодноразово приходив до висновків, що встановивши, що між сторонами існує спір, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування та державного реєстратора, на підставі яких здійснено перереєстрацію права на спірне майно, суд повинен забезпечити виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення заборони реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до його відчуження, внаслідок чого істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову. Також, судом першої інстанції було зауважено, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на момент розгляду справи у суді першої інстанції, ще не було вчинено ніяких дій щодо звернення стягнення. Проте вказаний висновок суду не заслуговує на увагу, оскільки 10.07.2020 року (до подачі позовної заяви), ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» пред`явило вимогу до ОСОБА_1 про усунення порушень основного зобов`язання, у випадку невиконання якої, має намір звернути стягнення на спірну квартиру в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Наявність вказаної обставини свідчить про те, що в рамках позасудової процедури стягнення вже вчинені дії, які є доказом того, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога відповідно до ст.. 35 ЗУ «Про іпотеку» саме передує початку цієї процедури. Тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» зареєструє за собою право власності на квартиру, а в подальшому може здійснити й її відчуження. Отже, звернення стягнення ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на квартиру, зокрема, в позасудовому порядку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких позивач звернувся до суду. У Постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18 висловлено правову позицію, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Крім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що забезпечення позову призведе до неправомірного обмеження прав ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» як іпотекодержателя. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2020 року по справі № 442/3250/18 зазначив в аналогічній ситуації наступне: застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Права ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» у ситуації, що склалась, вже забезпечені тим, що він є зареєстрованим іпотекодержателем спірної квартири, а тому забезпечення позову само по собі не призведе до позбавлення його такого права. В даному випадку мова йде лише про тимчасове обмеження. Отже, обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову знаходиться у прямому зв`язку із предметом спору, і невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. УхвалуКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2021 року про відмову в забезпеченні позову скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити всім державним реєстраторам, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, міської, районної державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, до розгляду справи по суті, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Реєстрацій номер майна: 18071361. Ухвала підлягає негайному виконанню. Стягувач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕПТ ПЛЮС», ЄДРПОУ 43212924, пр. Степана Бандери, буд. 28-А, м. Київ, 04073. Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 12 березня 2021 року Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.