Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9011/19

Номер провадження: 22-ц/813/4532/21 Номер справи місцевого суду: 522/9011/19 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права на спадкування, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права на спадкування. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ірпінь Київської області померла його двоюрідна сестра - ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина щодо усього належного їй майна. На день смерті ОСОБА_4 не мала ближчих за позивача родичів, оскільки ніколи не перебувала у шлюбі, а її мати та рідний брат померли раніше за неї. Позивач зазначає, що в установленому законом порядку прийняв спадщину шляхом направлення на адресу Ірпінської міської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, крім нього заяву про прийняття спадщини подав також його брат ОСОБА_3 та раніше йому невідома ОСОБА_1 , яка також вказувала, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . У зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинний зв`язок зі спадкодавицею, він був змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2018 року заяву позивача було задоволено та встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . Проте постановою Кропивницького апеляційного суду від 12.12.2018 р. було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення суду першої інстанції та залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 ; роз`яснено ОСОБА_2 право звернутися до суду в порядку позовного провадження. Посилаючись на те, що наявність родинних відносин зі спадкодавицею ОСОБА_4 , підтверджується належними та допустимими доказами, просив визнати за ним право на спадкування після смерті останньої. У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права на спадкування, посилаючись на аналогічні обставини, що зазначені в позові ОСОБА_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на спадкування за правом представлення після смерті двоюрідної сестри, ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 також задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на спадкування за правом представлення після смерті двоюрідної сестри, ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 , визнаючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на спадкування за правом представлення після смерті їхньої двоюрідної сестри, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спосіб захисту прав обраний позивачами є ефективним, відповідає законодавству та є доведеним належними і достатніми доказами. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві. Судом встановлено наступне: ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Ірпінь Київської області померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 16.08.2017 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено актовий запис за № 426; -після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 від 19.09.2017 року Ірпінською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 333/2017 до майна померлої ОСОБА_4 ; -01 листопада 2017 року на адресу Ірпінської міської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , справжність підпису на якій була засвідчена 26.10.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А., р/н 2467; -27 грудня 2017 року на адресу Ірпінської міської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , справжність підпису на якій була засвідчена 22.12.2017 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Поляковим О.О., р/н 1082; -відомостей про наявність заповіту, що його б залишила ОСОБА_4 , про видачу будь- яким особам свідоцтва про право на спадщину, а також про звернення із заявами про прийняття спадщини інших осіб матеріали витребуваної судом копії спадкової справи не містять; -зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 23.08.1948 року суд вбачає, що його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; -з посвідки про народження ОСОБА_3 від 27.04.1946 року суд вбачає, що його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Встановивши зазначені обставини, суд набув переконання, що позивачі за первісним та за зустрічним позовами є рідними братами, що не заперечується жодним з учасників справи. -згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00019692639 від 02.03.2018 року про народження ОСОБА_4 , вбачається, що її батьками є ОСОБА_7 , 1913 року народження та ОСОБА_8 1922 року народження; -згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00019689321 від 02.03.2018 року про шлюб 08.03.1954 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 уклав шлюб з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 , внаслідок чого наречена змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ; -згідно з архівним витягом від 30.11.2017 року № 1-12/2/0/1/01-70, наданим Державним архівом Кіровоградської області батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; -згідно з архівним витягом від 14.02.2018 року № 1-1/1/0/1/01-70, наданим Державним архівом Кіровоградської області 16 грудня 1914 року у с. Знам`янка Олександрійського повіту в родині ОСОБА_14 та дружини його ОСОБА_15 народився син - ОСОБА_5 , який є батьком позивачів за первісним та за зустрічним позовами. Будучи допитаними на правах свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили суду, що після народження їх батька, ОСОБА_5 , їх бабка - ОСОБА_16 вдруге вийшла заміж за ОСОБА_12 й в цьому шлюбі народила доньку - ОСОБА_9 , яка потім вийшла заміж за ОСОБА_7 та народила доньку ОСОБА_4 , тобто спадкодавицю. Таким чином, ОСОБА_9 є рідною сестрою по матері їх батька ОСОБА_5 , тобто їх тіткою, а ОСОБА_4 є їх двоюрідною сестрою. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили суду, що з родиною ОСОБА_19 знайомі з дитинства, оскільки навчалися в одному класі зі старшим з братів ОСОБА_19 - ОСОБА_3 , в дитинстві дружили, тісно спілкувалися, ходили в гості один до одного. Свідки пояснили, що ОСОБА_9 працювала завучем у Знам`янській середній школі, тому вони її добре знали. Після того, як ОСОБА_9 переїхала до Київської області, вона кожне літо приїжджала в Знам`янку, разом з неї приїжджала її маленька донька - ОСОБА_20 , яку їм представляли, як двоюрідну сестру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також в матеріалах справи наявна копія довідки, виданої Знам`янською Другою селищною радою Кіровоградської області від 12.06.2020 року, в якій вказано, що ОСОБА_9 проживала та була зареєстрована до 1953 року за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживав її рідний брат по матері - ОСОБА_5 , який, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.03.1995 року, помер у 1995 році. Згідно з дослідженим судом відеозаписом з сімейного архіву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , вбачається зйомка сімейного візиту родини ОСОБА_3 в м. Ірпінь, до родини ОСОБА_21 та ОСОБА_4 . На даному відеозаписі ОСОБА_3 звертається до ОСОБА_21 по імені та по батькові, називає її своєю тіткою, проти чого вона не висловлює заперечень. Також на даному відеозаписі зображена ОСОБА_4 , яка сама називає себе ОСОБА_20 . Поведінку осіб, знятих на відео, суд оцінив, як таку, що притаманна саме родинним відносинам; Співставленням фото у наявній у справі копії паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 з зображенням особи, зафіксованої на дослідженому судом відеозаписі, суд дійшов до переконання, що на даному відеозапису зображена саме ОСОБА_4 . Крім того, суд дослідив наявну у справі сімейну переписку між ОСОБА_21 та ОСОБА_3 , в якій дані особи вітають один одного зі святами та надані позивачами сімейні фотографії, на яких містяться вітальні написи із зазначенням імен позивачів та спадкодавиці. Також суд дослідив копію товарного чеку про встановлення позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 надгробного пам`ятнику на могилі ОСОБА_4 , її брата ОСОБА_22 та матері ОСОБА_21 . Надавши оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, дослідивши надані позивачами докази, суд набув висновку, що у сукупності зазначені докази дозволяють встановити, що ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з посиланням на розумний ступінь достовірності. При цьому суд мотивовано відхилив доводи представника відповідача, що відповідачці ОСОБА_1 померла ОСОБА_4 ніколи не говорила про наявність родичів у Знам`янці чи Одесі, вказавши, що сама по собі ця обставина, яка до того ж у встановленому порядку не доведена, не може спростувати сукупності вищевказаних доказів. Також суд вірно не взяв до уваги посилання представника відповідача на той факт, що позивачі ніколи не надавали жодної допомоги ОСОБА_4 обґрунтовано пославшись на те, що дані обставини виходять за межі предмету доказування у даній справі. З матеріалів спадкової справи дослідженої судом не вбачається, що ОСОБА_4 залишила заповіт на випадок своєї смерті, а також не вбачається наявність спадкоємців першої та другої черги після смерті ОСОБА_4 . Таким чином, встановивши зазначені обставини та надавши належну оцінку встановленим у справі обставинам, мотивовано відхиливши заперечення проти заявлених вимог з боку представника відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно встановив та дійшов до правильного висновку, що померла ОСОБА_4 дійсно є двоюрідною сестрою позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Набувши такий висновок та встановивши, що батько позивачів за основним та зустрічним позовом - ОСОБА_5 є дядьком померлої спадкодавці ОСОБА_4 і помер у 1995 році, тобто до відкриття спадщини, а спадкодавець ОСОБА_4 не залишила заповіту, встановивши відсутність спадкоємців першої та другої черги після смерті ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно визначився з правовідносинами, що фактично склалися між спадкоємцями, і з посиланням на частину четверту статті 1266 ЦК України набув вірного висновку, що позивачі за основним та зустрічним позовом будучи двоюрідними братами спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Доводи апеляційної скарги про неналежність законодавству обраного способу захисту прав є неспроможніми,оскільки спір виник саме у зв`язку з не визнанням ОСОБА_1 права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкування в порядку права представлення після смерті ОСОБА_4 з підстав ч.4 ст. 1266 ЦК України (через не визнання родинного зв`язку з спадкодавцем) і лише при доведенні позивачами під час вирішення спору факту родинних відносин, можливе ухвалення судом рішення про задоволення вимог про визнання права на спадкування, що є для нотаріуса для закликання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до спадкування після смерті ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги про недоведеність кровного споріднення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , про відсутність факту порушення, невизнання або оспорення факту, висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку об`єднання позовних заяв в одне провадження, як основну та зустрічну не є достатньою підставою для скасування правильного по суті рішення суду, оскільки процесуальні порушення можуть бути підставою для скасування рішення суду лише у випадках прямо передбачених ст. 376 ЦПК України або у разі, коли такі порушення призвели до неправильного вирішення справи. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судців до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок судців наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 3 03-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 09.03.2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова