Постанова 4814 № 544/299/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/299/20 Номер провадження 22-ц/814/455/21Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 15:07:56 год. до 16:18:18 год., дата виготовлення повного тексту рішення 18 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» про витребування нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, третя особа: Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Людмила Василівна, Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення вимог просив ухвалити рішення, яким: - витребувати у ТОВ «АГРОВІКА» нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 830,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю (навіс) загальною площею 518,7 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю (пекарня) загальною площею 125,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 . - скасувати рішення державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації Пирятинської РДА Полтавської області Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 43855218 від 05.11.2018 року) відносно нежитлової будівлі (телятник) загальною площею 830,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 ; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 43853697 від 05.11.2018 ) відносно нежитлової будівлі (навіс) загальною площею 518,7 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 ; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 43854825 від 05.11.2018 ) відносно нежитлової будівлі (пекарня) загальною площею 125,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 . - скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «АГРОВІКА» на нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 830,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_4 (номер запису про право власності 28739804), нежитлову будівлю (навіс) загальною площею 518,7 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 28738488), нежитлову будівлю (пекарня) загальною площею 125,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 28739441). Заявлені вимоги мотивовані тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.03.2004р. у цивільній справі №2-353/2004 ОСОБА_1 та іншим членам ПСП «Авангард» виділені майнові паї, в тому числі нежитлова будівля (пекарня) «А-1» загальною площею 125,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 , нежитлова будівля (навіс) «А-1» загальною площею 518,7кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , нежитлова будівля (телятник) «А-1» загальною площею 830,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . Крім цього, у відповідності до вказаного рішення суду вилучені з колишнього ПСП «Авангард» майнові паї зазначених осіб передані ОСОБА_1 , як уповноваженій особі. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (співвласниками майнових паїв ПСП «Авангард») в рівних частинах право власності на нежитлову будівлю (пекарню) «А-1» загальною площею 125,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю (навіс) «А-1» загальною площею 518,7кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю (телятник) «А-1» загальною площею 830,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Полтавської області. 23 березня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Пирятинської міськради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. У 2019 році ОСОБА_1 дізнався, що право власності на вказане майно зареєстроване за ТОВ «АГРОВІКА». Як було з`ясовано позивачем пізніше, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстрували на себе право власності на спірні об`єкти нерухомого майна на підставі рішення суду першої інстанції, яке було скасоване, а потім відчужили це майно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які, у свою чергу, передали придбане нерухоме майно до статутного фонду ТОВ «АГРОВІКА». Посилаючись на те, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 набули у власність спірні об`єкти нерухомого майна, скасоване, то наявні підставі для витребування цього майна на підставі ст.388 ЦК України. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОВІКА» про витребування нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, задоволено частково. Витребувано з ТОВ «АГРОВІКА» нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 830,1кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю (навіс) загальною площею 518,7кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю (пекарня) загальною площею 125,1кв.м, що розташована по АДРЕСА_3 , та передано вказане нерухоме майно на користь ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «АГРОВІКА» на нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 830,1кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 28739804), нежитлову будівлю (навіс) загальною площею 518,7 кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 28738488), нежитлову будівлю (пекарня) загальною площею 125,1кв.м, що розташована по АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 28739441). У задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію відмовлено. Стягнуто з ТОВ «АГРОВІКА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1681 гривня 60 копійок. Стягнуто з ТОВ «АГРОВІКА» на користь держави судовий збір у сумі 219 гривень 72 копійки. В апеляційній скарзі ТОВ «АГРОВІКА», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувало, що суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам, а саме на момент придбання ОСОБА_8 навісу і пекарні (20.03.2015 року) рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.12.2014 року (справа № 544/2318/14-ц) було чинним, а на час придбання ОСОБА_7 (10.09.2015 року) телятника останньому не було відомо, що це рішення суду скасоване. На момент відчуження цих об`єктів нерухомості реєстрація права власності продавців не була скасована, не дивлячись на скасування рішення суду, на підставі якого таке право було зареєстроване. Окрім того, в апеляційній скарзі стверджується, що ОСОБА_1 не є і не був власником трьох спірних об`єктів нерухомості (навіс, пекарня, телятник), отже відсутні підстави вважати, що його права порушено, як і відсутні підстави, передбачені ст. 388 ЦК України щодо витребування спірного майна. Задовольнивши вимогу про витребування спірного майна у ТОВ «АГРОВІКА», суд першої інстанції не врахував, що рішенням зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Авангард» від 14.10.2014 року виділені в натурі майнові паї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а саме три спірні об`єкти нерухомості. Про це рішення зборів співвласників ОСОБА_1 було відомо, він його не оскаржував. Судом також не обґрунтовано, чому спірне майно витребуване і передане на користь саме ОСОБА_1 , якщо такої вимоги ним не заявлено, та які права позивача порушені. Окрім того, звертається увага, що про наявність рішення Апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року у справі № 544/2318/14-ц ОСОБА_1 стало відмово у день ухвалення цього судового рішення, а з позовом він звернувся лише у березні 2020 року, тобто після спливу позовної давності. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 09 березня 2004 року у цивільній справі №2-353/2004 задоволений позов співвласників паїв колишнього КСП «Авангард», реорганізованого в ПСП «Авангард», всього 72 особи: вилучено з ПСП «Авангард» Пирятинського району майнові паї позивачів (72 особи, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) і передано уповноваженій особі ОСОБА_1 . Згідно резолютивної частини рішення до складу майнових паїв входило, зокрема і таке майно: піднавіс АВМ 0,4, АВМ 0,6 вартістю 3500 грн, телятник № НОМЕР_1 вартістю 24 500 грн, приміщення пекарні вартістю 9 200 грн. Рішення набрало законної сили та є чинним. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року у цивільній справі №544/2318/14-ц визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частинах по 1/5 за кожним право власності на нежитлову будівлю (пекарню) «А-1» загальною площею 125,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю (навіс) «А-1» загальною площею 518,7кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю (телятник) «А-1» загальною площею 830,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 (т.3 а.с.105-107). Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23.03.2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.06.2015року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.12.2014 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Пирятинської міськради відмовлено (т.3 а.с.135-137, 154-156). Як свідчать матеріали реєстраційних справ №02.3-15/548703753238, №02.3-18/548588653238, №______/553363553238 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 24.12.2014, а ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 16.01.2015 звернулись до реєстраційної служби із заявами про державну реєстрацію прав власності на нежитлову будівлю (пекарню) «А-1» загальною площею 125,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю (навіс) «А-1» загальною площею 518,7кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю (телятник) «А-1» загальною площею 830,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . На підставі поданих заяв державний реєстратор прийняв рішення №18673249 від 16.01.2015, №18714420 від 19.01.2015, №18714461 від 19.01.2015, №18714634 від 19.01.2015, №18577202 від 13.01.2015, №18576637 від 13.01.2015, №18577953 від 13.01.2015, №18673308 від 16.01.2015, №18713214 від 19.01.2015, №18713395 від 19.01.2015, №18713450 від 19.01.2015, №18713583 від 19.01.2015, №18713687 від 19.01.2015, №18936589 від 29.01.2015, №18936693 від 29.01.2015 про проведення державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за вказаними особами (т.1 а.с.139 - 235, т.2 а.с.1 - 95). 20 березня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , як продавцями, і ОСОБА_8 , як покупець, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорожець І.П., згідно умов якого продавці передали у власність покупця нежитлову будівлю (пекарню) загальною площею 125,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.208). Покупцем сплачено продавцям за придбаний товар 9200грн, ринкова вартість пекарні 9 968 грн (п.1.2, 1.4 договору). Пунктом 1.3 даного договору передбачено, що нежитлова будівля (пекарня) належить продавцям на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.12.2014, справа 544\2318\14ц. (т.1 а.с.208) 20 березня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , як продавці, і ОСОБА_8 , як покупець, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорожець І.П., згідно умов якого продавці передали у власність покупця нежитлову будівлю (навіс) «А-1» загальною площею 518,7кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.67). Покупцем сплачено продавцям за придбаний товар 3500грн, ринкова вартість пекарні 29 921 грн (п.1.2, 1.4 договору). У п.1.3 договору вказано, що нежитлова будівля (навіс) належить продавцям на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.12.2014, справа 544\2318\14ц. 10 вересня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , як продавцями, і ОСОБА_7 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорожець О.О., згідно умов якого продавці передали у власність покупця нежитлову будівлю (телятник) «А-1» загальною площею 830,1кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.105). Покупцем сплачено за придбаний товар 25 000 грн, ринкова вартість пекарні 66 143 грн (п.1.2, 1.4 договору). У п.1.3 договору вказано, що нежитлова будівля (пекарня) належить продавцям на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.12.2014, справа 544\2318\14ц. На підставі договорів купівлі-продажу від 20.03.2015 за ОСОБА_8 у Державному реєстрі речових прав 20.03.2015 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (пекарню), що розташована по АДРЕСА_3 , та нежитлову будівлю (навіс), що розташована по АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_7 10.09.2015 року зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (телятник), що розташована по АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.231). Як вбачається з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є учасниками ТОВ «АГРОВІКА» (т.1 а.с.122-126). З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АГРОВІКА» №6 від 18.10.2018 вбачається, що учасники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили, в тому числі, збільшити Статутний капітал ТОВ «АГРОВІКА» за рахунок додаткових вкладів учасників ТОВ «АГРОВІКА» (т.2 а.с.81-83). Актом №1 приймання-передачі нерухомого майна у власність ТОВ «АГРОВІКА», як внеску учасника до Статутного капіталу ТОВ «АГРОВІКА» від 26.10.2018, учасник товариства ОСОБА_7 передав, а ТОВ «АГРОВІКА» прийняло у власність нежитлову будівлю (телятник), що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.127-128). Актом №2 приймання-передачі нерухомого майна у власність ТОВ «АГРОВІКА», як внеску учасника до Статутного капіталу ТОВ «АГРОВІКА» від 26.10.2018, учасник товариства ОСОБА_8 передала, а ТОВ «АГРОВІКА» прийняло у власність нежитлову будівлю (пекарню), що розташована по АДРЕСА_3 , та нежитлову будівлю (навіс), що розташована по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.224-225, т.2 а.с.84-85). 05.11.2018р. у Державному реєстрі речових прав за ТОВ «АГРОВІКА» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (телятник), що розташована по АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю (пекарню), що розташована по АДРЕСА_3 , та нежитлову будівлю (навіс), що розташована по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.138, 235, т.2 а.с.95). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування з ТОВ «АГРОВІКА» нежитлової будівлі (телятник), нежитлової будівлі (навіс), нежитлової будівлі (пекарня), передачі вказаного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «АГРОВІКА» на дані нежитлові будівлі (номера запису про право власності: 28739804, 28738488, 28739441) та відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію, суд першої інстанції виходив з доведеності ОСОБА_1 факту існування права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно, нежитлові приміщення, які вибули з володіння співвласників на підставі судового рішення, яке скасовано. Також виходив з того, з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію в момент його прийняття. Зазначав, що позивач не ставить під сумнів законність вказаних рішень суб`єкта державної реєстрації та не оспорює їх, а тому належним способом захисту права позивача є скасування державної реєстрації права власності ТОВ «АГРОВІКА» на спірні нежитлові приміщення і такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації права передбачений і ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції з 16.01.2020). Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Оскільки рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 09 березня 2004 року, яке набрало законної сили і виконане, у ПСП «Авангард» вилучені майнові паї і пайовикам (колишнім членам КСП «Авангард», всього 72 особи) передане конкретне майно, у тому числі і три спірні об`єкти нерухомості, то форма власності на вказане майно змінилася із колективної на спільну часткову, а тому відносини з користування, володіння і розпорядження розпайованим майном регулюються нормами глави 26 ЦК України, зокрема статтями 358,

364. Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч.1, ч.2). Кожен співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.1, ч.4 ст.364 ЦК України). Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як співвласники мають право на виділення їм в натурі їхньої частки у спільному майні, і такий виділ має відбутися за згодою усіх інших співвласників шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, оскільки йдеться про три об`єкти нерухомого майна. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками, що рішенням співвласників майна від 14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виділені в натурі їхні частки, а саме три спірні об`єкти нерухомості (т.3 а.с.93). У подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстрували право власності на спірні об`єкти нерухомості на підставі рішення суду, яке було пізніше скасоване (т.3 а.с.104зворот 107, 142 зворот 144), і відчужили спірні об`єкти нерухомості ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які, у свою чергу, передали придбане нерухоме майно до статутного фонду ТОВ «АГРОВІКА». Оцінюючи зазначені фактичні обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що спірне майно вибуло з володіння співвласників поза їхньою волею, а тому є підстави для вирішення спору відповідно до приписів ст.388 ЦК України. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц. Волевиявлення співвласників майна від 14 жовтня 2014 року не було реалізоване, оскільки між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та іншими співвласниками не був укладений договір відповідно до вимог закону (ч.1, ч.4 ст.364 ЦК України). Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 правових підстав для звернення до суду із цим позовом та про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності апеляційний суд зауважує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням викладеного для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду. Такі висновки сформульовані у постанові КЦС ВС від 02 грудня 2019 року у справі № 301/1283/17. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення його права, посилався на те, що він є співвласником майнових паїв (майна) колишнього ПСП «Авангард» і згідно рішення суду, яке набрало законної сили, він є уповноваженою особою співвласників майнових паїв колишнього ПСП «Авангард» (т.1 а.с.1-4; т.2 а.с.120-125). Матеріали цієї справи містять світлокопії матеріалів двох цивільних справ, які досліджувалися судом першої інстанції та на які, зокрема, посилався позивач у підтвердження заявлених вимог, у тому числі своїх повноважень представляти інтереси усіх співвласників. Проаналізувавши матеріали цивільної справи №2-353/2004 (т.3 а.с.70) за позовом ОСОБА_1 та інших (всього 72 особи) до ПСП «Авангард» про виділ майнового паю, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів усіх співвласників майнових паїв. Так, в резолютивній частині рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 09 березня 2004 року, яке набрало законної сили, міститься указівка про передачу майнових паїв уповноваженій особі ОСОБА_1 (т.3 а.с.63 зворот). Проте, у рішенні суду (його описовій та мотивувальній частині) відсутній висновок про те, у зв`язку з чим і на підставі чого (якого документу, юридичного факту) ОСОБА_1 набув право представляти інтереси усіх співвласників майнових паїв. У протоколі судових засідань (т.3 а.с.60-61) ОСОБА_1 значиться як представник позивачів, але без посилань на документ, який такі повноваження підтверджує. У цивільній справі №544/2318/14-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Пирятинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (т.3 а.с.71-157) ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року, в апеляційній скарзі посилався також на те, що він є одним із співвласників майнових паїв і уповноваженою особою усіх співвласників майнових паїв (т.3 а.с.109 зворот 110). Матеріали цивільної справи №544/2318/14-ц не містять документів, якими би підтверджувалися повноваження ОСОБА_1 діяти в інтересах усіх співвласників майнових паїв. Рішенням суду апеляційної інстанції від 23.03.2015 року у справі №544/2318/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено з тих підстав, що позивачами не обґрунтовано і не доведено факт порушення їхніх прав Пирятинською міською радою, а ОСОБА_1 як співвласник майна, якому були передані на зберігання майнові паї, не був залучений до участі у справі (т.3 а.с.142 зворот 144). У справу, що розглядається, ОСОБА_1 також не надав належних і допустимих доказів про те, що він є уповноваженою особою на представництво інтересів усіх співвласників майна, проте безперечним є те, що вибуття частини майна із загальної маси у порядку, що суперечить закону, порушує право власності ОСОБА_1 як одного із співвласників. У справі відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строку давності з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_1 був обізнаний про порушення його права у 2015 році - він оскаржив рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року у цивільній справі №544/2318/14-ц , але звернувся з цим позовом лише у березні 2020 року. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування наслідків спливу строків давності, виходив з того, що відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно у жовтні 2018 року, отже звернення до суду мало місце у межах трирічного строку. Окрім того, суд першої інстанції послався на те, що інші співвласники не були обізнані про судові рішення у справі №544/2318/14-ц. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 зроблено висновок, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше». Для правильного вирішення заяви про застосування строку давності у цій справі недостатньо лише одного твердження позивача про те, що він як співвласник майна лише у 2019 році випадково дізнався про реєстрацію права власності на спірні об`єкти спочатку за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потім за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , і подальшому за ТОВ «АГРОВІКА». Отже, ОСОБА_1 з урахуванням презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а також відповідно до вимог ст.81 ЦПК України мав довести належними, допустимими, достовірним і достатніми доказами (ст.ст.70-80 ЦПК України) існування до 2019 року об`єктивних перешкод для того, щоб дізнатися про порушення свого права. Відповідно, ТОВ «АГРОВІКА» мало довести, що інформацію про порушення свого права ОСОБА_1 мав можливість отримати раніше. Матеріалами справи підтверджується і не заперечується ОСОБА_1 , що про рішення зборів співвласників від 14 жовтня 2014 року (т.3 а.с.93), яким виділено у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 три спірні об`єкти нерухомості у рахунок їхніх часток у спільному майні, він дізнався на початку 2015 року і оскаржив рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року. ОСОБА_1 був обізнаний зі змістом рішення Апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року, зокрема з мотивами відмови у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 як співвласник майна з 2015 року мав усвідомлювати наявність претензій інших співвласників відносно спірного майна, проте, як визнав представник позивача, з того часу ОСОБА_1 жодних дій щодо оскарження рішення зборів співвласників від 14 жовтня 2014 року не вчиняв, збори співвласників до цього часу ні разу не проводилися. У позові ОСОБА_1 повідомляє, що отримав інформацію про реєстрацію права власності на спірні об`єкти з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте ним не надано суду доказів про існування у нього об`єктивних перешкод для отримання такої інформації із загальнодоступного джерела до 2019 року. У справу позивачем не надано належних і допустимих доказів по те, що перешкоджало ОСОБА_1 як співвласнику упродовж чотирьох років бути обізнаним про стан своїх майнових прав, враховуючи, що уперше спірне майно вибуло із складу спільного майна усіх співвласників у січні 2015 року, після ухвалення судового рішення, яке він оскаржив. У зв`язку з наведеним слід визнати, що ОСОБА_1 звернувся за захистом порушеного права з пропуском трирічного строку та не довів існування поважних причин такого пропущення. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку давності. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» задовольнити. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог. ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» про витребування нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, у зв`язку з пропуском строку давності. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2021 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов