Постанова Сумський апеляційний суд № 583/4323/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року м.Суми Справа №583/4323/20 Номер провадження 22-ц/816/402/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Виконавчий комітет Охтирської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2020 року, у складі судді Ільченко В.М., ухвалене у м. Охтирка, повний текст якого складено 30 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним торги, вчинені Виконавчим комітетом Охтирської міської ради у 2020 році щодо продажу шляхом торгів кв. АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі договору найму житлових приміщень у будинках місцевих рад від 19 жовтня 1987 року квартира АДРЕСА_1 передана у користування для постійного проживання її бабусі ОСОБА_2 , яка проживала за вказаною адресою разом з нею та її матір`ю ОСОБА_3 . Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 02 листопада 2001 року № 2 147/2001 зобов`язано виконком Охтирської міської ради Сумської області поновити житлові умови сім`ї ОСОБА_2 шляхом надання іншого впорядкованого житла по нормам згідно діючого законодавства, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було визнано за виконкомом Охтирської міської ради. 16 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надане зобов`язання звільнити займане ними приміщення квартири АДРЕСА_2 в зв`язку з наданням двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , поселитися у неї та зареєструватися за новим місцем проживання. 09 грудня 2003 року Виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області видано ордер № 51 Бондаренко Н.О. з сім`єю 4 чоловіки ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) на заняття жилого приміщення площею 31,6 кв. м, яке складається з 2-х кімнат по АДРЕСА_4 , де останні були зареєстровані 18 грудня 2003 року. На підставі рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19 вересня 2007 року № 297 квартира АДРЕСА_3 була передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при цьому мати ОСОБА_3 іншим житлом не забезпечувалася. ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_5 та з 01 листопада 2011 року ОСОБА_3 зареєстрована з неповнолітніми дітьми у квартирі АДРЕСА_3 . Вказує, що фактично проживає та користується квартирою АДРЕСА_2 з часу народження з 1989 року, з квартири не виїжджала та не виселялася. У 2015 році їй стало відомо про наявність рішення виконкому Охтирської міської ради від 15 лютого 2006 року № 41 про переведення житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 до категорії нежитлових та про реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Охтирка, однак будь-яких дій щодо квартири виконком міської ради не проводив. У 2020 році в неї народилась дитина та їй стало відомо, що дана квартира продана на аукціоні, про що її не повідомляли. Вказувала, що під час продажу квартири не було враховано проживання в ній малолітньої дитини, однак відповідного рішення про згоду на продаж квартири службою у справах дітей не приймалося, а тому прилюдні торги мають бути визнані недійсними внаслідок порушення порядку та процедури їх проведення, визначеного Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02 листопада 1999 року № 745/4038. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції. При цьому зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про не доведення порушення її права, оскільки вона й досі проживає у спірній квартирі разом з малолітньою дитиною, хоча й прописана у квартирі АДРЕСА_3 , так як у ній проживають інші особи і відсутні санітарні норми площі житла для її проживання разом з дитиною. Вказує, що для здійснення правочину стосовно нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти, необхідна згода органів опіки та піклування. Крім того підставою визнання прилюдних торгів недійсними є порушення правил проведення таких торгів, встановлених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02 листопада 1999 року № 745/4038. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не направлено. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 8). Відповідно до довідки квартальної уповноваженої КК «Благоустрій» ОСОБА_6 , без дати та номера, ОСОБА_1 проживає з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 , але зареєстровані по АДРЕСА_4 . (а.с. 9). Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2016 року, що набрало законної сили 30 січня 2017 року, у справі №583/3254/16-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, Охтирської міської ради Сумської області про визнання за ОСОБА_3 права власності за набувальною давністю на об`єкт нерухомості у виді нежитлового приміщення квартири АДРЕСА_2 , залишено без задоволення. Вказаним рішенням суду встановлено наступні обставини. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 02 листопада 2001 року по цивільній справі № 2-147/2001 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про поновлення житлових прав, що набрало законної сили, було встановлено, що в результаті будівництва дитсадка житло позивачів, розташоване по АДРЕСА_5 , стало непридатним для проживання, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено та зобов`язано виконком Охтирської міської ради Сумської області поновити житлові умови сім`ї ОСОБА_2 шляхом надання іншого впорядкованого житла по нормам згідно діючого законодавства України в строк до 01 травня 2002 року. Право власності на квартиру по АДРЕСА_5 було визнано за Виконкомом Охтирської міської ради. Рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 20 червня 2003 року № 284 на виконання рішення Тростянецького районного суду від 02.11.2001 року ОСОБА_2 зі складом сім`ї 4 чоловіки надано квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 43,8 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м. Вирішено видати ОСОБА_2 ордер на заселення квартири після надання до міськвиконкому зобов`язання про передачу квартири за адресою АДРЕСА_6 . 16 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано письмове зобов`язання про те, що в зв`язку з наданням їх сім`ї двохкімнатної квартири по АДРЕСА_4 , вони зобов`язуються зі всіма своїми членами сім`ї звільнити займане ними житлове приміщення по АДРЕСА_6 та переселитись у надану квартиру, також зобов`язуються виписатись з попереднього місця проживання та прописатись за новим місцем проживання в повному складі сім`ї. 09 грудня 2003 року Виконавчим комітетом Охтирської міської ради ОСОБА_2 з сім`єю з 4 чоловік (донька - ОСОБА_3 , онуки: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) було видано ордер № 51 на право заняття жилого приміщення загальною площею 43,8 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м, яке складається з 2-х кімнат по АДРЕСА_4 . З 18 грудня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були зареєстровані в квартирі по АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_5 . З 26 липня 2007 року ОСОБА_3 зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зняті з реєстраційного обліку в квартирі по АДРЕСА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради № 297 від 19 вересня 2007 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 про приватизацію квартири по АДРЕСА_4 , та дана квартира передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_9 . Відповідно до довідки Охтирського міськрайонного сектору Управління державної міграційної служби України в Сумській області № 3720 від 03 грудня 2014 року та довідки ПП «Базис» № 453 від 30 листопада 2016 року - місце проживання ОСОБА_3 з 01 листопада 2011 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 . За даною адресою з 01 листопада 2011 року зареєстровані також діти ОСОБА_3 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 Рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради № 41 від 15 лютого 2006 року, квартира АДРЕСА_2 , що належить територіальній громаді міста, переведена до категорії нежитлових приміщень. Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 27 квітня 2011 рок у№ 82 було зобов`язано КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» оформити право власності та видати свідоцтво про право власності Територіальній громаді міста в особі Охтирської міської ради на нежитлове приміщення № 4 по АДРЕСА_7 . На підставі рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 27 квітня 2011 року № 82 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 зареєстроване на праві комунальної власності за територіальною громадою міста в особі Охтирської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 травня 2011 року серія САЕ № 129842, витягом про державну реєстрацію прав від 10 травня 2011 року (а.с. 12-14). Згідно з рішенням Охтирської міської ради № 2061-МР від 30 липня 2020 року «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Охтирської міської об`єднаної територіальної громади, які підлягають приватизації у 2020 році в новій редакції» нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 підлягало приватизації шляхом продажу на аукціоні (а.с. 29). Також, з листа Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради від 25 лютого 2020 року вбачається, що ордер на вселення до кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та члена її сім`ї не видався, будь-які угоди щодо користування вказаним приміщенням з нею чи членами її сім`ї не укладались. ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювалось, що дане приміщення є непридатним для проживання і не може бути надане для проживання (а.с. 33). Оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено про порушення її прав, так як не надано доказів наявності в неї прав на користування спірним приміщенням. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Право користування (проживання) житловим приміщенням підтверджуються, зокрема, такими документами: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання. Однак, позивачем не доведено належними доказами, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, правомірності її користування разом з членом сім`ї спірним приміщенням АДРЕСА_1 , яке, крім того, з 15 лютого 2006 року переведене до категорії нежитлових приміщень. Доводи апеляційної скарги з приводу необхідності наявності згоди органу опіки та піклування при відчуженні спірного приміщення є безпідставними, оскільки позивач та її малолітня дитина у ньому не зареєстровані, законних підстав для проживання в ньому не мають. Позивачу на праві власності належить 1/2 частина двохкімнатної квартири по АДРЕСА_4 , в якій вона зареєстрована з 14.08.2007 року, тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано доказів порушення її прав, наявності в неї прав на користування спірним приміщенням, є правильним. Посилання скаржника на Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038, не заслуговують на увагу, оскільки вказане положення втратило чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5. Крім того, дане положення визначало умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно. А у даній цивільній справі спірне приміщення було реалізоване в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна». Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, наданої судом першої інстанції, без посилення на обставини, які не були враховані при вирішенні справи. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»). Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко