Постанова 4824 № 755/4990/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 755/4990/20 провадження номер: 22-ц/824/480/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року у складі судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року №909 їй відмовлено у проханні про включення до квартирного обліку її сина ОСОБА_2 згідно облікової справи № 39471 у зв`язку з непроживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва. Вважала вказане розпорядження відповідача незаконним, оскількизгідно облікової справи №39471 її син ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 рокуна підставі наказу ГК ВМФ № 0445 від 11 липня 1991 року про звільнення з військової служби за станом здоров`я у відставку в званні майору медичної служби, який при звільненні отримав документи про право на пільги щодо отримання житла у відповідності до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 21 березня 1989 року № 237-74 від 20 січня 1960 року № 74 та постанови РМ СРСР від 17 лютого 1981 року №

193. Вказувала, що вона є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, разом з сином переселилась до міста Києва та є непрацездатним членом його сім`ї. За станом здоров`я вона є інвалідом 1 групи та потребує стороннього догляду, який надає її син та його дружина ОСОБА_3 . Зазначала, що скориставшись своїм правом, вона через свого представника подала заяву до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про внесення змін до справи квартирного обліку №39471, але їй 27 листопада 2019 року було безпідставно відмовлено. Вказувала, що рішенням Дніпровського районного суду в місті Києві від 02 травня 2019 року задоволено позов її сина ОСОБА_4 та визнано його право на відновлення його та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №378 від 11 липня 2017 року. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію постановити ОСОБА_2 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві. Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 29019 року рішення суду першої інстанції змінено. Визнано недійсним та скасовано пункт 3 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №378 від 11 липня 2017 року щодо відмови в прийнятті на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначала, що відповідно до вимог чинного законодавства громадяни користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності підстав, передбачених Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяв про взяття на квартирний облік. З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею право на включення до квартирного обліку сина ОСОБА_2 згідно облікової справи № 39471 з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання у Києві; визнати недійсним та скасувати пункт 4 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 в частині відмови в прийнятті її на квартирний облік; зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити її на квартирний облік до її сина ОСОБА_2 та включити її до облікової справи № 39471 з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання у місті Києві. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 причиною відмови у прийнятті на квартирний облік позивачки ОСОБА_1 зазначено відсутність реєстрації в Дніпровському районі міста Києва. Проте позивачкою не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація діяла відповідно до вимог закону. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Борисов Д.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повномі обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачка ОСОБА_1 є членом родини та непрацездатною матір`ю ОСОБА_2 , який має право на поліпшення житлових умов та включення до розрахунку члена своєї родини. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до норм чинного законодавства громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності підстав, передбачених Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяви про взяття на квартирний облік. Тому вважає, що суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також вказує, що судом належним чином не досліджені обставини, які встановлені рішенням Дніпровского районного суду у місті Києві від 02 травня 2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 755/4555/19. Відповідач Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація та третя особа: ОСОБА_2 , не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї її сина ОСОБА_2 , є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, її фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7). Син позивачки - ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року на підставі наказу ГК ВМФ № 0445 від 11 липня 1991 року про звільнення з військової служби за станом здоров`я (стаття 60 «Б») у відставку в званні майору медичної служби. При звільненні позивач отримав документи про право на пільги щодо отримання житла у відповідності до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 21 березня 1989 року № 237-74 від 20 січня 1960 року № 74 та постанови РМ СРСР від 17 лютого 1981 року №

193. Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 «Про розгляду заяв громадян та організацій Дніпровського району з питань квартирного обліку» відмовлено в проханні про включення до облікової справи матері заявника - ОСОБА_1 у зв`язку з не проживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва. Вирішено вважати на квартирному обліку родину з 2 осіб: заявник - ОСОБА_2 , 1958 року народження, дружина - ОСОБА_3 , 1961 року народження. Категорія обліку з 08 жовтня 1991 року: військовослужбовці, звільнені в запас або у відставку. На квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року. Порядок забезпечення житлом: першочерговий (пункт 4 розпорядження) (а.с.14). Відповідно до листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2019 року, який складений за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 стосовно внесення змін до справи квартирного обліку, вбачається, що питання включення до справи квартирного обліку ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 розглянуто на засіданні районної громадської комісії з житлових питань (протокол від 30 жовтня 2019 року №19/1). При розгляді даного питання було встановлено, що ОСОБА_1 не проживає і не зареєстрована у Дніпровському районі міста Києва (а.с.12-13). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано право ОСОБА_2 на відновлення ОСОБА_2 та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11 липня 2017 року. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити ОСОБА_2 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві (а.с.15-23). Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року змінено та викладено третій абзац резолютивної частини в наступній редакції: Визнати недійсним та скасувати пункт 3 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11 липня 2017 року стосовно відмови в прийнятті на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.24-31). Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст.31 Житлового кодексу Української PCP громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Відповідно до ч.1 ст. 37 Житлового кодексу Української PCP облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію. Частиною 1 ст.39 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті. Згідно з ч.1 ст.43 Житлового кодексу Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Пунктом 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 № 470 (далі - Правила) встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до пункту 11 Правил кожна сім`я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім`ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. Згідно з п.2 ч.2 ст.40 Житлового кодексу Української РСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Пунктом 15 Правил передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил). Громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті. Пунктом 18 Правил передбачено, що заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об`єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік До заяви додаються довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім`ї та довідки про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради). Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи. Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Установивши, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що вона проживає та зареєстрована у Дніпровському районі міста Києва, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 06 листопада 2019 року № 909, яким відмовлено в проханні про включення до облікової справи матері заявника - ОСОБА_1 у зв`язку з не проживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва, є правомірним. За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов`язання вчинити певні дії, є правильними. Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачка ОСОБА_1 є членом родини та непрацездатною матір`ю ОСОБА_2 , який має право на поліпшення житлових умов та включення до розрахунку члена своєї родини, оскільки вони не спростовують висновків суду про те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що вона проживає та зареєстрована у Дніпровському районі міста Києва. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано норми чинного законодавства, якими передбачено, що громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності підстав, передбачених Правилами, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяви про взяття на квартирний облік, не заслуговують на увагу, оскільки підставою відмови у прийнятті позивачки на квартирний облік є відсутність у неї зареєстрованого місця проживання на території Дніпровського району міста Києва, де на квартирному обліку перебуває її син ОСОБА_2 . Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах,ґ ким судом дана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: