Постанова 4824 № 761/42300/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №761/42300/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4223/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року (суддя Саадулаєв А.І.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Турчин Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: у грудні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В., вчиненого 26 серпня 2020 року, щодо стягнення коштів з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Одночасно з позовною заявою представник позивача - адвокат Москалюк Т.В. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі під номером 2867, про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,2500га, кадастровий номер: 3222480600:03:04:0019, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бобриця, яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Представник позивача посилалася на те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову це може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року заяву задоволено, з метою забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича, вчиненого 26 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі під номером 2867, на час розгляду цивільної справи №761/42300/20 і до набрання законної сили рішенням суду. У поданій апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, не врахування тієї обставини, що застосовані заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжитими без перевірки судом існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду та такими, що грубо порушили права і інтереси ТОВ «ФК «Приватні інвестиції». Також відповідач зазначає, що до заяви не додані жодні докази, які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а забезпеченням позову товариству завдано збитків як іпотекодержателю, оскільки останній позбавлений можливості реалізувати предмет іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Крім того, відповідач посилається на те, що заява про забезпечення позову у порушення ч. 1 ст. 151 ЦПК України не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не поданий. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, зокрема на офіційні електронні адреси (с.с.75-79), у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, клопотання про перенесення розгляду справи не подали, тому колегія суддів відповідно до ст. 372 ЦПК України розглянула справу у їх відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах процесуального права. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. У даній справі позивач заявив вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У заяві позивач просив зупинити примусове стягнення, яке вже відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що "застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20 грудня 2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову". Враховуючи, що 28 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. відкрите виконавче провадження № 62908934 з примусового виконання виконавчого напису № 2867, виданого 26 серпня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, а позивач оскаржує цей виконавчий напис у судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується у судовому порядку. Обраний позивачем вид забезпечення позову спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, що належить позивачу, на підставі виконавчого напису, який є предметом спору, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не порушують права та інтересі відповідача. За таких обставин, забезпечення позову та зупинення стягнення за спірним виконавчим написом пов`язані з розглядом даної справи і виконанням можливого рішення суду за результатами її розгляду та є співмірним із заявленим позовом. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, є безпідставними, оскільки в заяві про забезпечення позову заявником викладено підстави, у зв`язку із якими він просить забезпечити позов, зокрема, представник позивача зазначив, що реалізація майна позивача унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення даного позову та захист прав та інтересів позивача. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неправомірно не застосував зустрічне забезпечення, не можуть бути підставою для скасування ухвали. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, навівши мотивоване обґрунтування своїм висновкам. Відповідно до частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. З наданих суду документів вбачається, що позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 , тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про зустрічне забезпечення під час розгляду справи судом першої інстанції. Твердження відповідача про те, що оскаржувана ухвала позбавляє можливості реалізувати своє право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути підставою для скасування ухвали суду, враховуючи, що таке право товариства оспорюється у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 11 березня 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк