Ухвала КАС ВС № 360/2154/20

УХВАЛА 11 березня 2021 року м. Київ справа № 360/2154/20 адміністративне провадження № К/9901/7091/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №360/2154/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу від 30.04.2020 № 528к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 02 квітня 2020 року № 167 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; - визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Луганської області від 30.04.2020 № 528 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області; - поновити ОСОБА_1 посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді з 06 травня 2020 року зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; - стягнути з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року по дату винесення судового рішення. 10 листопада 2020 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. 17 лютого 2021 року ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 360/2154/20 до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції Луганська обласна прокуратура подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 01 березня 2021 року. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Касаційна скарга від Луганської обласної прокуратури підписана заступником керівника Луганської обласної прокуратури І. Самсонюк. 15 липня 2015 року набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон "Про прокуратуру"). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону "Про прокуратуру" керівник регіональної прокуратури представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. Частиною третьою статті 11 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури. Згідно з частинами першою та четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до частин першої та сьомої статті 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Системний аналіз наведених норм Закону України "Про прокуратуру" та положення Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що заступник керівника Луганської обласної прокуратури уповноважений підписувати касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора Луганської області та його першого заступника. Проте, доказів відсутності керівника Луганської обласної прокуратури та його першого заступника станом на день підписання касаційної скарги та її подання до суду касаційна скарга не містить. Таким чином, відсутні підстави для прийняття вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, а тому відповідно до пункту 1 частини п`ятої статі 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №819/198/17 і та 27 травня 2020 року у справі №819/478/17. Крім того, виходячи з положень частини третьої статті 55 КАС України самопредставництво Луганської обласної прокуратури у справі може здійснюватися визначеним у цій нормі процесуального законодавства колом осіб. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Суд звертає увагу заявника, що у доданій до касаційної скарги виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що Самсонюк Іван Сергійович має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо. Проте, відомості про повноваження щодо самопредставництва суб`єкта владних повноважень та діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника відсутні. Враховуючи, що документи, які підтверджують, що Самсонюк Іван Сергійович уповноважений підписувати касаційну скаргу чи є особою, яка діє відповідно до Закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), на підставі яких вона здійснює самопредставництво Луганської обласної прокуратури у цій справі відсутні, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику. Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №360/2154/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу від 30.04.2020 № 528к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова