Постанова 4805 № 295/15293/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/15293/20 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 54 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Галацевич О.М. з участю секретаря судового засідання Коберник Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/15293/20 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Полонця С.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Підприємство об`єднання громадян «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» видати йому довідку про його фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , притягнути до відповідальності відповідача і встановити розмір штрафу на користь державного бюджету за адміністративне правопорушення, вирішити питання судових витрат. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він та його дружина ОСОБА_2 є інвалідами першої групи по зору та двадцять років проживають разом із сином в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , який перебуває на балансі відповідача. 02.11.2020 він на адресу відповідача направив звернення про надання довідки про його фактичне місце проживання, проте відповідь у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк не отримав. Вважав, що відповідь на його звернення не потребувала додаткового вивчення і повинна була надана невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня отримання. Посилаючись на порушення своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що в позові він просив довідку про фактичне місце проживання, а не про реєстрацію місця проживання. Окрім того вказує, що у відповіді на відзив відповідача на його позовну заяву він просив стягнути з відповідача на свою користь 5 000грн заподіяної моральної шкоди, а тому просить задовольнити зазначені вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу ПОГ «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що заяву ОСОБА_1 підприємство отримало 03.11.2020, яка була розглянута у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк та листом від 02.12.2020 йому була надана відповідь. Вказує, що позивач помилково вважає, що питання, поставлене у заяві не потребувало додаткового вивчення та строк розгляду повинен складати не більше 15 днів. Інші доводи відзиву стосуються порядку реєстрації особи у гуртожитку і обставин реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Директор «Житомирського УВП УТОС» Л.М. Вінковська направила до апеляційного суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший час у зв`язку з поширенням пандемії COVID-19 та карантинними обмеженнями, встановленими для «червоної зони». Зазначене клопотання колегією суддів не було задоволено, справу розглянуто за наявними доказами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 02.11.2020 ОСОБА_1 направив на адресу директора Підприємства об`єднання громадян «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» Вінковської Л.М. заяву, в якій, з посиланням на Закони України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації», просив надати довідку, що він дійсно проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . На заяву ОСОБА_1 ПОГ «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» надало відповідь від 02.12.2020 року №168, де йому роз`яснено, що оскільки він не є а ні наймачем, а ні членом сім`ї наймача житла в гуртожитку АДРЕСА_2 та у нього відсутні передбачені чинним законодавством та Положенням про гуртожитки Українського товариства сліпих правові підстави для проживання в кімнаті №4, а тому у підприємства відсутні правові підстави для надання йому довідки про проживання у цьому житлі. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем Закону України «Про інформацію», положень статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» в частині порушення строків надання відповіді підприємством на його заяву та просив зобов`язати відповідача видати йому запитувану довідку. Стаття 2 Закону України «Про інформацію» визначає, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Статтею 7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (стаття 4 Закону України «Про звернення громадян»). Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (частина 1 статті 19 Закону). Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надано позивачу відповідь на його звернення у встановленому законом порядку і позовних вимог про визнання дій відповідача щодо надання такої відповіді неправомірними позивачем не заявлено. Крім того, реєстрацію місця проживання позивача скасовано і між сторонами існує спір щодо підстав проживання позивача у гуртожитку відповідача. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Предметом поданого позову є неналежний розгляд заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 про видачу йому довідки про фактичне місце проживання, який полягає в порушенні ПОГ «Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» строків надання відповіді на звернення ОСОБА_1 згідно положень Закону України «Про звернення громадян». Матеріалами справи доводиться, що заява ОСОБА_1 була розглянута протягом 30 днів, як передбачено положеннями статті 20 Закону України «Про звернення громадян», а тому суд не вбачає порушення строків розгляду заяви. Посилання ОСОБА_1 , що його заява не потребувала додаткового вивчення, а тому мала бути розглянута невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня її отримання, не може бути враховано, оскільки із матеріалів справи вбачається, що в судовому порядку розглядається питання щодо правомірності проживання і зняття з реєстрації ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому заява потребувала додаткового вивчення. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Позивач у своїй позовній заяві не ставить вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та не наводить в чому полягає порушення його прав внаслідок таких дій, проте ставить вимогу про зобов`язання останнього видати йому документи за зверненням, що свідчить про безпідставність заявлених вимог. Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про стягнення на його користь 5000грн. на відшкодування моральної шкоди, що було ним заявлено у відповіді на відзив відповідача, є безпідставними, оскільки є наслідком юридичної необізнаності позивача в цивільно-процесуальному законодавстві щодо пред`явлення позову. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12.03.2021. Головуючий Судді