Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3853/20

Справа № 161/3853/20 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/243/21 Категорія: 36 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ДКП «Луцьктепло» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 27.08.2014 року між ДКП «Луцьктепло» та ОСОБА_1 був укладений договір №4-111 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в адміністративне приміщення на АДРЕСА_1 . За період з жовтня 2016 року по травень 2019 року відповідачу було нараховано 13295,51 грн за відпущену теплову енергію, однак останній у порушення умов договору оплату не здійснював, у зв`язку з чим станом на 01 травня 2019 року в нього утворилась вказана заборгованість. Крім того, за несвоєчасне внесення плати за послуги на підставі положень ст. 625 ЦК України відповідачу обчислені інфляційні нарахування в розмірі 2163,95 грн та три відсотки річних 900,03 грн. На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 13295,51 грн, пеню в розмірі 13295,51 грн, а також інфляційні нарахування у розмірі 2163,95 грн, три відсотки річних 900,03 грн та судові витрати в справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 11.03.2017 року по 31.08.2018 року в розмірі 16718 грн 37 коп. та 1185 грн 03 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що позовні вимоги доведені частково. Зазначає, що комісія позивача у складі інженера, майстра, в присутності представника ТОВ «МЖК» оглядала приміщення, яким він користувався, про що склали акт. В даному акті вказано, що через приміщення проходить транзитом два стояки системи централізованого опалення, сам прилад опалення відсутній, проходять два стояки системи гарячої води. Також погоджено можливість зняття батареї. У липні 2016 року даними особами складено ще один акт, яким зафіксовано ті ж обставини та доповнено, що в приміщенні відсутні батареї та прилади опалення. Суд у своєму рішенні не надав правової оцінки даним актам. У відзиві на апеляційну скаргу ДКП «Луцьктепло» просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд у складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частинами першою п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за теплопостачання в розмірі 7567,35 грн та пеня в сумі 7567,35 грн за несвоєчасне виконання умов договору, яка нарахована в межах строку позовної давності. Також підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» 1074,44 грн інфляційних втрат та 509,23 грн 3% річних (за період з 11.03.2017 року по 31.08.2018 року) відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України передбачено, що правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (стаття 714 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає зі суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначені положення закону конкретизовані у Законі України «Про теплопостачання» та у Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі - Правила користування тепловою енергією) Так, згідно з частинами другою, третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2014 року між ДКП «Луцьктепло» та ОСОБА_1 був укладений договір №4-111 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в адміністративне приміщення на АДРЕСА_1 , яким відповідач користувався згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 163 від 18.11.2015 року, укладеним між відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та художником ОСОБА_1 на підставі рішення міської ради та виконавчого комітету, та яке 31.10.2018 року повернув орендодавцеві (а.с.8-11). Як слідує із листа ДКП «Луцьктепло» від 11.08.2016 року №3874/10, представниками підприємства, а також ТзОВ «МЖК» 26.07.2016 року було проведено комісійне обстеження внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та складено акт, в якому зазначено, що орендар нежитлового приміщення самовільно від`єднав прилади опалення в своєму приміщенні від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення будинку. Крім того, як вбачається із даного листа, несанкціоноване відключення від мереж централізованого опалення не передбачає припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення за діючими тарифами . Відповідно до розрахунку відповідачу нарахована заборгованість за період з жовтня 2016 року по листопад 2019 року в розмірі 29655,00 грн, з якої: 13295,51 грн заборгованість за неоплачену теплову енергію, 13295,51 грн пеня, 2163,95 грн інфляційні втрати, 900,03 грн 3% річних (а.с. 29-30). Судом встановлено, що відповідач за адресою орендованого приміщення дійсно користувався тепловою енергією, однак не в повному обсязі виконував свої зобов`язання щодо їх сплати перед позивачем. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання також виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. 05 травня 2020 року у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 14-59цс18. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підлягає застосуванню строк позовної давності, та оскільки із позовом ДКП «Луцьктепло» звернулося 11.03.2020 року, то необхідно стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 11.03.2017 р. по 31.08.2018 р. (до дати закінчення оренди приміщення), а також відповідно до ст.625 ЦК України - інфляційні витрати та 3% річних. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 скарги про те, що ним не використовувалась теплова енергія через відсутність батареї та системи опалення колегією суддів відхиляється з огляду на наступне. За змістом ч.1 ст. ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно із ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту. Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4») Відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно із пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідача від мереж централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому теплової енергії в повному чи частковому обсязі. Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири (приміщення). Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про постачання теплової енергії позивачем. Таким чином, позивач виконує свої зобов`язання щодо постачання теплової енергії, а відповідач, незалежно від споживання теплової енергії або відмови від її споживання, зобов`язаний оплачувати постачання теплової енергії. У разі наміру споживача не отримувати теплову енергію, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення свого приміщення від мережі централізованого опалення. Як вказує відповідач, він із погодженням з інженером ОСОБА_2 зняв наявну в даному приміщенні батарею, чим самовільно відключився від мереж централізованого опалення, однак дане відключення проведено самостійно без будь-яких на це дозвільних документів. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для неукладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та звільнення від її оплати. Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15), який є чинним, тому відповідно до ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні вказаних норм права до спірних правовідносин суд їх враховує. Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг з надання теплової енергії у нього наявна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням строку позовної давності. Обґрунтованим є також висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та трьох відсотків річних. Відтак, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованим. Доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги акти від 18.07.2016 р. та 25.07.2016 р. є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, оскільки в мотивувальній частині рішення судом надана їм правова оцінка. Отже, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 березня 2021 року. Головуючий Судді: