Постанова Черкаський апеляційний суд № 2-3428/09

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/101/21Головуючий по 1 інстанції Справа №2-3428/09 Категорія: Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Гончар Н.І. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 жовтня 2020 року, постановленої у складі судді Позарецької С.М., у справі за поданням старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєва С.С. про визначення частки майна боржника, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року старший державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєв Сергій Сергійович звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження АСВП № 59306613 від 07 червня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» боргу в сумі 1 671 811 гривень 81 копійка. В ході виконання рішення суду державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. Сформовано електронні запити до Державної фіскальної служби України, та Управління пенсійного фонду України, МВС України, Державної прикордонної служби України. Згідно отриманих електронних відповідей встановлено, що за боржником не зареєстровано транспортні засоби, а в період з 07 червня 2019 року по 27 березня 2020 року боржник кордон не перетинав. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України встановлено відсутність джерел отримання доходів та відкритих рахунків в банках та інших фінансових установах. Відповідно до електронної відповіді Управління пенсійного фонду України боржник на обліку як отримувач пенсії не перебуває, офіційно не працевлаштований. Державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника та встановлено, що ліквідного майна яке підлягало опису й арешту не виявлено, про що складено акт державного виконавця. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована квартира АДРЕСА_2 , яка продана 07 травня 2018 року відповідно до договору купівля продажу №4295, інше майно не зареєстровано. Згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 14 липня 1999 року виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси, квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної, спільної сумісної або часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Згідно матеріалів інвентаризаційної справи станом на 01 січня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано у Черкаському об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на житло, виданого органом приватизації Придніпровським райвиконкомом 14 липня 1999 року. На підставі викладеного державний виконавець просив суд визначити, що частка боржника ОСОБА_1 в спільній сумісній власності складає ј частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 жовтня 2020 року подання задоволено, та визначено частку майна боржника ОСОБА_1 , а саме визначено, що її частка становить 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 на право власності на житло від 14 липня 1999 року, яке видане на підставі розпорядження органу приватизації Придніпровського райвиконкому 20 січня 1999 року. Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що тривале невиконання рішення суду, при наявності можливості здійснювати погашення заборгованості, свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання судових рішень. Будучи обізнаною про існуючу заборгованість, боржниця не сприяє та не вживає заходів, направлених на виконання рішення суду (відчуження майна з метою сплати боргу, відрахування певної частини доходу від здійснення діяльності тощо). Обставини, які склалися, свідчать, що боржниця свідомо ухиляється від виконання зобов`язання . Боржницею не подано доказів того, що з часу відкриття виконавчого провадження нею вживаються дії, об`єктивно спрямовані на погашення боргу перед стягувачем, та які б були співмірні борговим зобов`язанням. Визначення частки боржника в спільній власності не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила ухвалу місцевого суду скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні подання старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєва С.С. про визначення частки майна боржника відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції не врахував той факт, що 30 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про передачу майна в рахунок погашення боргу, відповідно до якого сторони домовилися, що ОСОБА_1 зобов`язується в дату укладення такого договору здійснити всі необхідні дії щодо передачі у власність ј частини квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 в сумі 8 700 доларів США відповідно до розписки від 20 липня 2016 року. Зазначає, що з 30 жовтня 2020 року не являється власником вищезазначеної ј частини квартири по АДРЕСА_1 , натомість власниками вищезазначеної квартири є ОСОБА_2 -1/2 частина квартири, ОСОБА_3 ј частина квартири, ОСОБА_4 ј частина квартири. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без змін. Зазначає, що поданий апелянтом договір не являється договором, за яким відбувається перехід права власності щодо нерухомого майна, а за своєю формою становить лише договір наміру, обов`язку або різновид попереднього договору. Боржником не подано суду будь-яких інших доказів щодо відчуження будь-яким можливим законним способом належного їй нерухомого майна та реєстрації переходу права власності до інших осіб. Апеляційна скарга має штучний характер та подана виключно з метою свідомого уникнення матеріальної відповідальності. Місцевим судом при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано норми матеріального та процесуального права. Висновки викладені в ухвалі суду відповідають обставинам справи, оскільки боржником не подано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент постановлення ухвали вона вже не була власником спірного майна. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 червня 2019 року старшим державним виконавцем Расторгуєвим С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3428 від 21 вересня 2010 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ПП «Лаккі-плюс» та ОСОБА_1 солідрано на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» коштів у сумі 1 671 811 гривень 81 копійок (а.с. 6). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. За змістом статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Судом встановлено, що державним виконавцем вчинялися заходи щодо перевірки майнового стану боржника, а саме направлялися електронні запити про перетин ОСОБА_1 державного кордону України, про наявні рахунки, про працевлаштування боржника, про отримання пенсії, про зареєстровані за боржником транспортні засоби, а також запит щодо джерел отримання нею доходів (а.с. 9-11). Згідно отриманих відповідей, встановлено, що ОСОБА_1 не працює за трудовим договором, цивільно-правові договори також укладено не було, пенсію не отримує (а.с. 10), інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня (а.с. 11). Частиною 1 статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Зі змісту ч. 2 ст. 370 ЦК України вбачається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Згідно Свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_3 від 14 січня 1999 року квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної, спільної, сумісної або часткової власності ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Правовстановлюючий документ не містить розміру частки кожного із співвласників (а.с. 18). Частинами 6,7 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (ч.1 ст. 443 ЦПК України). Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 прийняв її, і сплатив за неї обумовлену грошову суму, а саме 187 000 гривень (а.с. 14). Доказів, які б підтверджували вчинення боржником дій, спрямованих на погашення існуючої заборгованості сторонами не надано. Отже, враховуючи те, що боржником тривалий час не виконується судове рішення, разом з тим нею здійснювалося відчудження належного їй на праві власності майна, такі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення. Однак, враховуючи те, що вона є співвласником нерухомого майна без визначення її частки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. Обґрунтовуючи незаконність ухвали місцевого суду апелянт вказує на те, що не являється власником вищезазначеної квартири, оскільки нею було укладено договір про передачу належній їй частини квартири в рахунок погашення боргу. Однак суд не приймає докази які подані скаржником з апеляційною скаргою, а саме копію договору про передачу майна в рахунок погашення боргу по розписці від 20 липня 2016 року, датованого 30 вересня 2020 року, копію розписки від 20 липня 2016 року, копію паспорту та картки платника податків ОСОБА_1 , копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї (ч.3 ст.367 ЦПК України). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у ОСОБА_1 не було, оскільки матеріали справи свідчать про те, що вона достовірно знала про зазначену справу, у зв`язку з цим вона має нести ризик настання негативних наслідків пов`язаних з вчасно неподаними доказами. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 жовтня 2020 року у справі за поданням старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Расторгуєва С.С. про визначення частки майна боржника - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 11 березня 2021 року. Судді