Постанова 4801 № 128/3769/24

Справа № 128/3769/24 Провадження № 22-ц/801/1470/2026 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокуСправа № 128/3769/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Галіциної Віри Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року, постановлене у складі судді Саєнко О. Б. в залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 в с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_1 ). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить в тому числі: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га в межах згідно з планом, розташована: АДРЕСА_1 , що належали померлому згідно Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 як дружина померлого є спадкоємицею першої черги за законом після його смерті. Іншими спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є їх рідні діти: син ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка, подавши у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично спадщину після смерті батька не прийняли, оскільки на момент смерті з ним не проживали за однією адресою, а також не зверталися із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори на протязі шести місяців з моменту смерті спадкодавця. Проте у будинку АДРЕСА_1 , де проживала позивачка із чоловіком до дня його смерті був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 взагалі не проживав на момент смерті батька ОСОБА_5 разом з ним у житловому будинку АДРЕСА_1 , оскільки тривалий час проживає в АДРЕСА_2 , разом із дружиною та своєю родиною, цей факт підтверджується актом, складеним в присутності сусідів і затвердженим уповноваженим представником Якушинецької сільської ради від 28 лютого 2024 року, довідкою Якушинецької сільської ради від 28 лютого 2024 року за № 2-2-103. Таким чином, ОСОБА_2 фактично спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька не прийняв і фактично на неї не претендує, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк він не звертався. ОСОБА_1 має можливості оформити свої спадкові права на спадковий будинок та земельну ділянку в нотаріальній конторі, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вінницької районної державної нотаріальної контори від 12 серпня 2024 року за № 1512/02-31. Для того, щоб вирішити спір в досудовому порядку ОСОБА_1 зверталася до Вінницької районної державної нотаріальної контори, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто досудове врегулювання спору не дало бажаних результатів, а тому ОСОБА_1 звернувшись в суд з даним позовом, просила встановити юридичний факт, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним постійно не проживав син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за однією адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку із обранням позивачкою неналежного способу захисту своїх прав. При цьому місцевий суд зазначив, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання за нею права власності на спадкове майно, однак такої позовної вимоги не заявлено. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою (її представником) способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів позивача і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2026 року справу призначено до розгляду на 18 червня 2026 року о 10 год 30 хв. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви. Також у скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права, а також судом не захищено невизнані права позивачки, адже саме її право на спадкування після смерті чоловіка є невизнаним, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вінницької районної державної нотаріальної контори від 12 серпня 2024 року за № 1512/02-31, а тому ОСОБА_1 звернулася до суду для встановлення факту не проживання іншого спадкоємця на момент смерті зі спадкодавцем, надала відповідні докази цього факту. Також скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції розглядав дану справу на протязі двох років і увесь цей час позивачка як законна спадкоємиця після смерті чоловіка ОСОБА_5 не мала можливості оформити свої спадкові права. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини, встановлені судом 19 серпня 1978 ро між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а. с. 8). ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а. с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 5). За життя ОСОБА_4 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним площею 0,25 га, кадастровий номер 0520688200:02:002:0102, що підтверджується витягами із державного реєстру речових прав, свідоцтвом право власності (а. с. 13-15). 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка (зворот а. с. 58). Відповідно до повідомлення Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області № 104/02-14 від 29 січня 2024 року окрім ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався (зворот а. с. 61). 12 серпня 2024 року державний нотаріус Березовська Л. М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки є інший спадкоємець, який фактично прийняв спадщину. Таким є син позивачки та померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - місце проживання його зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 21). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. Як передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші). Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Предметом позову у цій справі ОСОБА_1 визначила вимоги про встановлення факту непроживання відповідача ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 . В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка. З метою оформлення спадкових прав вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину на спадкове майно, яка повідомила їй про право ОСОБА_2 на частку спадкового майна як спадкоємця першої черги, з урахуванням реєстрації його місця проживання в спірному будинку. Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивачка фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені в цій справі ОСОБА_1 позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину, не відповідають належному способу захисту. При цьому суд взяв до уваги висновки Верховного Суду у подібних справах, викладені у постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23. Так, Верховний Суд зауважив, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України. Факти, про які позивачка просить ухвалити рішення у цій справі, щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем на день смерті останнього та визнання його таким, що не прийняв спадщину, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадщину. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)». За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Водночас апеляційний суд погоджується із покликаннями представника відповідача на значний строк розгляду справи судом першої інстанції, втім це не призвело до неправильного вирішення спору по суті. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Галіциної Віри Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року залишити без змін. Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 80 коп.) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повна постанова складена 22 червня 2026 року. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський