Постанова 4824 № 755/6768/20

справа № 755/6768/20 провадження № 22-ц/824/10261/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Київ від 26 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати виконавчий напис №4720 від 12 вересня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною таким, що не підлягає виконанню. Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні №60150611 приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни за виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Гамзатової Аліни Анатоліївни №4720 від 12 вересня 2019 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Київ від 22 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Гамзатової А.А., приватного виконавця Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- визнано неподаною та повернено позивачу. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Київ від 26 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із указаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Указує, що в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є блокування виконання виконавчого провадження та таке зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є підміною рішення суду. Також, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, позивачем буде досягнуто мети позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, без розгляду справи по суті. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. проти апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити. В судове засідання представник ТОВ «Вердикт Капітал», приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Гамзатова А.А. не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, позивачем буде досягнуто мети позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, без розгляду справи по суті. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно з п.6 зазначеної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричиненняїм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. При цьому, згідно пункту 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий напис №4720 від 12 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Гамзатовою А.А., таким, що не підлягає виконанню. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно вважав, що зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є перешкоджання виконання виконавчого провадження, а зупинення виконавчого провадження не є повноваженням суду, а виключним повноваженням державного виконавця за клопотанням сторони виконавчого провадження. Більше того, суд не вправі вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Шевченківського районного суду міста Київ від 26 червня 2020 року. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку та не може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 цього кодексу. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Київ від 26 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба