Постанова Харківський апеляційний суд № 643/13171/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 03 березня 2021 року м. Харків справа №643/13171/20 провадження № 22-ц/818/1502/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора, особа, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2 представник особи, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року, у складі судді Майстренко О.М., в залі суду в місті Харкові, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2010 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що в 2006 році донька заявника придбала квартиру АДРЕСА_1 . З того ж часу заявник почала приїжджати до своєї доньки. В цьому ж будинку в квартирі АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_4 , з яким заявник познайомилася і почала підтримувати спочатку приятельські, а потім сімейні стосунки. Приблизно в 2010 році вона переїхала до нього в квартиру і почала проживати разом з ним. Вони вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки. Ні заявник, ні ОСОБА_4 в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. В грудні 2018 року заявник звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , оскільки тривалий час проживала разом з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не підтверджено родинні стосунки зі спадкодавцем або факт проживання однією сім`єю. У зв`язку з вказаним заявник вимушена звернутися до суду. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2010 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що вона є рідною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наголошує, що ОСОБА_1 було достовірно відомо, що спадкоємицею за померлим ОСОБА_4 вона не є, що у справі окремого провадження був наявний спір про право, однак остання свідомо не повідомила суд про дані обставини, а суд не з`ясував, внаслідок чого ОСОБА_2 не було залучено до у часті у справі. Зазначає, що про смерть свого батька ОСОБА_2 довідалася випадково. ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_3 сам, він ні з ким не проживав, зв`язок з родичами останній час до своєї смерті не підтримував. Вказує, що незважаючи на те, що померлий ОСОБА_4 та мати ОСОБА_2 розлучилися, зв`язок із ОСОБА_4 ОСОБА_2 підтримувала, і на це є фотодокази та численні свідки. Останній раз ОСОБА_2 бачила ОСОБА_4 у 2018 році, тоді вони посварилися, при цьому, на момент сварки батько проживав сам. Вказує, що ОСОБА_2 має власну родину, з померлим батьком також разом не проживала, а останні 2 роки взагалі постійно мешкала та працювала в м. Бровари, доглядаючи дитину рідної сестри - ОСОБА_5 . Догляд за немовлям забирав багато часу, тому до м. Харкова ОСОБА_2 приїжджати вдавалося рідко і цей час вона витрачала на спілкування зі своєю родиною та виховання своїх дітей. Про смерть батька ОСОБА_2 дізналася навесні 2020 року, коли внаслідок спалаху пандемії COVID-19 була змушена повернутися до Харкова. Вважає, що суд першої інстанції, не перевіривши відомості, щодо того, чи є інші спадкоємці, не досліджуючи матеріали спадкової справи та чи дійсно ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після померлого ОСОБА_4 в розумінні ст. 1264 ЦК України, прийняв рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не залучивши до справи існуючого родича - рідну доньку померлого - ОСОБА_2 . Звертає увагу суду на те, що у матеріалах справи (Т.1, а.с. 23) наявна відповідь Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори № 617/02-14 від 01.04.2020 року щодо кола спадкоємців. Згідно даної відповіді, крім ОСОБА_1 , заяву про прийняття спадщини було подано ще однією особою - племінником померлого, ОСОБА_6 , але він також не був залучений судом до участі у справі. Зазначає, що з тексту рішення вбачається, що факт проживання однією сім`єю було встановлено з показань свідків, доньки ОСОБА_7 та друга ОСОБА_1 ОСОБА_8 . Однак, з матеріалів справи вбачається, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніколи судом безпосередньо не допитувалися. Висновок про факт проживання однією сім`єю зроблено на підставі письмових пояснень, які ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були подані 04.09.2020 року, тобто в день винесення рішення по справі через канцелярію суду. Таким чином, судом не встановлювалась особистість свідків, не повідомлялося свідкам про кримінальну відповідальність, присягу свідка свідки не складали. Вказує, що на підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим, заявницею не подано жодної фотографії. Похованням померлого займалася не ОСОБА_1 , а інша людина - ОСОБА_8 , що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання (Т.1 а.с. 12 ). Виходячи навіть із цих доказів, не можна було встановити факт спільного проживання однією родиною. Представником ОСОБА_1 ОСОБА_9 подано відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що оскаржуване рішення жодним чином не впливає на права, свободи, інтереси або обов`язки апелянта, оскільки апелянт не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , апелянт відноситься до першої черги спадкоємців, а ОСОБА_1 до четвертої черги. Вказує, що до участі у справі не повинні залучатися особи, які не прийняли спадщину, саме тому ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі, оскільки вона спадщину у встановлений законом строку не прийняла. Крім ОСОБА_1 спадщину ніхто не прийняв, тому інші особи до участі у справі не залучалися. Вказує, що на підставі довідки нотаріуса про коло спадкоємців ОСОБА_4 судом було встановлено, що відсутні інші спадкоємці, які прийняли спадщину після його смерті, а отже спір про право був відсутній. Апелянт звернулася до нотаріуса значно пізніше після спливу шести місяців після смерті ОСОБА_4 , про її звернення нікому не було відомо. Вважає, що справа підлягала розгляду в порядку окремого провадження, адже на момент її розгляду, як і на сьогодні, були відсутні будь-які інші спадкоємці, які прийняли спадщину. Отже спір про право відсутній. Власне до прийняття спадщини ОСОБА_2 спору не може існувати, оскільки вона до цього часу не має ніякого права на спадщину. Також звертає увагу суду, що ОСОБА_2 не цікавилася життям померлого, не спілкувалася з ним, не знала навіть про його смерть, жодним чином йому не допомагала. Так само і померлий ОСОБА_4 ніколи не казав про існування у нього доньки і про це ніхто в будинку не знає. Надані Апелянтом фотокартки зроблені більше 10 років тому і не дають можливість ідентифікувати хто саме зображений на них. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, або особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в разі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Судове рішення, оскаржене особою, що не брала участі у справі повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2006 року донька заявника придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом харківського міського нотаріального округу Д`яченко В.Є. за реєстровим номером 1181. З того ж часу заявник почала приїжджати до своєї доньки. В цьому ж будинку в квартирі АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_4 , з яким позивач познайомилася і почала підтримувати спочатку приятельські, а потім сімейні стосунки. Приблизно в липні 2010 році вона переїхала до нього в квартиру і почала проживати разом з ним. Вони вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки. Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 08 листопада 2018 року. Похованням ОСОБА_4 займалася заявник, що підтверджується договором-замовленням №621/05 на організацію та проведення поховання з КП «Ритуал», реєстраційною карткою про кремацію № НОМЕР_2 та показаннями свідків. В грудні 2018 року позивач звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , оскільки тривалий час проживала разом з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори №1197/02-31 від 11 травня 2019 року заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки Позивачем не підтверджено родинні стосунки зі спадкодавцем або факт проживання однією сім`єю, у зв`язку з чим заявник змушена звернутися до суду для встановлення відповідного факту. Згідно Листа Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори №617/02-14 від 01 квітня 2020 року наявні дані про те, що до складу спадкоємців ОСОБА_4 входять ОСОБА_1 , яка 01.12.2018 року подала заяву про прийняття спадщини та ОСОБА_6 - племінник, від якого 19.08.2019 року поштою надійшла заява про прийняття спадщини. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18. Згідно роз`яснень, які містять у п.2 постанови Пленуму ВерховногоСуду Українивід 30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування»справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 (до укладення шлюбу ОСОБА_10 ) є рідною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.11.1971 року НОМЕР_3 . (а.с. 67). Свідоцтвом про шлюб від 26.12.1992 року НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 (а.с. 68). Як на підставу вимог заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення юридичного факту необхідно їй для оформлення спадщини за законом у четверту чергу згідно ст.1264 Цивільного кодексу України. Отже, зі змісту наданих матеріалів вбачається, що встановлення факту безпосередньо пов`язане з вирішенням питання про право власності та для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Між тим, на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою, що є предметом цього судового розгляду, в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова вже перебувала позовна заява ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .. Вказаний спір на цей час не вирішено. Зазначене свідчить про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду. Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Московського районного суду м.Харкова від 04 вересня 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , третя особа Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова